іменем України
Справа № 210/8207/25
Провадження № 1-кп/210/799/25
29 грудня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному порядку в залі Металургійного районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046710000325 від 16 грудня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , якого увільнено від посади вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, та відносно котрого військову службу у Збройних Силах України призупинено, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ст.89 КК України вважається таким, що раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , якого увільнено від посади вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, та відносно якого військову службу у Збройних Силах України призупинено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом направленим на умисні легкі тілесні ушкодження, в порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, 14 грудня 2025 року, приблизно о 21год. 00хв., перебуваючи у приміщенні між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , котрі огороджені від приміщення сходового майданчику «перегородкою», в порушення вимог ст.28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на ґрунті виниклих неприязних відносин, вчинив сварку з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони перебувають у сімейних відносинах як син та мати, в результаті чого в нього виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень останній.
Так, солдат ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , долонями обох рук почав виштовхувати потерпілу з вказаної «перегородки», внаслідок чого вона зробивши декілька кроків назад, перечепилася ногою за поріг та почала падати на спину, схопившись обома руками за ОСОБА_3 . Таким чином потерпіла ОСОБА_4 впала на спину на підлогу сходового майданчика, а солдат ОСОБА_3 впав тулубом на неї.
Надалі, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у положенні стоячи над ОСОБА_4 , котра перебувала у положенні лежачи з його лівої сторони, хапаючи кистями обох своїх рук потерпілу за ділянки пальців, кистей та плеч обох рук, почергово стискав свої пальці, тобто стискав та викручувала вказані ділянки тіла потерпілої ОСОБА_4 .
Таким чином солдат ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді 9-ти синців в надключичній області праворуч, по передній поверхні правого плечевого суглобу, по задньо-внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча, по задньо-внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча, в надлопаточній області праворуч, в міжлопаточній області праворуч на рівні 5-го ребра, по передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, 1 садно в лопаточній області праворуч на рівні 5-го ребра, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.125 ч.1 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.
Частиною 2 ст.382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Від прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, і він згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв'язку із чим клопоче про розгляд обвинувального акту відносно останнього у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником адвокатом ОСОБА_6 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззастережно визнає в повному обсязі, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку.
Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Потерпілою ОСОБА_4 також надано письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
У відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.125 ч.1 КК України.
Згідно з частини 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, винну особу, який в силу положень ст.89 КК України вважається таким, що раніше не судимий, одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , якого увільнено від посади вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, та відносно котрого військову службу у Збройних Силах України призупинено, на обліку у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога, за місцем мешкання характеризується позитивно.
На підставі ст.66 КК України як обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Матеріальні збитки відносно потерпілої відсутні. Цивільний позов не заявлено. Право потерпілій на його пред'явлення роз'яснено.
Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст.374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні і призначити йому покарання за ст.125 ч.1 КК України, у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), що становить п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.131 КПК України не обирався.
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№40, а саме оптичний носій DVD-R диск, на якому зберігається файл, та котрий зберігається в матеріалах кримінального провадження №12025046710000325 від 16 грудня 2025 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження за №12025046710000325 від 16 грудня 2025 року, в одному томі, залишити при обвинувальному акті, справа №210/8207/25, провадження №1-кп/210/799/25.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Суддя: ОСОБА_1