Справа № 369/9439/25 Головуючий першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5256/2025 Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді взяття і тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з 02.03.2025 року.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.03.2025 року на зріз шпалер квадратної форми розміром 7х7 зі слідами речовини бурого кольору; зріз наволочки квадратної форми розмірами 5х5 зі слідами речовини бурого кольору; чоловічу куртку чорного кольору із потертостями білого кольору, джинси сірого кольору чоловічі із розрізом (розривом по шву задньому) зі слідами речовини бурого кольору; ватну палочку, якою зроблено змив зі слідами речовини бурого кольору, змиви з затертої плями перед шафою на ватну палочку, дерев'яну рукоятка від сокири зі слідами речовини бурого кольору, зріз із підковдри світлого кольору з слідами речовини бурого кольору прямокутної форми розмірами 3х1, чоловічі ботінки тканеві із гумовою підошвою темного кольору 43 розміру на правому ботінку з внутрішньої сторони на підошві біля пальців виявлено плями речовини бурого кольору, які належать ОСОБА_6 .
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку, 26.02.2025 року точного часу не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , разом зі своїм рідним братом ОСОБА_9 спільно проводили дозвілля, вживаючи спиртне, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ними виник конфлікт, який у подальшому перейшов в короткочасну бійку, внаслідок чого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, на заподіяння ОСОБА_9 умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Відразу після цього, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне тяжке тілесне ушкодження, керуючись мотивом, що ґрунтувався на раптово виниклих неприязних відносинах, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, не маючи умислу на позбавлення його життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , 26.02.2025 року, більш точно часу не встановлено, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , почав наносити удари ногами та руками по голові та тулубу останнього, внаслідок чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження: в ділянці голови: множинні садна обличчя та волосяної частини голови, забійні рани слизової оболонки верхньої губи, забійна рана правої брови, перелом кісток носу, поширений крововилив в м'яких покривах всіх поверхонь голови, 40 мл згортків крові під твердою мозковою оболонкою справа, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, кров'яниста спинномозкова рідина в шлуночках мозку; в ділянці шиї і тулуба: переломи правого та лівого великих ріжків під'язикової кістки, перелом щитоподібного хряща, 5 синців задньої поверхні грудної клітки справа, множинні (36) двосторонні переломи ребер з ушкодженням плеври, перелом тіла грудини, крововиливи в передній черевній стінці, малому сальнику, 3 розриви брижі поперечної ободової кишки, відрив серпоподібної зв'язки та розрив печінки; в ділянці верхніх кінцівок: садна на фоні синців ліктьових суглобів, тилу лівої кисті, синець тилу правої кисті; в ділянці нижніх кінцівок: садна колінних суглобів.
Ушкодження в ділянці голови, груди і живота складають поєднану травму тіла, яка призвела до розвитку двобічного гемотораксу (80 мл крові в правій плевральній порожнині, 150 мл крові в лівій плевральній порожнині), гемоперитоніуму (300 мл крові в черевній порожнині), набряку-набухання головного мозку та яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть гр. ОСОБА_9 , 1972 р.н. наступила від поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, множинними переломами ребер, грудини, розривами внутрішніх органів.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 змінити, призначивши покарання останньому із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що міра покарання, визначена судом першої інстанції щодо ОСОБА_6 є явно несправедливою з огляду на її суворість і не відповідає даним про особу останнього і обставинам вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Так, під час розгляду вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повністю визнав свою провину, не заперечував фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті за ч.2 ст.121 КК України. Також, ОСОБА_6 просив вибачення в судовому засіданні, висловив критичне ставлення до свого вчинку, покаявся у вчиненому.
Крім того, на переконання захисника, суд першої інстанції правильно врахував як обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та перерахування грошових коштів родичами ОСОБА_6 на потреби ЗСУ, та, як наслідок, правильно застосував вимоги ст.69 КК України.
Однак, на думку захисника, суд при визначенні покарання за пред'явленим обвинуваченням недостатньо вмотивував призначення міри покарання без застосування ст.75 КК України.
Захисник звертає увагу, що згідно ч.2 п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин. З урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу обвинуваченого, судам необхідно обговорювати питання про призначення передбаченого більш м'якого покарання особам, які щиро розкаялися в скоєному злочині, активно сприяли розкриттю злочину. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги визначені вимоги постанови Пленуму.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України учасниками судового провадження також не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.121 КК України ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок суворості, то вони, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України вимог вищезазначених норм кримінального закону повною мірою дотримався.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та обставини скоєного кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому згідно п.1 ч.1 ст.66 КК України, судом визнано щире каяття у вчиненому, а також те, що обвинувачений добровільно вніс на рахунок ЗСУ благодійний внесок у розмірі 30 000 гривень; обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Разом з тим, з урахуванням того, що під час розгляду провадження встановлено дві обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд першої інстанції визнав за доцільне призначити покарання на підставі ст.69 КК України нижче найнижчої межі передбаченої вказаною статтею.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням статті 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі як на підставу для пом'якшення призначеного покарання, а саме те, що обвинувачений повністю визнав свою провину, не заперечував фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, покаявся у вчиненому, були належним чином враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання за ч.2 ст.121 КК України та не приводять колегію суддів до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання.
З огляду на встановлене, у даному випадку колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції неналежним чином було враховано дані щодо особи обвинуваченого та призначено занадто суворе покарання, не є слушними.
Враховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4