25 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 752/6312/25
Провадження№22-ц/824/15551/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Новіцькою Іванною Леонідівною, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
28 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Як доказ наявності підстав для зупинення провадження у справі, відповідач надав разом із клопотанням, копію Довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 та копії витягів з наказів по стройовій частині згідно яких вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 20.10.2022 по теперішній час.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - задоволено.
Зупинено провадження у цивільній справі №752/6312/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Постановляючи ухвлу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, і це підтверджено належними доказами, дійшов висновку про зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Не погоджуюсь з постановленою ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Новіцька В.Л. подала апеляцій скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суд першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі відсутні. Зазначає, що ключовою вимогою для зупинення провадження є не сам факт проходження військової служби, а наявність підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які свідчать про безпосереднє виконання військовослужбовцем бойових завдань або інших службових обов'язків, що об'єктивно позбавляють його можливості брати участь у судовому засіданні особисто чи дистанційно.
Судом не було перевірено чи підтверджується належними доказами не лише статус відповідача як військовослужбовця, але і його фактичне залучення до виконання бойових завдань, які унеможливлюють участь у судовому процесі, а за відсутності таких доказів підстави для зупинення провадження відсутні.
Відповідач не лише не надав належних доказів своєї неспроможності брати участь у засіданнях, але й своїми діями фактично спростував власні твердження. Суд, ухвалюючи рішення про зупинення провадження без належної доказової бази, порушив фундаментальні принципи цивільного судочинства та постановив незаконну ухвалу, адже фактично підстав для ухвалення рішення про зупинення провадження - не було.
Відповідач правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року в складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
'Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з частинами 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Згідно з пунктом 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
Згідно довідки Довідки військової частини НОМЕР_1 №760/13/21092 від 27.06.2025, відповідач по справі - ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 20.10.2022 по теперішній час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судом під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Такого висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої адвокатом Новіцькою Іванною Леонідівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна