Справа № 149/696/25
Провадження №2/149/464/25
Номер рядка звіту 52
іменем України
23.12.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Павлюк О. О.,
за участі секретаря Паламарчук Л. В.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ПАТ "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 01.10.2021 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4209/21-Т/К/01, забезпечений транспорт Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 . 25.02.2022 о 14:30 год. на а/д Біла-Церква-Сквира відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП застрохованому у позивача транспортному засобу спричинено механічні пошкодження, а його власнику завдано матеріальний збиток в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який склав 38900 грн. Вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується повідомленням про ДТП "Європротоколом". Виконуючи свої зобов'язання за джоговором страхування позивач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 38900 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застразована в АТ "СГ"ТАС". На звернення позивача АТ "СГ"ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля в розмірі 28650 грн. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 10250 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Ухвалою суду від 07.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву.
11.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач просила відмовити в задоволенні позову, оскільки вона винною себе у ДТП не вважає, Європротокол на місці не складався, ОСОБА_2 залишив місце ДТП. Європротокол було скаладено з грубим порушенням та без належної згоди сторін, що ставить під сумнів його достовірність.
17.04.2025 від представника позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів, а також щодо приєднання відзиву до матеріалів справи.
13.05.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення на заперечення представника позивача.
Також 13.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказу, а саме копії постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, яке мотивоване тим, що вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_2 неодноразово порушує ПДР, а також та, що на момент ДТП від 25.02.20222 транспортний засіб Volkswagen мав механічні пошкодження.
Ухвалою суду від 21.05.2025 відповідачу продовжено строк для поданя відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначивши, що Європротокол складений з порушеннями, не на місці вчинення ДТП, а згодом, вона не розуміла наслідки його підписання, оскільки перебувала у стресовому стані, в тому числі і обумовленому початком повномаштабного вторгнення, а водій іншого транспортного засобу просив її взяти на себе відповідальність. Відтак просить відхилити його доказ повідомлення про ДТП ("Європротокол"), оскільки насправді саме водій іншого транспортного засобу ОСОБА_2 є винним у вчиненні ДТП. Тому відсутні підстави для стягнення з неї грошового відшкодування заподіяної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
01.10.2021 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4209/21-Т/К/01, забезпечений транспорт Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 (копія на а.с. 6-13).
25.02.2022 о 14:30 год. на а/д Біла-Церква-Сквира відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу спричинено механічні пошкодження. Вказане підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (копія на а.с. 17) , яке підписане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В графі "мої зауваження" ОСОБА_1 зазначила що вину визнає повністю.
24.03.2022 ОСОБА_2 було подано заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором дорбровільного стахування транспортного засобу за подією, яка відбулась 25.02.2022 (копія на а.с. 14).
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданої власнику колісного транспорптного засобу № 38 (копія на а.с. 19-41) вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 становить 49304,96 грн. з ПДВ на запасні частини. Вартість матеріального збитку складає 32952, 91 грн.
Згідно розрахунку страхового відшкодування (копія а.с. 42) сума страхового відшкодування тановить 38900 грн., яке було сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_4 (копія на а.с. 44).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застразована в АТ "СГ"ТАС", що підтверджується копією поліса № АТ/1734031 (а.с. 45).
12.04.2022 позивачем на адресу АТ "СГ"ТАС" було направлено претензію на суму 38900 грн. (копія на а.с. 46).
Згідно відповідді на адвокатський запит від 06.08.2024 (копія на а.с. 47) АТ "СГ"ТАС" повідомило, що належна ПАТ "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" сума страхового відшкождування 28650 грн. перерахована на реквізити, вказані в Регресній вимозі.
В судовому засіданні було досліджено також аудіозапис розмови ОСОБА_1 з представниками АТ СГ "ТАС", зроблений під час звернення відповідача після події ДТП. З дослідженого запису вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії щодо факту ДТП, яке мало місце 25.02.2022 року за її участю. Представником страхової компанії їй було роз'яснено необхідність належного оформлення ДТП та порядок складення матеріалів за відсутності працівників поліції.
Крім того, за клопотанням відповідача судом здійснювався виклик свідка ОСОБА_5 (працівником страхової компанії, з яким спілкувалася ОСОБА_1 ) шляхом направлення йому повісток, однак свідок в судові засідання не з'явився, конверти з повістками повертались на адресу суду з відміткою "адресат відсутній". Враховуючи те, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення свідка, однак в судове засідання він не з'явився, за відсутності доповнень відповідача до обсягу досліджених доказів та клопотання про повторний виклик свідка, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд керується тим, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належать, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець. Сторони не заперечують, що позивач є законним володільцем а/м Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказане поза розумним сумнівом підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів, у тому числі оформлених у ході страхового відшкодування.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, суд звертає увагу, що однією з основних засад цивільного судочинства (ст. 3 ЦК України) є добросовісність. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину (доктрина venire contra factum proprium).
У постанові КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц суд зробив висновок, що коли особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
В ході розгляду справи відповідачем не заперечувався факт складення та підписання нею Європротоколу, свою незгоду з ним відповідач почала висловлювати лише після надходження вказаної позовної заяви до суду 05.03.2025 року, хоча подія ДТП мала місце 25.02.2022.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного та в редакції станом на момент настання спірного страхового випадку - ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
При цьому, в силу примітки до ст. 124 КУпАП, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Безперечно, що складання повідомлення про ДТП (так званого "Європротоколу") за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потягнуло за собою юридичні наслідки у виді безумовного визнання ОСОБА_1 своєї винуватості у вчинення ДТП та подальшого страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 . Проте, заперечення нею на час розгляду даної справи як юридичної дійсності складених за фактом ДТП документів, так і механізму ДТП, не можуть бути безумовно переоцінені судом на користь відповідача виключно на підставі її особистих доводів. Жодних доказів, які б вказували на підробку "Європротоколу" (зокрема в частині підписів сторін, схеми та обставин події), визнання його недійсним, визнання винним у вчиненні ДТП водія іншого транспортного засобу за рішенням, що набрало законної сили, суду не надано. Відтак відсутні достатні та обгрунтовані підстави вважати, що на даний час ОСОБА_1 не є винною у вчиненні ДТП за її участю. що мала місце 25.02.2022 о 14:30 на а/д Біла Церква - Сквира, відтак не повинна нести майному відповідальність за шкоду, завдану майну потерпілого ОСОБА_2 .
В ході судового розгляду доведено, що внаслідок ДТП за вини відповідача, транспортний засіб, належний ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження, внаслідок чого останій зазнав матеріального збитку, що частково був відшкодований страховою компанією, а решта відповідачем не відшкодована. Доказів того, що Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) (копія на а.с. 17) підписано не відповідачем або підписано нею під впливом обману, примусу, насильства, інших протиправних дій інших осіб (витягів є ЄРДР, вироків суду, висновків експерта, тощо) матеріали цивільної справи не містять.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, відповідати завданню цивільного судочинства, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
За таких обставин позов підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню 10250 грн. матеріальної шкоди, що становить різницю між страховою виплатою та сумою матеріального збитку.
Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 3028 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 979, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 141, 209, 229, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (код ЄДРПОУ 33908322) 10250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (код ЄДРПОУ 33908322) 3028 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 29.12.2025 року
Суддя Павлюк О. О.