Справа № 357/4698/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16072/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Кошель Б.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
23 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Дьякової Тетяни Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року, ухвалене у м. Біла Церква, у складі судді Кошеля Б.І., повний текст якого складено 16 липня 2025 року, у справі № 754/876/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Зазначала, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року у справі №357/3337/22 було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. 08 травня 2024 року відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року, яке 18 червня 2024 року було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року у справі № 357/3337/22 було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі її заяви 01 жовтня 2024 року Дніпровський ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрив виконавче провадження № НОМЕР_6 із подальшим застосуванням примусових заходів щодо відповідача.ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання по виконанню вказаного рішення, які згідно з розрахунком заборгованості, складеним Дніпровським ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 квітня 2025 року складає 264 563,37 грн. За її розрахунком, розмір пені за прострочення сплати аліментів, виходячи із суми заборгованості, склала 2 809 662,99 грн. (264 563,37 грн. (розмір заборгованості по аліментам) х 1% х 1062 (кількість днів прострочення). Однак, законодавцем встановлений граничний розмір пені за прострочення аліментів, що не може перевищувати суми 100 відсотків заборгованості за аліментами.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 264 563,37 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 264 563,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 2 645,63 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,адвокат Дьякова Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції, об'єднати справу в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Також, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував зміни майнового та сімейного стану ОСОБА_1 та не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 проходив службу у складі Збройних Сил України та у зв'язку із численними травмами та тяжким станом здоров'я фактично став інвалідом. Починаючи з 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 є безробітним та займається оформленням документів для отримання пенсії. Також, на утриманні у ОСОБА_1 перебуває ще троє неповнолітніх дітей, його нова родина є внутрішньо переміщеною та вимушена орендувати житло. Крім того, ОСОБА_1 не був повідомленим про відкриття виконавчого провадження. Відтак, у нього була відсутня вина у несплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Адвокат Король П.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні адвокат Дьякова Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Король П.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року у справі №357/3337/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2024 року у справі №357/3337/22 було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду. Скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 12 липня 2022 року, призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року у справі №357/3337/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказане рішення набрало законної сили 16 серпня 2024 року.
На виконання вказаного рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 20 серпня 2024 року було видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 жовтня 2024 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_7, щодо примусового виконання виконавчого листа №357/3337/22 виданого 20 серпня 2024 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 квітня 2025 року, виданого державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повному обсязі внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за період з 05 травня 2022 року по 31 березня 2025 року, яка становить 264 563,37 грн.
Також судом встановлено, що 18 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Дніпро) 18 червня 2021 року, актовий запис № 174, де прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_5 .
Відповідно до рішень Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2024 року та 27 травня 2024 року у справах № 334/2355/24 та № 334/2357/24 відповідач ОСОБА_1 усиновив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, у відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від шлюбу народилася дитина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення НОМЕР_3 від 21 листопада 2023 року, ОСОБА_1 являється багатодітним батьком.
Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та спільними дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ОСББ «ВЕСТА-31» від 24 лютого 2025 року № 1.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року по справі №357/16666/24 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Також, судом встановлено, що 13 травня 2025 року Дніпровським районним судом міста Запоріжжя видано судовий наказ у справі № 334/3638/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 07 травня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 надав посвідчення серії НОМЕР_4 від 03 квітня 2024 року, згідно якого останній має пільги.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1898 від 20 серпня 2024 року ОСОБА_1 під час несення військової служби у Збройних Силах України, захищаючи Батьківщину отримував травми важкого ступеня, поранення, контузії, каліцтва.
Відповідачем також надані медичні документи та довідка форми ОК-5.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звільнений у відставку за підпунктом «г» (через сімейні обставини - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 264563,37 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. При цьому саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2016 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не неналежним чином виконував свої зобов'язання по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01 квітня 2025 року, складеного державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за період з 05 травня 2022 року по 31 березня 2025 року становить 264 563,37 грн.
ОСОБА_1 не оспорив належними доказами правильності вказаного розрахунку, та не довів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмеживши її розмір розміром заборгованості за аліментами, в сумі 264 563,37 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на відсутність вини ОСОБА_1 у несплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_1 проходив службу у складі Збройних Сил України та отримав численні травми та контузії, що значно погіршили його стан здоров'я. Починаючи з 16 квітня 2025 року він є безробітним та займається оформленням документів для отримання пенсії. Крім того, у нього на утримання перебуває ще троє неповнолітніх дітей, і оскільки його нова родина є внутрішньо переміщеною, вони додатково вимушені орендувати житло.
Разом з тим, представником ОСОБА_1 не було доведено того, що він був позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження не тільки розміру його доходів у період проходження служби в складі Збройних Сил України, а і наявності або відсутності у нього грошових збережень, рухомого і нерухомого майна, за рахунок якого він може сплачувати аліменти.
При цьому слід врахувати також і те, що в березні 2023 року та березні 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявами про усиновлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі змісту рішень Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2024 року та 27 травня 2024 року у справах № 334/2355/24 та № 334/2357/24 вбачається, що ОСОБА_1 зазначав, що він має фінансову можливість утримувати дітей, щомісяця він отримує оклад, який становить близько 20 000,00 грн. та бойові виплати близько 70 000,00 грн.
Вказані обставини також підтверджуються і довідками Пенсійного фонду України за формою ОК-5.
На підтвердження своєї позиції представник ОСОБА_1 додав копії медичних документів на підтвердження отримання ним поранень і контузій, отриманих під час проходження служби. Водночас, вказані документи не підтверджують того, що відповідач не мав можливості сплачувати аліменти на утримання дочки.
Колегія судді відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що він не був повідомленим належним чином про відкриття виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 мав усвідомлювати наявність у нього обов'язку утримувати дитину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи про стягнення із нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року у справі №357/3337/22.
Також, колегія суддів не бере до уваги доводи представника ОСОБА_1 щодо безпідставності відмови у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 протокольною ухвалою від 16 липня 2025 року. Відповідно до положень ст. 353 ЦПК України така ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Проте, ОСОБА_1 окремо апеляційну скаргу на вказану ухвалу не подавав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Дьякової Тетяни Вікторівни подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді