26 грудня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/18462/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал»,
на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Писанець Н. В.
від 03 жовтня 2025 року
у цивільній справі № 361/6584/25 Броварського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ейві Інвестмент»,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Едванс Буд»
про розірвання договору купівлі-продажу деривативу, припинення зобов'язань за договором купівлі-продажу деривативу, стягнення коштів,
У червні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гайтан К. О. звернулася в суд із вказаним позовом, в якому просила про розірвання договору купівлі-продажу деривативу №15/4Б6 від 02.03.2021, припинення зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу деривативу, стягнення коштів в загальній сумі 1 262 903 грн 97 коп.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, передати справу за підсудністю до Дніпровського районного суду за місцем знаходження відповідача АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал».
Зазначає, що суд помилково застосував положення частини першої статті 30 ЦПК України (виключна підсудність), передавши справу до Святошинського районного суду міста Києва.
Стверджує, що предметом спору є розірвання Договору купівлі-продажу деривативу №15/4Б6 від 02.03.2021 та стягнення коштів, а не речові права на нерухоме майно. В обґрунтування своєї позиції апелянт вказує, що станом на дату подання позову житловий будинок (проектний номер 4) за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001), не введений в експлуатацію, квартира АДРЕСА_2 як об'єкт нерухомості юридично не існує, а Акт приймання-передачі деривативу не підписувався. Звертає увагу на те, що оскільки право власності на нерухоме майно ще не виникло, справа має розглядатися за загальними правилами підсудності згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України - за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, яке згідно з ЄДРПОУ зареєстроване за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 13, офіс 706 (Дніпровський район міста Києва).
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції до електронного суду адвоката Шевченка Є. В., АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Ейві Інвестсмент», ТОВ «Едванс Буд», ОСОБА_1 , адвоката Гайтан К. О., та на електронну пошту адвоката Шевченка Є. В., адвоката Гайтан К. О.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив із того, що провадження у справі було відкрито з порушенням правил територіальної юрисдикції. Встановивши, що позивач просить розірвати договір та припинити зобов'язання щодо базового активу (квартири), яка фактично знаходиться (буде знаходитися) у житловому будинку АДРЕСА_3 , суд кваліфікував даний спір як такий, що виник з приводу нерухомого майна. Керуючись частиною першою статті 30 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність застосування виключної підсудності, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. На підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд ухвалив рішення передати справу на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для направлення справи за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. За змістом цієї норми виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 523/14831/21 зазначив, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 сформулювала правовий висновок, згідно з яким словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, при цьому нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
У справі, що переглядається, предметом Договору купівлі-продажу деривативу №15/4Б6 від 02.03.2021 є форвардний контракт, базовим активом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:489:0001 за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, позовні вимоги мають очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном (об'єктом будівництва), яке має сталий територіальний зв'язок із конкретною адміністративно-територіальною одиницею. Твердження апелянта про те, що спір є суто грошовим, не змінює того факту, що він виник з приводу фінансування будівництва нерухомості та набуття прав на неї у майбутньому.
Незважаючи на те, що об'єкт будівництва не введений в експлуатацію, спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з набуттям у майбутньому речових прав на нерухоме майно, яке має чітку територіальну прив'язку до Святошинського району міста Києва.
Таким чином, доводи апелянта про необхідність застосування загальної підсудності за місцезнаходженням юридичної особи (Дніпровський район міста Києва) є безпідставними, оскільки спір стосується прав на об'єкт, нерозривно пов'язаний із земельною ділянкою, що підпадає під дію правил виключної підсудності згідно зі статтею 30 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, визначивши підсудність справи за місцем розташування об'єкта нерухомого майна (будівництва), з приводу якого виникли договірні зобов'язання сторін, а тому оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Волз Кепітал», залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов