Справа № 297/2803/24
про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
29 грудня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024071060000431 від 09.05.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка, Криничанського району, Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
встановив:
Прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень. При цьому просив покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за першим викликом до суду; 2) не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні №12024071060000431 від 09.05.2024 року.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел спрямований на незаконне переправлення трьох громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, під час дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадян України: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , за наступних обставин.
Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погодились сприяти наданням порад та вказівок у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України в Берегівському районі Закарпатської області.
У подальшому 08.05.2024 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказівкою невстановленої особи, прибули до м. Львів, та поселились орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , яку їм попередньо забронювала вищевказана невідома особа.
08.05.2024 року до даної квартири прибули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони мають попрямувати до місцевого залізничного вокзалу м. Львів, де в подальшому всі разом сіли на потяг № 13 Львів-Солотвино, який прямував в м. Берегове, Закарпатської області. У потязі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали останнім, що всі разом вони прямують в м. Берегове, Закарпатської області, де і буде здійснюватись нелегальний перетин державного кордону України.
09.05.2024 року о 08:10 год. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибули на залізничний вокзал в м. Берегове за адресою: м. Берегове, вул. Вокзальна, 1, де в подальшому за вказівками невстановленої особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали супроводити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до державного кордону України, з метою його перетину, однак були виявлені та затримані працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого ОСОБА_4 з вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться зібраними у справі об'єктивними доказами, зокрема: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 09.05.2024 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.05.2024 року та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_4 обвинувачується за злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, та залишаючись на волі, або обравши відносно нього інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, він зможе продовжити свої злочинні дії, що підтверджено матеріалами провадження.
Враховуючи, те що обвинувачений, непрацюючий, малолітніх дітей на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зав'язків, які утримували його за місцем проживання, існує ризик того, що обвинувачений усвідомивши про ще більш тяжке висунуте йому обвинувачення може переховуватися від суду.
Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_4 від суду.
Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України та як є жителем іншої області - Дніпропетровської області.
Крім того, наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у сфері недоторканності державних кордонів, отже є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_4 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, ризики викладенні у клопотанні про продовження строку тримання під вартою при судовому розгляді не зменшились.
Найбільш дієвим та результативним запобіжним заходом щодо ОСОБА_4 як такий, що унеможливить буде саме його подальшу злочинну поведінку - тримання під вартою.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.07.2024 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.12.2025 року вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 30 днів до 02 січня 2026 року включно. Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави залишено без змін.
29 грудня 2025 року захисник ОСОБА_6 подала клопотання про зміну запобіжного заходу, яке мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з 10 травня 2024 року, тобто понад півтора роки.
Крім того, відсутні на даний час будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Всі свідки допитані, зібрані докази досліджувались судом першої інстанції під час першого розгляду справи та знаходяться на зберіганні у сторони обвинувачення, письмові докази в суді, за весь період кримінального провадження жодного факту спроби тиску на свідків чи спотворення доказів не зафіксовано, обвинувачений сумлінно виконує всі покладені на нього процесуальні обов'язки.
Окрім того, необхідно врахувати тривалий термін перебування обвинуваченого під вартою, його молодий вік (20 років), несудимість, наявність постійного місця проживання та міцні соціальні зв'язки. Так, обвинувачений ОСОБА_4 є членом багатодітної сім'ї. За час перебування під вартою помер його вітчим ОСОБА_11 , який став прийомним батьком обвинуваченому. Мати обвинуваченого, ОСОБА_12 (колишнє прізвище ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишилась одна з п'ятьма неповнолітніми дітьми, і дуже потребує допомоги свого дорослого сина ОСОБА_14 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_4 обвинувачується в тяжкому злочині, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 заперечила щодо задоволення клопотання, зазначивши, що вказані прокурором ризики вже не існують. Мати обвинуваченого є багатодітною мамою та потребує допомоги. Просила врахувати, що обвинувачений є молодий за віком, раніше не судимий.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_6 та просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні 2 неповнолітніх дітей. А тому пропонував застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу та перевіривши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу, повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, ризики, викладені у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.12.2025 року вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.12.2024 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 30 днів до 02 січня 2026 року включно. Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави залишено без змін.
Крім того, суд вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, раніше не судимий, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей (том 2 а. с. 226-231).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується та з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимий, суд вважає за необхідне при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, у передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у меншому розмірі, ніж пропонується прокурором.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за першим викликом до суду; 2) не відлучатись з території Дніпропетровської області без дозволу суду, оскільки він там проживає; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні №12024071060000431 від 09.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 194, 196-197, 199 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024071060000431 від 09.05.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка, Криничанського району, Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянину України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11:00 години 27 лютого 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до суду;
2) не відлучатись з території Дніпропетровської області без дозволу суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні №12024071060000431 від 09.05.2024 року.
Ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_15