Справа № 740/5621/25
Провадження № 2/740/2565/25
29 грудня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (далі - ТОВ «ФК «Паріс», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 35 311,60 грн, з яких: 19 796,43 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1437,54 грн - заборгованість за процентами; 4923,04 грн - заборгованість за комісією; 2110,28 - пеня; 1673,21 грн - 3 % річних за користування кредитними коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 5371,10 грн - інфляційні втрати за період з 05.03.2020 по 23.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС банк» (далі - АТ «РВС банк», банк) підписано заяву-договір № 0032704 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Як убачається із заяви-договору № 0032704 від 03.06.2019, відповідач підписавши заяву-договір про надання банківської послуги, акцептував укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку, і беззастережно приєднався до умов договору; з умовами договору ознайомлений та зобов'язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору. За умовами заяви відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 20 512,82 грн, строк дії кредиту - 24 місяці, процентна ставка річних - 18 %, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту - 2,5 % від наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту. Грошові кошти в розмірі 20 512,82 грн зараховано АТ «РВС банк» 03.06.2019 на картковий рахунок ОСОБА_1 . Додатком № 1, який є невід'ємною частиною заяви-договору № 0032704 від 03.06.2019, визначаються такі деталі: складові загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі.
05.03.2020 між АТ «РВС банк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги № 05/03/2020-1. Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за заявою-договором № 0032704 від 03.06.2019 на загальну суму 28 267,29 грн, з яких: 19 796,43 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1437,54 грн - заборгованість за процентами; 4923,04 грн - заборгованість за комісією; 2110,28 грн - пеня. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 28 267,29 грн, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 05.03.2020 по 23.02.2022 нараховано 3 % річних у розмірі 1673,21 грн та інфляційних втрат на суму 5371,10 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано судом відповідачу за адресою, що вказана в позові (зареєстроване місце проживання). До суду повернувся поштовий конверт з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов та/або заяв/клопотань відповідач не подавав до суду.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ухвалення судового рішення за наявними матеріалами - не встановлено.
Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 03.06.2019 ОСОБА_1 підписав заяву-договір № 0032704 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами договору відповідач отримав споживчий кредит у розмірі 20 512,82 грн строком на 24 місяці з процентною ставкою 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту становить 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту складає 3 % від суми наданого кредиту (а. с. 112).
У додатку № 1 до заяви-договору № 0032704 від 03.06.2019, який підписано ОСОБА_1 , сторони узгодили метод нарахування процентів, а саме: проценти нараховуються на залишок заборгованості щомісячно протягом періоду від дня надання кредиту до календарної дати (залежно від того, яка з них настане раніше): 1) яка визначена сторонами як дата припинення нарахування процентів за користування кредитом та вказана в договорі, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, або 2) фактичного повернення заборгованості за кредитом. У вказаному додатку також передбачені умови кредитування, а саме: дата надання кредиту - 03.06.2019, сума кредиту - 20 512,82 грн, строк користування кредитом - 24 місяці, тип процентної ставки - фіксована, номінальна процентна ставка річних - 18 %, комісія за розрахунково-касове обслуговування заборгованості - 3 %, комісія за надання кредиту - 512,82 грн (а. с. 113).
Грошові кошти у сумі 20 512,89 грн зараховано АТ «РВС банк» 03.06.2019 на картковий рахунок клієнта, що підтверджується меморіальними ордерами № 5566 та № 5567 від 03.06.2019 (а. с. 9).
05.03.2020 між АТ «РВС банк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги № 05/03/2020-1, згідно з яким первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС банк» та боржниками.
Пунктом 1.2 указаного договору визначено, що право вимоги за кредитними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу по яких настав на дату укладання цього договору; процентів; штрафів, пені; сплати інших платежів згідно з умовами кредитного договору, які виникли та/або можуть виникнути після укладання цього договору, тощо.
З додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 05.03.2020 убачається, що АТ «РВС Банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0032704 від 03.06.2019 на загальну суму заборгованості 28 267,29 грн, що відображено у № п/п 518 (а. с. 132).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 22.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Паріс» за кредитним договором № 0032704 від 03.06.2019 складає 28 267,29 грн, з яких: 19 796,43 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1437,54 грн - заборгованість за процентами; 4923,04 грн - заборгованість за щомісячною комісією; 2110,28 грн - пеня. Заборгованість за щомісячною комісією нарахована за період з 03.06.2019 по 05.03.2020 та становить 5538,42 грн, однак 29.07.2019 відповідачем здійснено погашення комісії в сумі 615,38 грн, у зв'язку з чим залишок заборгованості становить 4923,04 грн. З 27.06.2019 по 05.03.2020 нараховано заборгованість зі сплати процентів у розмірі 2752,05 грн. При цьому ОСОБА_1 здійснено платежі на погашення заборгованості зі сплати процентів у сумі 1314,51 грн, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості за процентами становить 1437,54 грн. Також первісним кредитором нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язання за період з 03.06.2019 по 29.02.2020 у розмірі 2270,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 сплачено 159,72 грн, то загальна сума пені становить 2110,28 грн. Також, як убачається з розрахунку, 03.06.2019 відповідачу нараховано разову комісію у розмірі 512,82 грн, яку утримано при видачі кредиту (а. с. 17-25).
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 28 267,29 грн позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції нараховано: 1673,21 грн - 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 05.03.2020 по 23.02.2022, та 5371,10 грн - інфляційних витрат за період з 05.03.2020 по 23.02.2022 (а. с. 26, 27).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в заяві-договорі № 0032704 від 03.06.2019 про надання банківської послуги, а також у додатку № 1 до заяви-договору № 0032704 від 03.06.2019. Розмір комісії за супроводження кредиту становить 3 % від суми наданого кредиту.
Разом з цим ні в заяві-договорі № 0032704 від 03.06.2019 про надання банківської послуги, ні в додатку № 1 до такої заяви не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Подібні висновки викладені також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 с. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, ураховуючи, що пункти договору про нарахування щомісячної комісії за супроводження кредиту є нікчемними, нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення комісії за надання кредиту позивачем не заявлено.
Оскільки ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за щомісячною комісією 29.07.2019 внесено 615,38 грн, а умову кредитного договору щодо її сплати судом визнано нікчемною, то суму боргу (тіло кредиту) в розмірі 19 796,43 грн слід зменшити на 615,38 грн. Отже, належний до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту становить 19 181,05 грн.
У заяві-договорі № 0032704 від 03.06.2019 сторони узгодили строк кредиту - 24 місяці, тобто до 03.06.2021.
Згідно з розрахунком заборгованості проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1437,54 грн нараховано за період з 27.06.2019 по 05.03.2020, тобто в межах строку дії договору. ТОВ «ФК «Паріс» не здійснювало нарахування процентів після відступлення йому первісним кредитором права вимоги до відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, ураховуючи, що загальний розмір заборгованості зменшено судом у зв'язку з визнанням пункту договору про нарахування щомісячної комісії за супроводження кредиту нікчемним до 22 728,87 грн, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних за період з 05.03.2020 по 23.02.2020 у розмірі 1345,38 грн (302 дні - з 05.03.2020 до 31.12.2020; 365 днів - з 01.01.2021 по 31.12.2021; 54 дні - з 01.01.2022 по 23.02.2022). Розмір інфляційних втрат за період з 05.03.2020 по 23.02.2022 становить 4318,74 грн.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 28 392,99 грн із яких: 19 181,05 грн - за тілом кредиту; 1437,54 грн - за процентами; 2110,28 грн - пеня; 4318,74 грн - інфляційні втрати; 1345,38 грн - 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 35 311,60 грн, а суд задовольнив позов у розмірі 28 392,99 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 80,41 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1947,85 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 263 - 265, 274 - 279 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 народженні; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (м. Київ, вул. Предславинська, 37, оф. 535; ЄДРПОУ 38962392) заборгованість у загальному розмірі 28 392 (двадцять вісім тисяч триста дев'яносто дві) гривень 99 копійок.
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 народженні; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (м. Київ, вул. Предславинська, 37, оф. 535; ЄДРПОУ 38962392) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1947 (одна тисяча дев'ятсот сорок сім) гривень 85 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко