Справа № 366/2503/23Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2575/2025Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
15 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красятичі Поліського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, а саме: 15.12.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт; 02.12.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі та звільненому на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч.2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021, та призначено до відбування покарання у виді 1 року 1 дня обмеження волі.Згідно ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року, визначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі,
15.12.2021 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт. Рішення суду набрало законної сили 17.01.2022 року. 13.07.2022 року ОСОБА_7 поставлено на облік Вишгородського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області. 27.10.2022 року ОСОБА_7 під підпис ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, роз'яснено, що згідно ст. 37 КПК України, він повинен сумлінно ставитись до праці, працювати на визначеному для нього об'єкті та відпрацювати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до Вишгородського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, повідомляти Вишгородський районний відділ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про зміну місця проживання, без дозволу не виїжджати за межі України, попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України у разі його ухилення від відбування громадських робіт та видано направлення для відбування призначеного судом покарання з 28.10.2022 року до Поліської селищної ради.
Однак, починаючи з 28.10.2022 ОСОБА_7 , будучи особою, засудженою до покарання у виді громадських робіт, діючи умисно, з метою ухилення від покарання у виді громадських робіт, достовірно знаючи про те, що він зобов'язаний виконувати законне рішення суду, порушуючи порядок та умови відбування даного виду покарання, будучи попередженим 27.10.2022, 10.11.2022, 01.12.2022 про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт за ст. 389 КК України, до Поліської селищної ради, де мав відбувати покарання, не з'явився, до виконання громадських робіт не приступив, а продовжував ухилятися від відбування призначеного вироком суду покарання без поважних на те причин.
Таким чином, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що йому призначене покарання у виді 80 годин громадський робіт, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання до Поліської селищної ради в період часу з 28.10.2022 року до 11.08.2023 року для відбування покарання не з'явився, рішення Дніпровського районного суду м. Києва не виконав.
На вирок прокурором подана апеляційна скарга.
В апеляційній скарзі,не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просить вирок скасувати у частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання за сукупністю вироків ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за ч.2 ст.389 КК України до 1 року обмеження волі, та на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року та Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року , призначивши остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
У змінах до апеляційної скарги прокурор просить вирок у частині покарання змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, призначивши остаточне покарання із застосуванням вимог ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року та Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вказує, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий, зокрема, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року за ч.4 ст. 407 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого звільнений на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік.
Разом з тим, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 правопорушення, яке кваліфіковано за ч.2 ст.389 КК України, є триваючим, тобто таким, яке вважається закінченим у момент припинення злочинного посягання або злочинного стану завдяки суб'єктивним або об'єктивним моментам. Тому в разі якщо вчинено триваюче кримінальне правопорушення, яке розпочато до постановлення попереднього вироку і закінчено після його постановлення, але до повного відбуття покарання, зокрема в період іспитового строку, остаточне покарання призначається за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.
Зазначає, що ОСОБА_7 в період часу з 28.10.2022 по 11.08.2023 умисно ухилявся від виконання покарання, призначеного йому вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021, та його протиправна діяльність була припинена 11.08.2023 шляхом її виявлення працівниками Національної поліції та реєстрації відповідного кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Таким чином, звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_7 визнано винним за оскаржуваним вироком, вчинено 11.08.2023 року, тобто після ухвалення відносно нього вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року, у зв'язку із чим, суд призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 , з урахуванням попереднього вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року, повинен був застосувати вимоги не ч.4 ст.70 КК України, а ч.1 ст.71 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повній мірі.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.389 КК України,вид та розмір призначеного покарання сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлений вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку встрок покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно вироку, припинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, вчиненого ОСОБА_7 , мало місце 11 серпня 2023 року, тобто, у період відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року.
За таких обставин, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 судом було помилково застосовано вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а не приписи ст.71 КК України, відповідно до яких остаточне покарання за сукупністю вироків слід було призначити шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання не тільки за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року, але й за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин вирок у частині призначеного покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргупрокурора задовольнити.
ВирокІванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 року та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: