Справа № 199/47/25
(2/199/17/25)
Іменем України
22.12.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , та представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 21 січня 2024 року в районі будинку АДРЕСА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу .
Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2024 року, справа №199/907/24 .
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Згідно з Полісом №215018850 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження та згідно із висновком експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №1956 від 29.02.2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 186839,58 гривень.
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату ОСОБА_1 суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 116691,75 грн.
Посилаючись на вказані обставини та зважаючи на те, що повна сума збитків йому не відшкодована, позивач із урахуванням уточнених вимог просив суд стягнути із ОСОБА_2 різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди у розмірі 70147,83 грн., також судові витрати по справі, послуги евакуатора, вартість спецмайданчика для збереження автомобіля, сплату коштів за проведення товарознавчої експертизи та витрати на оплату правової допомоги.
Окрім цього, позивач зазначив, що внаслідок ДТП він пережив сильний стрес. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, порушенні звичайного укладу життя, неможливістю користуватись автомобілем для потреб своєї родини.
Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, завданих внаслідок ДТП, їх характер та тривалість, враховуючи, що його страждання - це немайнові втрати, що неможливо відновити, звертаючи увагу на бездіяльність відповідача стосовно добровільного відшкодування завданої шкоди, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 15 000,00 грн., яку просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 .
Представником відповідачаОСОБА_2 - адвокатом Скочко О.А. до суду наданий відзив на позов, де вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки Приватним акціонерним товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було визначено вартість відновлювального ремонту із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , що складає 119891,75 грн., які були виплачені позивачу з урахуванням франшизи. Зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Крім цього вказує, що проведена за замовлення позивача оцінка матеріального збитку не може братись до уваги судом, оскільки на огляд пошкодженого майна не було залучено відповідача, що викликає сумніви в її об'єктивності, а отже не є належним доказом по справі.
Посилаючись на вказані обставини, представник відповідачаСкочко О.А. просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та зазначив, що під час руху він не мав умислу на скоєння ДТП, через погані погодні умови він також постраждав разом зі своїми дітьми, які знаходились у його автомобілі. Вважає суму моральної шкоди завищеною та необґрунтованою. Щодо стягнення матеріальної шкоди, то страхова компаній повністю сплатила позивачу збитки, вказана сума покривається страховим лімітом.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Скочко О.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку.
Вислухавши пояснення сторін та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 січня 2024 року в районі будинку № 445 по вул. Незламній у м. Дніпрі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу .
Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2024 року, справа №199/907/24 (а.с.55,56).
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.15).
Згідно з Полісом №215018850 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с.63).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження та згідно із висновком експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ №1956 від 29.02.2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 186839,58 гривень (а.с. 16-53).
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату ОСОБА_1 суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 116691,75 грн., що підтверджується випискою по надходженням по банківській картці позивача (а.с.55).
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.34.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі».
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».
На підставі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.
Тобто, виходячи з наведеного нормативного обґрунтування, страховик, який відшкодовує спричинений з вини страхувальника збиток потерпілому, сплачує на підставі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише матеріальний збиток у вигляді вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу на заміні складники.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, в той час, як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц та
Верховний Суд у своєму рішенні від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 70147,83 гривень..
Що стосується вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_2 завданої моральної шкоди у розмірі 15000,00 гривень, то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також в зв'язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Суд вважає доведеним, що діяння відповідача ОСОБА_2 у даному випадку було неправомірним і ним позивачу було завдано моральну шкоду; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у зміні звичайного способу життя, неможливості користування власним транспортом, моральних стражданнях та психологічного дискомфорту у зв'язку з цим, необхідності докладання зусиль для поновлення своїх порушених прав - є причинно-наслідковий зв'язок.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 3000,00 грн..
Щодо стягнення із відповідача ОСОБА_2 судових витрат по справі суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням спеціаліста.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 05.02.2024 року (а.с.56), та квитанцію про оплату гонорару адвоката від 05.02.2024 року (а.с.58), згідно з яким загальна вартість послуг адвоката становить 20000,00 грн..
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, у постанові від 13 березня 2025 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду по справі №275/150/22 виснував, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до договору про надання правової допомоги 05.02.2024 року, квитанції про оплату гонорару адвокату від 05.02.2024 року, позивач сплатив адвокату 20000,00 гривень.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі №910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Перевіривши матеріали справи та враховуючи складність розгляду вказаної цивільної справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень відповідатимуть критеріям пропорційності задоволеним позовним вимогам, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням усіх вищевказаних обставин справи.
Крім цього, на підтвердження понесення витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, позивач надав суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №1956 від 16.02.2024 року, видану ФОП ОСОБА_4 , згідно з якою ним від ОСОБА_1 прийнято 5000,00 грн. за складання висновку експертного дослідження №1956 від 29.02.2024 року (а.с.54).
Оскільки судом враховано висновок експерта - автотоварознавця ОСОБА_4 , як доказ, а понесені на його отримання витрати позивачем документально доведені, то на користь позивача суд стягує вказані витрати із відповідача.
Що стосується позовних в частині стягнення із ОСОБА_2 понесених витрат, пов'язаних із збереженням транспортного засобу на спецмайданчику у розмірі 1300 грн., та послуг евакуатора з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1920 грн., суд не вбачає підстав для задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат, пов'язаних із збереженням транспортного засобу на спецмайданчику у розмірі 1300 грн., та послуг евакуатора з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1920 грн. надав роздруківку реквізитів для оплати із зазначенням сум, які необхідно було сплатити.
Однак, як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів пов'язаних із збереженням транспортного засобу на спецмайданчику у розмірі 1300 грн., та послуг евакуатора з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1920 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату понесених витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс зазначені витрати.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_2 понесених витрат, пов'язаних із збереженням транспортного засобу на спецмайданчику у розмірі 1300 грн., та послуг евакуатора з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1920 грн., задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим із відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,19,76,78,79,81,83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70147 гривень 83 копійок, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу 5000 гривень 00 копійок, витрати на складання висновку експерта 5000 гривень 00 копійок та 1211 гривень 20 копійок, а всього 84359 (вісімдесят чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять) гривень 03 копійок.
В іншій частині позову, - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г. Якименко