Справа №758/2964/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/6147/2025 Доповідач: ОСОБА_2
11 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 08.01.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року як таку, що постановлена з допущенням неповноти судового розгляду та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору повністю та звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що в рамках даного кримінального провадження, в порядку передбаченому ч.6 та 7 ст.132, ст.184, ч.1 ст.199 КПК України, зокрема, не пізніше, ніж за 5 днів до 24:00 год. 13.11.2025 року, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, прокурором не подавались до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та матеріали, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За таких обставин, суд не мав можливості 10.11.2025 року здійснити розгляд клопотання прокурора, в порядку, передбаченому ст.193 КПК України.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку ОСОБА_7 , істотно порушено завдання кримінального провадження щодо заборони піддавати особу необґрунтованому процесуальному примусу (ст.2 КПК України); істотно порушені засади кримінального провадження, передбачені КПК України, зокрема, щодо обов'язкової реєстрації клопотання прокурора в ЄСІТС, щодо права обвинуваченого брати участь у проведенні процесуальних дій, щодо витягу з ЄРДР, передбачені ч.7 ст.132 КПК України. Також, істотно порушені вимоги, передбачені главою 18 КПК України, зокрема за статтями 184, 193, 194, 199 тощо.
Апелянт зазначає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без жодних додатків, без гербової печатки, без вихідного реєстраційного номера та без зазначення посади особи, яка його підписала, в судовому засіданні 10.11.2025 року подав до суду прокурор ОСОБА_6 .
Зауважує, що відсутність обліково-статистичної картки про реєстрацію клопотання прокурора в ЄСІТС доводить факт неподання до місцевого суду даного клопотання, що є доказом відсутності предмету для судового розгляду.
На переконання обвинуваченого, в оскаржуваній ухвалі зазначено про невідомі матеріали кримінального провадження без їх конкретизації, які начебто дослідив суд. Натомість, в рішенні суду не зазначені відомості, передбачені імперативними нормами ч. 1-4 ст.196 КПК України.
Крім того, технічним записом судового засідання від 10.11.2025 року зафіксовано факт нездійснення розгляду клопотання прокурора, а також думка прокурора щодо розгляду клопотання за ст.193, яка підтверджує те, що прокурором не подавались до суду його клопотання та матеріали, яким він його обґрунтовує, в порядку, передбаченому ч.6, 7 ст.132, ст.184 та ч.1 ст.199 КПК України.
На переконання обвинуваченого, головуючий суддя допустив неповноту судового розгляду, не виконавши обов'язок суду, передбачений ч.1 ст.194 КПК України, а саме встановити чи доводять надані прокурором докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані та стороною обвинувачення на даний час доведена наявність у даному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Висновок, викладений в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року щодо підстав для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що в судовому засіданні прокурором подано клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були враховані при обранні такого запобіжного заходу та є актуальними на даний час. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні висловлював свою позицію щодо заявленого прокурором клопотання та подавав до суду свої клопотання.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що подане прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 підписане прокурором ОСОБА_8 та було зареєстровано Оболонським районним судом м. Києва, що вбачається з відбитка печатки канцелярії місцевого суду на копії зазначеного клопотання, а також було долучене до матеріалів кримінального провадження за резолюцією головуючого судді. (а.с. 13-15).
Отже, твердження апелянта про те, що прокурором не подавались до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та матеріали, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є безпідставними.
Посилання ОСОБА_7 на те, що в оскаржуваній ухвалі нібито зазначено невідомі матеріали кримінального провадження без їх конкретизації, є непереконливими, оскільки суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора відповідно до вимог ст.ст. 194, 196 КПК України, виходячи із тих відомостей, які містилися у поданому клопотанні та у матеріалах, що перебували у розпорядженні суду на момент розгляду. КПК України не вимагає обов'язкового долучення прокурором додаткових матеріалів у випадку, коли обґрунтування клопотання міститься у самому клопотанні та матеріалах кримінального провадження, наявних у суду.
В матеріалах провадження наявні саме письмове клопотання прокурора та ухвала суду першої інстанції, що свідчить про факт його подання та розгляду судом відповідно до вимог ст. 184, 194, 196 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4