1Справа № 335/12716/25 2-о/335/424/2025
29 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Воробйов А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Четверта запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, у якій просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю ОСОБА_1 .
Вказана заява обґрунтована тим, що матір'ю заявника є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі. Після смерті матері, заявник звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадщини, зокрема квартири АДРЕСА_1 , де він зареєстрований. На підставі його звернення, нотаріусом була відкрита спадкова справа. Однак, до результату оформлення своїх спадкових прав, Третя запорізька державна нотаріальна контора перейшла в стан припинення, а згодом, 16.07.2024, її діяльність взагалі припинено. У зв'язку з цим, його спадкову справу було передано до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори.
Водночас при перегляді наданих документів Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою було виявлено неможливість встановлення родинного зв'язку між ним та його померлою матір'ю, оскільки у його свідоцтві про народження, ім'я матері записано як « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_2 », як у всіх інших її особистих документах (паспорті, довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтві про смерть тощо). Вказані обставини перешкоджають заявнику в реалізації права на спадкування після смерті моєї матері. Виниклі розбіжності неможливо усунути в позасудовому порядку, тому заявник вимушений звернутись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про необхідність залишити її без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У заяві ОСОБА_1 заінтересованою особою зазначає Четверту запорізьку державну нотаріальну контору, однак не обґрунтовує, та належним чином не підтверджує, чому саме її залучено заінтересованою особою, яким чином ухвалене рішення суду вплине на її права чи обов'язки, в розумінні ст.294 ЦПК України.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами
в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ- у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року «Про практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв"язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб;
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
У змісті даної заяви вбачається, що заявник у заяві не вказав про наявність/відсутність інших осіб, які мають право на спадщину, як і не надано відповідних доказів про їх відсутність.
Суд вважає за необхідним зазначити, що іншими особами, які мають право на спадщину можуть бути брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом.
Таким чином, судом встановлено, що заявником не повно визначено коло осіб (саме заінтересованих осіб), які мають брати участь у справі, рішення щодо яких може вплинути на їх права та обов'язки шляхом його реалізації.
Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до державного нотаріуса, як і відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (зокрема відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину), саме яка слугує передумовою для звернення особи до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору для фізичних осіб із заяв у справах окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за заявами у справах окремого провадження, які подані фізичною особою встановлюється у розмір 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як встановлено судом при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, до матеріалів справи долучено квитанцію #0.0.4157955824.1 від 27.01.2025 року на суму 605,60 гривень, яка врахована раніше по іншій цивільній справі № 335/958/25.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Приєднання квитанції про сплату судового збору, що була врахована по іншій справі, є порушенням положень Закону України «Про судовий збір» і дана квитанція не може бути врахована повторно.
Вирішуючи питання, щодо можливості відкриття провадження у даному випадку, суд зважає на те, що законом не передбачено можливість перерахування сплаченого судового збору в межах однієї справи на іншу, при умові, що попередня була повернута. Натомість, законодавцем визначено спеціальний порядок повернення сплаченого судового збору у тій самій справі в якій він був зарахований, шляхом подання заявником відповідного клопотання та постановлення судом ухвали про повернення судового збору. Встановлюючи такий порядок, законом чітко визначено, що судовий збір має бути зарахований в межах конкретної справи, і якщо відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету відсутні, це є підставою для залишення позову без руху та відповідно у разі не усунення такого недоліку це також є підставою для повернення такого позову.
Таким чином, заявнику, необхідно сплатити судовий збір відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та надати до суду квитанцію про його сплату.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд залишає заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та роз'яснює, що заявнику слід визначитися з колом заінтересованих осіб та надати суду оновлену заяву та її копію з документами, що додаються до неї, а також надати докази звернення до нотаріуса разом з постановою про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину) та квитанцію про сплату судового збору.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Четверта запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Копію цієї ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В.Воробйов