Справа №: 398/4322/25
провадження №: 2/398/2683/25
Іменем України
"26" грудня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 30375,00 грн, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 9852 від 05.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 . Відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 гривень, строком на 365 днів (до 27.10.2024), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УКРСИББАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» , викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. З метою отримання кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, позичальнику створюється особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані. Ідентифікація / верифікація позичальника здійснюється у спосіб передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України. Після отримання Товариством заявки на кредит в ІТС здійснюється комплекс дій щодо погодження / відхилення позичальнику заявки на кредит. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку після укладення кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 076462 направлявся відповідачу 05.04.2024 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 05.04.2024 о 17:19:27 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 076462 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 05.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УКРСИББАНК». Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування..
Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість. В зв'язку із зазначеним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 16.07.2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
03.12.2025 року представник відповідача - адвокат Ісмайлова А.В., подала до суду письмові пояснення, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та судовий збір. А також враховуючи, що нараховані позивачем відсотків є явно завищеними, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, просила суд зменшити заявлені позивачем до стягнення відсотки, так як вони значно перевищують тіло кредиту, та зменшити витрати на правову допомогу.
04.12.2025 року представник позивача - адвокат Руденко К.В., подав до суду додаткові пояснення у справі, наполягав на задоволені позову в повному обсязі, зазначив, що Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі ,будучи опублікованими на сайті https://procent.com.ua та є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. При цьому, укладення відповідачем з позивачем договору № 9852 від 05.04.2024 року це право, а не обов'язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільним у своєму виборі. При цьому відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим договором. Також відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «ФК «Процент» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування. Окрім цього, звернув увагу суду, що будь-які зміни умов договору № 9852 від 05.04.2024 року не вносилися. У межах строку кредитування відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Зазначив, що за договорами про споживчий кредит, які укладаються зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
Справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 05.04.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "ПРОЦЕНТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9852, який було підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_3 АТ «УКРСИББАНК» після укладення кредитного договору, що відповідач визнала.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 076462 направлявся відповідачу 05.04.2024 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивач нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту та строк дії договору відповідно до п. 1.3. кредитного договору становив 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів обумовлена в кредитному договорі - кожні 20 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався у встановлений строк (п. 1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її. Крім того договором обумовлено право позичальника на дострокове повернення суми кредиту зі сплатою відсотків за фактичну кількість користування кредитними коштами.
Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 05.04.2024, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань, жодної оплати на погашення заборгованості за тілом кредиту, а також процентів за користування кредитними коштами відповідач не здійснила.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір № 9852 від 05.04.2024 підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки вона акцептувала пропозицію позивача та уклала договір шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно детального розрахунку заборгованості за договором № 9852 від 05.04.2024 , станом на 05.04.2025 заборгованість становить 30375,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн; заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить - 27375,00 грн.
При цьому доказів на погашення відповідачкою заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн та заборгованість по несплачених процентів за користування кредитом - 27375,00 грн; матеріали справи не містять.
Встановивши, що у кредитному договорі визначено основні істотні умови, в тому числі розмір процентів, умови кредитування, умови щодо наслідків у разі неповернення коштів та наслідки їх застосування, ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для анулювання відсотків по кредитному договору.
На переконання суду відповідач не довела порушення її прав вказаним кредитним договором, доводи щодо несправедливості умов кредитного договору є безпідставними, адже, підписавши кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідач погодилася з усіма його умовами, в тому числі з розміром відсоткової ставки за надання кредиту.
З урахуванням встановлених судом на підставі доказів наданих сторонами обставин справи та наведених положень чинного законодавства, враховуючи, що відповідачем належним чином у повній мірі не виконано зобов'язання за кредитним договором № 9852 від 05.04.2024, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Процент», у наслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 30375,00 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним кредитним договором є обґрунтованою та доведеною, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів юридичної особи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн позивач надав договір про надання юридичних послуг від 03.06.2024 № 03/06/2024, укладений із ФОП ОСОБА_2 , платіжну інструкцію від 30.04.2025 на суму 110 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг № 36 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 30.04.2025 та витяг з реєстру № 1 до вказаного акта щодо надання юридичних послуг за позовом до ОСОБА_1 , що складається: з підготовки позовної заяви 9 000,00 грн та складання адвокатського запиту 1 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням переліку послуг, наданих адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірний та розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, який підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 2 000 грн.
У зв'язку з цим з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (реєстрація місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором № 9852 від 05.04.2024 у загальному розмірі 30375 (тридцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (реєстрація місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41466388) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко