Справа № 204/12547/25
Провадження № 2-а/204/83/25
23 грудня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
25 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив скасувати постанову № 9480 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 листопада 2025 року і закрити провадження про адміністративне правопорушення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 10 листопада 2025 року щодо позивача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 складена постанова № 9480 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Вищевказана постанова обґрунтована тим, що позивач не з'явився на 14:00 годину 03 квітня 2025 року до відповідача для уточнення даних по повістці № 298956, яка була направлена засобами поштового зв'язку на адресу проживання ОСОБА_1 . Позивач не погоджується з правомірністю винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, вважає її необґрунтованою, а тому протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчився 03.07.2025 року, що є підставою для закриття провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Також зазначив,що відповідач при складенні повістки про виклик позивача та винесенні Постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 10.11.2025 зобов'язаний був вказати, які саме дані позивач зобов'язаний був уточнити, які ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган ведення єдиного реєстру призовників та військовозобов'язаних, не міг отримати при взаємодії з іншими органами державними влади, що останнім зроблено не було. Крім того зазначив, що він не отримував засобами почтового зв'язку чи в інший спосіб будь-яких повісток про виклик до ТЦК, при цьому оскаржувана постанова не мітить будь-яких доказів направлення такої постанови її отримання чи відмова від її отримання. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
17 грудня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки № 2989856, направленої для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив. Зазначена вище повістка створена Реєстром, що цілком відповідає ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», направлена рекомендованим листом за трек-номером 0610241211765, повернута АТ «УКРПОШТА» на адресу відповідача з відміткою «адресат відмовився», що також підтверджує необхідність уточнити позивачу свої персональні дані.
22 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - Коваленка В.С. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача щодо належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, який долучено відповідачем до відзиву, не містить відбитка поштового штемпеля, підпису уповноваженої особи оператора поштового зв'язку та не підтверджує факту прийняття відправлення до пересилання. Надана відповідачем довідка АТ «Укрпошта» також не дає можливості ідентифікувати відправлення як таке, що було адресоване саме позивачу. Підпис Позивача про ознайомлення з повісткою лише засвідчує факт ознайомлення з матеріалами у день його особистого звернення, але не підтверджує факту отримання повістки у встановлений законом спосіб та у відповідний строк. Крім того, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене поза межами встановленого законом строку, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 9480, відповідно до якої встановлено, що громадянин ОСОБА_1 10 листопада 2025 о 11 год. 00 хв., прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із відображенням в застосунку Резерв+ відмітки про порушенням ним правил військового обліку. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 з 29 листопада 2017 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 , де на день розгляду справи продовжує перебувати в статусі військовозобов'язаного. Засобами поштового зв'язку на адресу проживання громадянина ОСОБА_1 було надіслано повістку від 24 березня 2025 року №2989856 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 03 квітня 2025 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних. У визначені повісткою час та місце громадянин всупереч вимог, передбачених частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не з'явився, про причини неявки, у встановлений законом строк та спосіб не повідомив. У зв'язку із вищенаведеним, до органів Національної поліції було направлено звернення від 13 квітня 2025 року №Е1905839 про доставляння такого громадянина до ТЦК та СП. Конверт з поштовим повідомленням, які повернулись на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , містить відмітку поштового оператора, що адресат відмовився від отримання повістки, таким чином підтверджується факт належного оповіщення громадянина ОСОБА_1 в спосіб, передбачений законодавством. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині невиконання ним обов'язку у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП зазначені в повістці місце та строк, норми якого повністю кореспондуються з вимогами пункту 21 Порядку проведення прозову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, а також положення статті 17 Закону України «Про оборону», в частині невиконання своїх обов'язків громадянина України у сфері оборони в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-2 КУпАП, постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише описує правопорушення, однак для повного визначення його складових ознак відсилає до інших актів законодавства.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
З оскаржуваної постанови від 10 листопада 2025 року вбачається, що позивач не з'явився на виклик до ТЦК на 03 квітня 2025 о 14:00 год., у зв'язку з чим останнього притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклали адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) (ч. 1 ст. 38 КУпАП).
Водночас згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем правопорушення виявлено 03 квітня 2025 року (у день, коли позивач повинен був з'явитися до ТЦК), а протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесені 10 листопада 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, і це залишилось поза увагою відповідача.
На переконання суду, саме 03 квітня 2025 року вказане правопорушення було виявлене відповідачем, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 мало бути відомо про факт неявки ОСОБА_1 до відповідача за складеною відповідачем повісткою, та неповідомлення про поважні причини неявки.
Будь-яких доказів неможливості складення протоколу відповідачем у передбачений статтею 38 КУпАП строк, суду не надано.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Таким чином суд зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови 10 листопада 2025 року останній повинен був з'ясувати момент виявлення адміністративного правопорушення та у випадку спливу передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, закрити провадження у справі, однак цього не зробив, тобто діяв всупереч вимогам Закону, що є достатньою підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи вищенаведене суд констатує, що під час розгляду даної справи судом було встановлено факт порушення відповідачем прав, свобод та законних інтересів позивача ОСОБА_1 , які підлягають судовому захисту.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за постановою у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2025 року підлягає закриттю.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути судовий збір на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 605,60 грн.
На підставі ст.ст. 8, 210, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, та керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 9480 по справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез