Справа № 766/21067/24
н/п 2/766/3258/25
(ЗАОЧНЕ)
07.11.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участі секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» у грудні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 41723072 від 28.01.2022 року у розмірі 97102,40 грн., витрати на правову допомогу, а також сплачений судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.01.2022 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування АТ «КБ «Глобус» № 41723072 шляхом подачі відповідачем заяви-анкети на приєднання до вказаного договору, яким передбачено надання відповідачу кредиту на споживчі цілі у загальному розмірі 60689,00 грн., розмір процентної ставки, % річних (фіксована) - 0,00001%, комісія за управління кредитом на пільговий період (%) - 0%, комісія за управління кредитом після пільгового періоду (%) - 3,0%, строк кредиту - 24 місяці (з 28.01.2022 по 27.01.2024 року), пільговий періоду - 4 місяці (з 28.01.2022 по 28.05.2022 року).
Позивач вказує, що виконав взяті на себе зобов'язання та надав ОСОБА_1 в користування кошти, однак відповідач умови договору не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 01.11.2024 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 97102,40 грн., із яких: 60689,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 36413,40 грн. - прострочена заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання відповідача та опублікування їх на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст.280,281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 28.01.2022 року ОСОБА_1 підписав із АТ «Комерційний банк «Глобус» заяву-анкету № 41723072 від 28.01.2022 року на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, а також Паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов яких відповідачу було надано кредит у сумі 60689,00 грн. до 27.01.2024 року на споживчі потреби. За умовами даного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом на рахунок погашення боргових зобов'язань, а також виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені кредитним договором та правилами кредитування.
Згідно Розділу «Інформація про кредит», банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: 60199,00 грн. - на оплату товару; 490,00 грн. - комісія за сервіс смс-інформування; розмір процентної ставки, % річних (фіксована) - 0,00001%, комісія за управління кредитом на пільговий період (%) - 0%, комісія за управління кредитом після пільгового періоду (%) - 3,0%, строк кредиту - 24 місяці (з 28.01.2022 по 27.01.2024 року), пільговий періоду - 4 місяці (з 28.01.2022 по 28.05.2022 року). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів, визначених у Графіку платежів - Таблиці обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту.
У відповідності до п. 3 Паспорту споживчого кредиту, тип кредиту - споживчий кредит, сума/ліміт кредиту - 60689,00 грн., мета отримання кредиту - оплата товару (-ів) послуг, строк кредитування - 24 місяці, спосіб та строк надання кредиту - у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця товарів та/або послуг.
Згідно п. 5 Паспорту споживчого кредиту, повернення кредиту здійснюється шляхом внесення 24 платежів по 4045,94 грн. до 28 числа кожного місяця.
Відповідач підписанням вищевказаної заяви-анкети № 41723072 від 28.01.2022 року на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування підтвердив, що акцептує публічну пропозицію АТ КБ «Глобус» на укладення договору, яка розміщена на сайті АТ КБ «Глобус» www.globusbank.com.ua і беззастережно приєднується до умов договору, ознайомлений та цілком згодний з умовами договору АТ «КБ «Глобус», діючими картковими лімітами, Тарифами, умовами Програми кредитування, Правилами користування міжнародними платіжними картками; підтвердив, що всі умови договору АТ «КБ «Глобус» йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, свій примірник цієї заяви-анкети отримав.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01.11.2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 97102,40 грн, із яких: 60689,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 36413,40 грн. - прострочена заборгованість по процентах.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між Банком та фізичною особою виникли правовідносини з кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно положень ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У даній справі кредит видано 28.01.2022 року на споживчі цілі, а дострокову вимогу пред'явлено 10.07.2024 року, тобто під час дії Закону України «Про споживче кредитування».
Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13638/15-ц та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16, про необхідність виконання банком обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту застосовні до спірних правовідносин, адже стаття 25 Закону про споживче кредитування, яка діяла на момент пред'явлення банком досудової вимоги у справі, відображає сформульований Верховним Судом та Верховним Судом України висновок щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.
У справі правове значення для правильного вирішення спору має не лише встановлення факту відправлення банком повідомлення про дострокове повернення кредиту боржнику, а й фактичного повідомлення боржника про наявність такої вимоги, оскільки для неповідомленої особи (для відома якої така вимога не доведена) обов'язок її виконати виникнути не може.
Листом № 1-2347 від 10.07.2024 року АТ «КБ Глобус» повідомлено ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитом в сумі 97102,40 грн. та запропоновано протягом 30 днів з моменту відправлення Банком даного листа сплатити заборгованість.
Відповідач не спростовує факт наявності заборгованості.
Належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомленим.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 41723072 від 28.01.2022 року у розмірі 60689,00 грн., з яких: 60689,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 36413,40 грн. - прострочена заборгованість по процентам (комісіям). Оскільки відповідачем не спростовано тверджень позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі складають 3028,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 010224 від 01.02.2024 року; копію акту прийому-передачі послуг за договором №41723072 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28.11.2024 року на суму 6000,00 грн.; копію платіжної інструкції про перерахування на користь ФОП ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 6000,00 грн.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Врахувавши характер спірних правовідносин, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і часу, витраченого на виконання цих робіт (послуг), суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором № 41723072 від 28.01.2022 року, яка виникла станом на 01.11.2024 року в сумі 97102 (дев'яносто сім тисяч сто дві) гривні 40 копійок, з яких: 60689 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень - заборгованість за тілом кредиту; 36413 (тридцять шість тисяч чотириста тринадцять) гривень 40 копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Найменування сторін :
Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43. Код ЄДРПОУ 21685166.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 07.11.2025 року
СуддяЯ. В. Шестакова