19 грудня 2025 року
м. Київ
провадження № 33/824/5620/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі захисника Гулько Ж. В., в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Гулько Жанни Вікторівни, в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Кравець В. М.
від 29 жовтня 2025 року
у справі №759/15117/25 Святошинського районного суду міста Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 80 коп.
На дану постанову 04.11.2025 захисник Гулько Ж. В., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову про адміністративне правопорушення, справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, а висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України є необґрунтований.
Вказувала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам захисту про відсутність факту керування транспортним засобом та використання працівниками поліції технічного засобу, який, на думку сторони захисту, не пройшов своєчасну повірку.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Гулько Ж. В., підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
За змістом протоколу серії ЕПР1 № 374864 від 28.06.2025 про адміністративне правопорушення 28.06.2025 о 04:10 у м. Києві по просп. Берестейському, буд. 121-Д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, результат 1,89 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9 а ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №374864 від 28.06.2025, чеком приладу Drager Alcotest 7510 ARMF-0249, тест 1260, результат 1,89 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, спростовуються дослідженими матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції. На відеозаписі чітко зафіксовано спілкування поліцейських із водієм безпосередньо після зупинки транспортного засобу. Підставою для зупинки стало порушення комендантської години (рух містом о 04:53 ранку). На відео ОСОБА_1 перебуває за кермом, двигун автомобіля, судячи з обстановки, був заглушений безпосередньо після вимоги поліції. Більше того, на запитання інспектора щодо належності транспортного засобу та обставин зупинки, ОСОБА_1 поводив себе як водій, не заперечував факту руху та підтвердив, що це його автомобіль.
Апеляційний суд критично оцінює позицію захисту про те, що особа «просто сиділа» в авто під час комендантської години на проїжджій частині, оскільки така версія виникла лише на етапі оскарження і суперечить первинним поясненням та поведінці особи на місці події. Факт керування доведений поза розумним сумнівом сукупністю непрямих та прямих доказів (рапорт, відео, протокол).
Доводи захисту щодо неналежності приладу Drager Alcotest 7510 (ARMF-0240) через пропуски у періодичній повірці в минулих роках (2020-2023) є необґрунтованими та базуються на помилковому тлумаченні законодавства про метрологію.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння...» (Наказ МВС/МОЗ № 1452/735), поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 1551 103 24, виданого ДП «Укрметртестстандарт» (або іншим уповноваженим органом). Зазначене свідоцтво засвідчує, що прилад Drager Alcotest 7510 № ARMF-0240 пройшов повірку 10.10.2024, і це свідоцтво є чинним до 10.10.2025. Огляд водія ОСОБА_1 проводився 28.06.2025, тобто в період дії чинного свідоцтва про повірку.
Суд наголошує, що визначальним для допустимості результатів огляду є наявність чинного сертифіката/свідоцтва про повірку саме на момент проведення огляду. Наявність або відсутність експлуатації приладу в минулі періоди, чи пропуски в його повірці в минулі роки, не впливають на його технічний стан станом на 28.06.2025, оскільки його справність була офіційно підтверджена уповноваженою лабораторією 10.10.2024. Відповідно, прилад був допущений до експлуатації і його показники є легітимним доказом вини.
Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 9 Розділу ІІ Інструкції, огляд водія проводиться у закладі охорони здоров'я у разі незгоди водія на проведення огляду на місці або незгоди з його результатами. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці, результат склав 1,89 проміле. Після ознайомлення з результатом водій не висловив незгоди та не вимагав направлення до медичного закладу для проведення лабораторних досліджень. Якби ОСОБА_1 справді сумнівався у справності приладу або вважав себе тверезим, він мав безумовне право вимагати проїхати до лікаря-нарколога. Однак він цим правом не скористався, результат тестування не оскаржив і підписав Акт огляду. Така поведінка (мовчазна згода з результатом на місці та відсутність вимоги про медогляд) підтверджує визнання особою своєї вини під час оформлення матеріалів.
Апеляційний суд критично оцінює доводи захисника про незгоду ОСОБА_1 з обставинами справи, викладеними лише в апеляційній скарзі. Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи, що є ключовим для забезпечення принципу змагальності сторін. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення. У графі «Пояснення особи» міститься запис «пояснення надасть у суді». Жодних заперечень щодо факту зупинки, керування автомобілем чи незгоди з діями поліцейських у протоколі власноруч водієм не зазначено.
Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість та підписання документа, призвело до того, що позиція ОСОБА_1 як водія не була зафіксована у первинному процесуальному документі. Якби водій дійсно не керував авто або мав зауваження до роботи приладу Drager, він міг би використати це право для фіксації порушень безпосередньо на місці події. Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію і вона цією можливістю не користується, обмежуючись фразою «пояснення в суді», це позбавляє її доводи, висловлені пізніше в скарзі, належного первинного підкріплення. Відсутність заперечень у момент підписання протоколу свідчить про те, що на той час водій погоджувався з інкримінованим правопорушенням.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначив, що доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. У даній справі вина ОСОБА_1 підтверджується узгодженою сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374864, складеним у присутності водія; роздруківкою результатів тестування на приладі Drager (Тест № 1260), де зафіксовано результат 1,89 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, підписаним водієм без зауважень; власними зізнаннями водія на бодікамеру про вживання спиртних напоїв (пива об'ємом близько 1,5 л); відеозаписом процедури оформлення.
Апеляційний суд не вбачає порушень процедури огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735. Дії поліцейських були законними, послідовними та спрямованими на забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Гулько Жанни Вікторівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова