1[1]
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31 жовтня 2025 року включно з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КПК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання від 8 років, а тому існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченої.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року.
Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано існування заявлених прокурором ризиків, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема не враховано, що вона має проблеми зі здоров'ям у зв'язку із чим їй необхідно постійно перебувати під лікарським наглядом; має батька, який є інвалідом, тяжко хворіє у зв'язку із чим потребує постійного нагляду; крім того, вона має малолітню доньку, яка не має постійного місця проживання, що ставить її життя та здоров'я під загрозу, у зв'язку з чим є підстави застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши надані в копіях необхідні матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкістю покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми років, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченої, яка не має офіційних доходів та міцних соціальних зв'язків, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне провадження, такі ризики існують та виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання. Крім того, щодо обвинуваченої ОСОБА_5 наявне ще одне кримінальне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що прокурором не доведено наявність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок суду першої інстанції про доведеність ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, ґрунтується на даних про особу обвинуваченого, урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, які у своїй сукупності дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, колегія суддів зауважує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства. Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ та конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, колегія суддів уважає, що у цьому судовому провадженні суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є виправданим.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків конкретними доказами є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано її стан здоров'я та стан здоров'я її батька, що на думку апелянта, дає підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, є неспроможними, позаяк матеріали кримінального провадження не містять відомостей на підтвердження вказаних обставин. Крім того, таких відомостей не надано обвинуваченою у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 відповідає вимогам закону та містить в собі, в тому числі обґрунтований виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися і тому подальше тримання під вартою ОСОБА_5 є виправданим, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Відтак, рішення про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави та неможливість застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, суд першої інстанції належним чином обґрунтував, і ставити під сумнів його законність та вмотивованість у колегії суддів підстави відсутні.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, наразі підтверджують потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інший, менш суворий запобіжний захід, може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність необхідності подальшого утримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, а також твердження апелянта про те, що прокурором не доведено існування ризиків, колегія суддів вважає неспроможними.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.
Однак, на переконання колегії суддів, у зв'язку із повідомленням обвинуваченої щодо наявності у неї малолітньої дитини, яка залишається без нагляду у зв'язку із застосуванням до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, необхідно вирішити питання про влаштування або встановлення над дитиною опіки чи піклування. За повідомленням обвинуваченої анкетні дані дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відоме місце реєстрації матері: АДРЕСА_1 та місце проживання матері: АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року,- без зміни.
Порушити перед службою у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації питання про необхідність влаштування малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або встановлення опіки чи піклування над нею.
Порушити перед службою у справах дітей та сім'ї Радомишльської районною державною адміністрацією Житомирської області питання про необхідність влаштування малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або встановлення опіки чи піклування над нею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/5531/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1