№ 207/5144/24
№ 2/207/230/25
12 вересня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі головуючого судді Бистрової Л.О., при секретарі Степанян М.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олександровича, Державного підприємства «СЕТАМ», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
У вересні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Громов Ю.А. звернувся до суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олександровича, Державного підприємства «СЕТАМ» Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що дана справа стосується правовідносин навколо обставин визнання недійсним договору купівлі-продажу, що укладений на аукціоні (публічних торгах), предметом якого є будівля магазина, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 200,6 кв.м., яка складається з нежитлового приміщення підвалу площею 98,7 кв.м і приміщення першого поверху площею 101,9 кв.м, яка (будівля) належала ОСОБА_1 , на підставі договору дарування будівлі магазину від 27 січня 2004 року (ВВВ №168734, реєстр №137, Юрченко Н.В., приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу), яка (будівля) в межах виконавчого провадження, в інтересах кредитора АТКБ «Приватбанк» (сума боргу 7154.66 дол. США, що дорівнює станом на 05.09.2024р. - 295320,03 грн.), продавцями - приватним виконавцем Біловол В.О. та ДП «Сетам», була продана на аукціоні (публічних торгах), на користь покупця - ОСОБА_2 , але за очевидно низькою ціною (оцінка: 257200,00 грн., фактична сума продажу: 260050,00 грн.), хоча раніше ця ж будівля в межах інших виконавчих проваджень між тим самим боржником та стягувачем була оцінена в більшому розмірі, зокрема в органі ДВС: 565676,00 грн., 604000,00 грн., 604000,00 грн., та навіть у іншого приватного виконавця: 359000,00 грн., отже, керуючись метою захисту своїх прав та законних інтересів, зокрема отримання різниці між сумою реалізації будівлі та сумою боргу у виконавчому провадженні, позивач звертається до суду з цим позовом.
У грудні 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
25 лютого 2016 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/37797/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7154,66 доларів США.
10 березня 2016 року згадане рішення суду набрало законної сили.
05 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист.
Згідно п.2 ч.1, п.1 ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., в редакції Закону №2677-VІ від 04.11.2010р. з наступним змінами, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Тому це рішення могло бути пред'явлено до виконання - з 11 березня 2010 року по 11 березня 2017 року.
З 19.05.2016р. по 27.09.2017р. на виконанні в Південному ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 34974582, email: info_bg@dz.dp.dvs.gov.ua, тел: НОМЕР_12, перебувало виконавче провадження №51177236, в межах якого на платформі «Сетам»: 10 травня 2017 року торги не відбулись, стартова ціна 565 676,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/213342], 31 травня 2017 року торги не відбулись, стартова ціна 480 824,60 грн. [https://setam.net.ua/auction/216628], 22 червня 2017 року торги не відбулись, стартова ціна 395 973,20 грн. [https://setam.net.ua/auction/220500].
З 19.09.2018р. по 23.10.2019р. на виконанні в Південному ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 34974582, email: info_bg@dz.dp.dvs.gov.ua, тел: НОМЕР_12, перебувало виконавче провадження №57210751, в межах якого на платформі «Сетам»: 25 червня 2019 року торги не відбулись, стартова ціна 604 000,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/356605], 16 липня 2019 року торги не відбулись, стартова ціна 513400,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/360800], 06 серпня 2019 року торги не відбулись, стартова ціна 422800,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/365069].
З 10.01.2020р. на виконанні в Південному ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ: 34974582, email: info_bg@dz.dp.dvs.gov.ua, перебувало виконавче провадження НОМЕР_9, в межах якого на платформі «Сетам»: 13 жовтня 2020 року торги припинено, стартова ціна 604 000,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/444924], 10 листопада 2020 року торги не відбулись, стартова ціна 255 000,00 грн. [https://setafn.net.ua/auction/449084], 30 листопада 2020 року торги не відбулись, стартова ціна 216750,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/452259], 21 грудня 2020 року торги не відбулись, стартова ціна 178500,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/455698].
З 29.11.2022р. на виконанні у приватного виконавця Шаган О.А., РНОКПП: НОМЕР_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , перебувало виконавче провадження НОМЕР_10, в межах якого на платформі «Сетам»: 18 травня 2023 торги не відбулись, стартова ціна 359000,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/525229], 08 червня 2023 року торги не відбулись, стартова ціна 305150,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/526185], 29 червня 2023 року торги не відбулись, стартова ціна 251300,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/527105].
13.3 26.03.2023р. на виконанні у приватного виконавця Біловол В.О., РНОКПП: НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , перебувало виконавче провадження НОМЕР_11, в межах якого 05 червня 2024 року приватним виконавцем призначено суб'єкта оціночної діяльності - Багрова Д.О., за висновком якого ринкова вартість будівлі магазину станом на 19.06.2024р. 257200,00 грн., а в подальшому на платформі «Сетам»: 24 липня 2024 року торги не відбулись, стартова ціна 257200,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/551681], 14 серпня 2024 року торги відбулись, стартова ціна 218620,00 грн., номер лоту: 556784, переможець ОСОБА_2 , 260050,00 грн. [https://setam.net.ua/auction/553013].
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 05.09.2024 16:10:34, власником спірної будівлі магазину визнається позивач (Номер інформаційної довідки: 393739334 Дата, час формування: 05.09.2024 16:10:34).
Згідно висновку оцінювача ОСОБА_3 , ринкова вартість спірної будівлі магазину, загальною площею 200,6 кв.м., лише 257200,00 грн., що є очевидно заниженою ціною, що не відповідає ринковим умовам, а також суперечить іншим оцінкам цього ж майна, які були здійснені в межах інших виконавчих проваджень між тим самим боржником та стягувачем, зокрема в органі ДВС: 565676,00 грн., 604000,00 грн., 604000,00 грн., та навіть у іншого приватного виконавця: 359000,00 грн.. Згідно оприлюдненої на сайті Мінфіну інформації, динаміка цін на нерухомість з 2016р. по 2024 р. змінилася шляхом збільшення, а не, як оцінив експерт, в бік зменшення.
Отже, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), укладений між приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталієм Олексійовичем та Державним підприємством «Сетам», з однієї сторони (продавці), та ОСОБА_2 , з іншої сторони (покупець), за результатами проведення 14 серпня 2024 року аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , реалізованого в межах виконавчого провадження НОМЕР_11 в інтересах кредитора Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», предметом якого є наступний об'єкт нерухомого майна: Реєстраційний номер майна: 4482375, Тип майна: Будівля магазину, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнав в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Єсіпова К.В. позовні вимоги не визнала в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити.
Представник відповідача ДП «Сетам» в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 лютого 2016 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/37797/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7154,66 доларів США. Зазначене рішення суду набрало законної сили 10 березня 2016 року та 05 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за вказаним рішенням видано виконавчий лист.
На виконання до приватного виконавця, надійшла заява стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відкриття виконавчого провадження разом з додатком виконавчого листа № 202/37797/13-ц від 05.04.2016, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № DZF0AK12034614 від 28.12.2006 року у розмірі 7154,66 доларів США, яка складається з наступного: 4717,07 доларів США заборгованості за кредитом, 1345,13 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 266 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 826,46 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Приватним виконавцем керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за змістом - Закон), було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_13 відносно боржника ОСОБА_1 , про що була винесена відповідна постанова від 26.03.2024, копії якої направлено боржнику для виконання/відома рекомендованою кореспонденцією.
З метою забезпечення виконання виконавчого провадження, відповідно до вимог ст.ст. 26, 48, 52, 56 Закону, 26.03.2024 виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_13 на суму 309212,48 грн., копію якої було подано (направлено) до банків та сторонам виконавчого провадження.
Відповідно отриманої інформації в межах виконавчого провадження за боржником зареєстровано нерухоме майно, на підставі та відповідно до вимог статті 56 Закону, 15.05.2024 виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_13 на нерухоме майно - 1/1 частки будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
22.05.2024 виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було здійснено опис нерухомого майна боржника, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , для подальшої реалізації з метою виконання рішення суду, копії якої направлено сторонам для відома рекомендованою кореспонденцією.
В порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», 05.06.2024 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_13 з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв .м. за адресою АДРЕСА_1 , копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
У відповідності до ст.ст. 28, 57 закону України «Про виконавче провадження» 25.06.2024 сторонам виконавчого провадження направлено копію висновку про визначення вартості об'єкта оцінки від 19.06.2024, який надійшов виконавцю 25.06.2024, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу № 616678 проведення електронного аукціону (торгів) ДП «СЕТАМ» від 24.07.2024, реєстраційний номер лота 555315, найменування майна: будівля магазину 200,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна: 257 200,00 грн., торги не відбулись на підставі: відсутність допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколу № 618166 проведення електронного аукціону (торгів) ДП «СЕТАМ» від 14.08.2024, реєстраційний номер лота 556784, найменування майна: будівля магазину 200,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна: 218 620,00 грн., ціна продажу: 260 050,00 грн. Переможець аукціону (торгів) - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 , документ № НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_2 . Ціна продажу лоту № 556784 - 260 050 грн. 00 коп. покупцем сплачено 10 931,00 грн. - гарантійного внеску організатору торгів та 2071,50 грн. різницю між стартовою ціною та ціною продажу лоту. 22.08.2024 сплачено кошти на рахунок приватного виконавця у розмірі 247047,50 грн., на підставі чого 28.08.2024 видано Акт про проведені електронні торги за лотом №556784. Акт про проведені електронні торги є документом що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до ч.1 ст.650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівліпродажу або не випливає з їхньої суті.
Такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3- 242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Вказані позивачем обставини, згідно з положеннями ЦК України не є підставою для визнання правочину недійсним.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 205/2535/17 (провадження № 61-16534св21), від 16 серпня 2023 року у справі № 352/1824/16-ц (провадження № 61-3310св22).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.
Основоположний принцип верховенства права визнається одним із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.
У своєму Рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Виконавець зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
Така засада виконавчого провадження як справедливість, неупередженість та об'єктивність означає наступне. Принцип справедливості є важливим в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і при примусовому виконанні рішення в процесі виконавчого провадження. Принцип справедливості конкретизується у інших принципах, наприклад, у принципі рівності. Суть справедливості полягає у послідовому (тобто неупередженому, об'єктивному) застосуванні виконавцем положень і норм Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Виходячи із наведеного вище, суд зазначає, що для визнання торгів недійсними, суд має встановити порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Однак позивач в позовній заяві не посилався на порушення вказаного порядку.
На момент проведення торгів виконавчий документ був чинний. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач повідомляв приватного виконавця про своє звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним" чи подавав виконавцю відповідні заяви про відкладення чи зупинення виконавчих дій у зв'язку з його зверненням до суду.
Виходячи із наведеного, оскільки на момент проведення електронних торгів виконавчий документ був чинний та підлягав виконанню, а також враховуючи те, що підставою для визнання торгів, недійсними, саме в момент проведення торгів мають бути порушення, проте такі порушення позивачем не доведені, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування у вказаних спірних правовідносинах, зокрема, є факти порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Твердження Позивача, що окремі дії приватного виконавця вплинули на порядок проведення електронних торгів є безпідставними, оскільки дії приватного виконавця до початку торгів є підготовчими діями і не стосуються правил проведення прилюдних торгів.
Відповідно до п.4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 3-112гс14 від 23 вересня 2014 року, Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому сконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій передбачено Законом Про виконавче провадження (№ 606-ХІV) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі Інструкція).
Законом України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV) встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Аналіз положень Закону № 606-ХІV та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до них нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та інку майна, на яке звернуто стягнення - статті 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні - переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання зарезультатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівліпродажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (стаття 34 Закону України Про нотаріат ).
Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Разом із тим, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання і прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна.
Таким чином, дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Відповідно до правового висновок Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, зазначено, що Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а саме тому окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком.
Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України (Постанова ВСУ від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-166цс12), Вирішуючи спір про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку чи інших норм при проведенні прилюдних торгів: чи вплинули ці порушення на результат торів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, які оспорюють результати торгів.
Така ж правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15.
Відтак для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином, в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України, необхідно встановити порушення саме норм Порядку.
Натомість, дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Таким чином, Позивачем не доведено, що ДП «Сетам» при проведенні торгів було порушено норми Порядку реалізації арештованого майна та права й інтереси Позивача, а тому законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, п.п.1,4 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин 4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання відзиву на позовну заяву, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Судом встановлено, що 29.07.2025 року між адвокатом Єсіповою К.В. та ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг консультування та правничої допомоги адвоката №34, за умовами якого адвокат Єсіпова К.В. на підставі усного чи письмового звернення клієнта приймає зобов'язання з надання юридичної допомоги, перелік якої наведено у п.п.1,2, 3 Договору, вартість яких зазначена в договорі. Також, матеріали справи містять Акт виконаних робіт від 12.09.2025 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 12.09.2025 року про сплату послуг адвоката Єсіпової К.В. на суму - 5 000,00 грн.. А отже з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним судові витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 5 000 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 95, 178 Цивільно процесуального кодексу України, ст.ст. 18, 211, 253, 256, 354, 526, 530, 598, 629, 631 Цивільного кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олександровича, Державного підприємства «СЕТАМ», Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Понесені ОСОБА_1 судові витрати - залишити за позивачем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 5 000 гривень 00 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова