Справа № 761/38492/25 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/824/7922/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: представника заявника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Прийняте рішення слідчий суддя вмотивував тим, що заява ОСОБА_7 про кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.146-1, ч.5 ст.426 КК України, вчинені щодо її чоловіка ОСОБА_8 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником військової частини № НОМЕР_1 до канцелярії Державного бюро розслідувань за адресою: АДРЕСА_1 складається із незгоди з діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 .
В той же час, на переконання слідчої судді, така заява про вчинення кримінального правопорушення, ускладнює виконання завдань кримінального провадження, у відповідності до вимог ст. 2 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник скаржника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 01.10.2025 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_7 від 10.09.2025 року задовольнити повністю. Зобов'язати слідчого Державного бюро розслідувань відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.214 КПК України, невідкладно внести відомості, зазначені у заяві ОСОБА_7 від 03.09.2025 до ЄРДР, які містять ознаки кримінального правопорушення, і явно свідчать про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.146-1, ч.5 ст.426 КК України, щодо її чоловіка військовозобов'язаного ОСОБА_8 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником військової частини № НОМЕР_1 , розпочати розслідування. Через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику ОСОБА_7 витяг з ЄРДР на її телефон, або будь-яким іншим чином.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом грубо порушено норми процесуального права України, а саме ст.ст. 9, 25, 214, 303, ч.3 ст.307, 309 КПК України. Так, 03.09.2025 року о 14:10 год. ОСОБА_7 подала свою заяву про кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.146-1, ч.5 ст.426 КК України, щодо її чоловіка військовозобов'язаного ОСОБА_8 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником військової частини № НОМЕР_1 до канцелярії Державного бюро розслідувань за адресою: АДРЕСА_1 . Дана заява була зареєстрована працівником ДБР 03.09.2025в UBДБР, вхідний №3562 від 03.09.2025 року. У своїй заяві ОСОБА_7 просила слідчого ДБР про таке: «відповідно до ч.1, 4, 5 ст.214 КПК України невідкладно внести відповідні відомості, зазначені у її заяві, до ЄРДР, які містять ознаки кримінальних правопорушень та явно свідчать про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.146-1, ч.5 ст.426 КК України щодо її чоловіка військовозобов'язаного ОСОБА_8 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником військової частини № НОМЕР_1 , розпочати розслідування. Через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати їй Витяг з ЄРДР, під розписку, або повідомити її за телефоном або будь-яким іншим чином».
Враховуючи те, що до 10.09.2025 року заявник ОСОБА_7 від слідчого ДБР не отримала будь-якої відповіді на свою заяву, та не отримала витягу із ЄРДР відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України, то вирішила подати скаргу до Шевченківського районного суду міста Києва на бездіяльність слідчого ДБР, яка була зареєстрована 10.09.2025 року за вх. №94038.
Звертає увагу на те, що на відмову від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, обов'язок слідчого або прокурора щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину, для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Зауважує, що ДБР, отримавши від ОСОБА_7 заяву про кримінальні правопорушення, замість того, щоб виконати вимоги ст.214 КПК України, протягом 24 годин внести відповідні відомості до ЄРДР, які викладено у її заяви та протягом 24 годин видати їй витяг із ЄРДР, натомість 08.09.2025 року направили її заяву до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві по вул. Панаса Мирного, 28, щоб, на думку апелянта, зрештою не виконати вимоги закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Пунктом 1 частини 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК України). При цьому, такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, положення частини 4 ст. 214 КПК України не є тотожними вимогам частини 1 ст. 214 КПК України, оскільки внесенню до ЄРДР підлягають лише ті відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що у скарзі на бездіяльність Державного бюро розслідувань, представник - адвокат ОСОБА_6 зазначає про те, що ОСОБА_7 03.09.3035 подала заяву про кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.146-1, ч.5 ст.426 КК України, вчинені щодо її чоловіка військовозобов'язаного ОСОБА_8 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником військової частини № НОМЕР_1 до канцелярії Державного бюро розслідувань за адресою: АДРЕСА_1 . Дана заява була зареєстрована працівником ДБР 03.09.2025в UBДБР, вхідний №3562 від 03.09.2025 року.
Слідчим суддею в ухвалі вірно встановлено, що заявник не наводить об'єктивних даних, які б підтверджували зазначені нею відомості в заяві про кримінальні правопорушення від 03.09.2025, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення кримінальних правопорушень, надаючи суб'єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм Кримінального кодексу України.
Таким чином, невнесення уповноваженою особою Державного бюро розслідувань до ЄРДР відомостей, викладених у заяві скаржника, відповідає положенням ч.1 ст.214 КПК України, ч.1 ст.2 та ст.11 КК України, оскільки така заява не містить об'єктивних даних та обставин, що можуть свідчити про вчинення зазначеного у заяві особою кримінально-караного діяння.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що заява ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 03.09.2025 складається із незгоди з діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги представника заявника про те, що направлення Державним бюро розслідувань заяви про кримінальне правопорушення до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві було здійснено з метою ухилення від виконання вимог ст. 214 КПК України та невнесення відомостей до ЄРДР, є припущеннями та не підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з повідомлення заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань судді Шевченківського районного суду м. Києва (а.с.28), листом ДБР від 08.09.2025 за вих.3562зкп/10-2-04-01-12893/25 заяву ОСОБА_7 направлено для організації розгляду в порядку ст.9 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Таким чином, дії уповноважених осіб бюро розслідувань щодо скерування заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінальних правопорушень до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують прав та законних інтересів заявника.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що висловлених у заяві тверджень недостатньо для висновку про наявність кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді є вмотивованою та підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4