Апеляційне провадження № 22-ц/824/18378/2025
Справа № 761/44486/21
26 грудня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві 20 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Пропустивши строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення, позивач з клопотанням про поновлення вказаного строку до Київського апеляційного суду не звернувся, проте зазначив, що копію оскаржуваного рішення було отримано в електронному кабінеті в системі "Електронний суд" 11 жовтня 2025 року.
Для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження електронними листами Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року та 24 листопада 2025 року було витребувано справу № 761/44486/21, яка 01 грудня 2025 року надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ПФУ в м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві було залишено без руху та надано час для усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати апеляційному суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Оскільки при поданні позовної заяви підлягало сплаті 2 607,60 грн., за подання апеляційної скарги справляється судовий збір в розмірі 3 911,40 грн. (2 607,60 грн. х 150 % = 3 911,40 грн.).
Також, при поданні апеляційної скарги ГУ ПФУ в м. Києві пропустило строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва було ухвалене 10 вересня 2025 року, перебіг строку апеляційного оскарження розпочався 11 вересня 2025 року і тривав до 10 жовтня 2025 року включно (тридцять календарних днів). Подавши апеляційну скаргу 20 жовтня 2025 року позивач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києв від 10 вересня 2025 року та з клопотанням про поновлення вказаного строку із зазначенням поважних причин його пропуску до суду апеляційної інстанції не звернувся.
Київський апеляційний суд 09 грудня 2025 року направляв позивачу засобами електронного зв'язку до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" копію ухвали Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний звіт про доставку 09 грудня 2025 року вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду з вкладенням електронного примірника вказаної ухвали до електронного кабінету ГУ ПФУ в м. Києві.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення єдень отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
В абзацах другому та п'ятому пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя.
Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Відповідно до пункту 10 Положення про ЄСІТС адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Відтак, суд належним чином повідомляв ГУ ПФУ в м. Києві про рух справи, направляючи копію ухвали Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху до електронного кабінету ГУ ПФУ в м. Києві в системі "Електронний суд".
Станом на 26 грудня 2025 року ГУ ПФУ в м. Києві недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Відтак, вирішуючи питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у тому числі цікавиться рухом справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини у справах "Каракуця проти України" та "Пономарьов проти України" звертав увагу на те, що заявники мають виявити належну зацікавленість у розгляді їхньої справи, в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, застосування положень ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга позивачем була подана засобами поштового зв'язку 20 жовтня 2025 року з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві було залишено без руху для усунення недоліків. Вказану ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету позивача 09 грудня 2025 року. Відтак, до 26 грудня 2025 року особа, що подала апеляційну скаргу, недоліки апеляційної скарги не усунула.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Таким чином, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві у визначений строк не було усунено недоліки апеляційної скарги та не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку, відповідно, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.