25 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 381/3836/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/18524/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану представником - адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року (ухвалено у складі судді Анапріюк С.П., повне рішення складено 15 жовтня 2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 340 грн, судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 10.01.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 100134333.
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, установленому договором.
Відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконала, не повернула кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 15 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. 29 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
На обґрунтування апеляційного скарги зазначає, що суд першої інстанції правильно встановивши факт укладення кредитного договору та виконання первісним кредитором своїх зобов'язань перед позивальником, а також набуття позивачем права вимоги до відповідача, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що розрахунок заборгованості у сукупності із іншими доказами у справі може бути належним доказом існування заборгованості у відповідача, враховуючи також часткову сплату боргу останнім.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалося в порядку статей 128, 272 ЦПК України, конверт повернувся із відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній» (трекінг R067030415768).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав установленим, що 10 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100134333.
Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти, у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 4000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 10.01.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.01.2021.
Відповідно до п.1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 3000,00 грн в грошовому виразі та 1,825 % річних у процентному значенні.
Орієнтовна загальна вартість для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7000,00 грн.
Комісія за надання кредиту - 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредит 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Тип процентної ставки - фіксована.
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав платіжне доручення № 24937515, в якому зазначено про успішність переказу коштів 10.01.2021 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору № 100134333.
13.05.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 71-МЛ.
Згідно з умовами цього договору, кредитор передає і відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладання з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості шляхом підписання ату приймання-передачі реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги».
10.07.2025 позивач надіслав відповідачу письмову претензію про погашення наявної заборгованості.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На підтвердження суми боргу позивач подав до суду створений позивачем документ з назвою «Відомості про щоденні нарахування та погашення».
Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-250815/63559-БТ від 25.08.2025, наданого на вимогу суду, вказана платіжна картка емітована на ім'я відповідача. Також надано підтверджуючий документ про зарахування 4000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період, інформацію про платника відсутня.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 19340,00 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає враховуючи таке.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Рішення суду першої інстанції мотивовано так:
- позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах;
- сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати;
- позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними;
- на підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за означеним кредитним договором та суми заборгованості, позивач надав до суду документи з назвою «Відомість про щоденні нарахування та погашення» (створена первісним кредитором). Суд критично сприймає цей наданий позивачем документ, оскільки він не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення відповідачем будь-яких сплат за кредитним договором, порядок, строк та алгоритм нарахування процентів за користування кредитом. Отже, цей документ не є належним доказом наявності заборгованості, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону під час перевірки доводів позивача про реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Вказаний розрахунок є таким, що створений позивачем/попереднім кредитором, тобто не є первинним бухгалтерським документом, а тому зазначена у ньому інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують обставин надання боржнику суми кредиту, правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов'язанням по кредитному договору;
- суд враховує надану банком на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацію про те, що вказана у договорі платіжна картка емітована на ім'я відповідача. Також надано підтверджуючий документ про зарахування 4000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку. Вказаний документ, на переконання суду, є належним і достатнім доказом підтвердження зарахування суми кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. Отже, суд вважає доведеним факт надання відповідачу кредитних коштів у вказаному позивачем розмірі;
- водночас позивач не надав належні докази існування у відповідача заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку та позовній заяві. У справі, що є предметом розгляду, ставлячи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач в якості єдиного доказу її існування у визначеному ним розмірі надає лише односторонньо складений самим позивачем документ ? розрахунок заборгованості. З огляду на це суд висновує, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві. Отже, позивач не довів вказані обставини та як наслідок позивач не довів обґрунтованість позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції правильно установив, що Договір про споживчий кредит № 100134333 від 10.01.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем (далі - Кредитний договір) був укладений сторонами у письмовій (електронній) формі, про що свідчить введення відповідачем одноразового ідентифікатора Z35540, який був йому надісланий за номером 093-364-85-85 (а. с. 39).
Також суд правильно встановив, що ТОВ «Мілоан» свої обов'язки за Кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн, про що свідчить відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 25.08.2024 № 20.1.0.0.0/7-250815/63559-БТ (а. с. 93).
Аналогічно відповідають матеріалам справи висновки суду про те, що позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 71-МЛ/Т від 13.05.2021 (а. с. 44-52), витягу з реєстру боржників (а. с. 53), акта приймання-передачі реєстру боржників (а. с. 54) та платіжної інструкції про оплату за відступлення права вимоги (а. с. 55).
З урахуванням викладеного, а також застосованого судом в оскаржуваному рішенні висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву), суд першої інстанції не мав підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 3 600 грн, оскільки матеріалами справи повністю підтверджується обставина надання кредитних коштів відповідачеві в розмірі 4 000 грн та визнання позивачем їх повернення в сумі 400 грн.
Відмова суду першої інстанції із посиланням на неналежність розрахунку заборгованості як доказу на підтвердження її наявності помилково поширена судом на тіло кредиту, щодо якого є достовірні докази про його надання.
Також необґрунтованою є відмова в задоволенні позову щодо стягнення відсотків за Кредитним договором, оскільки у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Водночас в оскаржуваному рішенні суд лише послався на неналежність розрахунку, створеного та наданого позивачем, як доказу на підтвердження розміру заборгованості відповідача у визначеному в позові розмірі, проте не здійснив власного розрахунку аби вказати в чому саме здійснений позивачем розрахунок не відповідає умовам Кредитного договору.
Відповідно до п.п. 1.2-1.7 Кредитного договору сума кредиту становить 4 000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 10.01.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.01.2021. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 3 000 грн в грошовому виразі та 1,825 % річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7000 грн. Комісія за надання кредиту - 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредит 3 000 грн, які нараховуються за ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,2.3 цього Договору.
За приписами пунктів 2.2.1-2.2.2 Кредитного договору у випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Пролонгація строку кредитування визначена в п. 2.3 Кредитного договору.
2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Зокрема комісія в розмірі 10 відсотків від поточного залишку кредиту нараховується у випадку продовження строку кредитування на 15 днів.
2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
2.3.2. Розділ 2.3. Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:
а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил:
б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.
Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зазначені зміни разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом 15 днів (строк кредитування), тобто з 10.01.2021 по 25.01.2021 відповідачу було нараховано відсотки в розмірі 200 грн у день, а всього 3 000 грн, як і передбачено умовами Кредитного договору (а. с. 41).
У подальшому вбачається, що відповідачу продовжили нараховувати проценти згідно з п.п. 1.5.2, 2.3.1.1. Кредитного договору (у зв'язку із частковою сплатою боргу та пролонгацією строку кредитування).
Водночас позивач не надав доказів того, що відповідач дійсно 26.01.2021 здійснила часткове погашення заборгованості у зв'язку із чим утворилися підстави для пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, який фактично збільшує орієнтовну вартість кредиту (в частині визначення розміру відсотків).
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку із викладеним колегія суддів не вбачає підстав для визнання правомірним й передбаченим умовами Кредитного договору нарахування відповідачу відсотків за додаткові 15 днів з 27.01.2021 по 10.02.2021 (за відсутності доказів на підтвердження пролонгації позичальником шляхом часткової сплати боргу).
Водночас такою, що передбачена п. 2.3.1.2 Кредитного договору є пролонгація строку кредитування на 60 днів, яка фактично відображена у розрахунку позивача: перший день - 26.01.2021 та за період з 11.02.2021 по 11.04.2021 (59 днів).
Фактично колегія суддів визнає безпідставним донарахування відсотків за 15 днів пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, застосування якої можливе лише за ініціативою (активних дій) позичальника, чого позивачем не доведено.
Аналогічно відсутні підстави для нарахування відповідачу комісії за пролонгацію, а тому зараховані на це кошти (400 грн) варто зарахувати в рахунок погашення відсотків.
При цьому колегія суддів не вбачає за необхідне, з огляду на принципи диспозитивності, не брати до уваги самостійне зменшення кредитодавцем розміру відсотків (шляхом їх нарахування на меншу суму основного боргу та визнання їх сплати в розмірі 960 грн).
Із розрахунку вбачається, що за 26.01.2021 (перший день пролонгації на стандартних умовах у зв'язку із фактичним продовженням користування кредитними коштами) відповідачу нараховано 200 грн відсотків (4 000 * 5 %).
У подальшому відповідач нібито частково сплатила борг, у тому числі тіло кредиту на суму 400 грн, у зв'язку із чим кредитодавець продовжив нарахування відсотків на нове тіло кредиту в розмірі 3 600 грн (180 грн у день 3 600 * 5 %).
З урахуванням викладеного та зазначеного раніше, колегія суддів вважає доведеним розмір відсотків за користування кредитними коштами в такому розмірі:
3 000 грн - нараховані в межах строку кредитування за період 10.01.2021-25.01.2021;
200 грн - нараховані в порядку автоматичної пролонгації 26.01.2021 на тіло кредиту 4000 грн зі ставкою 5 % у день;
10 620 грн - нараховані в порядку автоматичної пролонгації на 59 днів за період 27.01.2021-26.03.2021 на тіло кредиту 3 600 грн зі ставкою 5 % у день.
Усього: 13 820 грн.
При цьому, з огляду на визнання позивачем зарахування відсотків у розмірі 960 грн та зарахування зарахованих як комісія коштів у рахунок відсотків у розмірі 400 грн, колегія суддів вважає, що з відповідача належить до стягнення відсотки у розмірі 12 460 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи в частині відсутності доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем і неможливості її стягнення.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 3 600 грн та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12 460 грн.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково, а саме на 83 % (16 060 / 19 340 * 100%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову (а. с. 9) та апеляційної скарги (а. с. 112) у загальному розмірі 5 026,50 грн (6 056 * 83 %).
Позивач також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:
- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а. с. 61);
- акт № 1084 наданих послуг від 06.07.2024 на суму 8 000 грн (а. с. 62);
- детальний опис наданих послуг від 06.07.2025 на 6 год. 30 хв (а. с. 63);
- ордер серії ВС № 1381377 (а. с. 64);
- виписку з ЄДР щодо Адвокатського об'єднання «Апологет» (а. с. 59).
Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.
Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.
У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Оскільки від відповідача не надійшло заяви чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення у апеляційного суду відсутні.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 640 грн (8 000 * 83 %).
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану представником - адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100134333 від 10 січня 2021 року в загальному розмірі 16 060 грн, з яких 3 600 грн - тіло кредиту, 12 460 грн - проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в загальному розмірі 11 666,50 грн, з яких 5 026,50 грн - судовий збір, 6 640 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова