справа №373/2086/25 Головуючий у суді І інстанції:Керекеза Я.І.
провадження №22-ц/824/17707/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року представник позивача звернувся до суду із позовом і просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 20.02.2024-100001731 від 20 лютого 2024 року в розмірі 18800 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 лютого 2024 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 20.02.2024-100001731, відповідно до якого відповідачу було надано у кредит кошти в розмірі 10000 грн 00 коп. строком на 42 дні. Первинний період користування кредитом -14 днів з дня надання кредиту, зі сплатою 2 % за день користування. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, із сплатою 2,5 % за один день користування кредитом. Позивач виконав умови кредитного договору, перерахувавши на рахунок позичальника грошові кошти в розмірі 10000 грн 00 коп.. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на день звернення до суду із даним позовом утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Павленко Д.О., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також просив здійснити розподіл (перерозподіл) судових витрат.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Зазначав, що квитанція АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Також вважає незрозумілими мотиви, з яких суд першої інстанції вважав неналежним доказом наявності заборгованості за кредитним договором довідку-розрахунок заборгованості.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок, на переконання апелянта, є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.
Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4731-21хх-хххх-9350, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений ст. 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема факту перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів за Кредитним договором № 20.02.2024-100001731 від 20 лютого 2024 року
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» при цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Встановлено, що 20 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 20.02.2024-100001731 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти) (а.с. 25-30).
Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором Е619.
Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов?язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 3.2.договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 3.3. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах.
Згідно п. п 3.3.1-3.3.7. дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід?ємною частиною даної оферти.
Згідно заявки кредитного договору №20.02.2024-100001731:
пункт 1 дата надання кредиту 20.02.2024 року;
пункт 2 сума кредиту:10 000 грн;
пункт 3 строк на який на дається кредит- 42 днів з дати його надання;
пункт 4 дата повернення кредиту-01.04.2024 року;
пункт 5 первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання («первинний період»);
пункт 6 черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду («черговий період»);
пункт 7 процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
пункт 8 процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
пункт 9 денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2,33% = (9800,00/10000)/42 х 100%;
пункт 10 проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишок кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-9350.
Відповідно до п. 4.3.Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
Відповідно до п. 4.4. Договору сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Позичальником також було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 31-32).
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10 000 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту № 20.02.2024-100001731. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay (а.с. 24).
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 20.02.2024-100001731 від 20.02.2024 року, складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що розмір заборгованості по основному кредиту становить 10 000 грн, по відсоткам - 8800 грн, що разом становить 18 880 грн. (а.с 15).
Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 10 000 грн, що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі 10 000 грн на користь ТОВ «Споживчий центр» не повернув, тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000, 00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вже встановлено судом, згідно заявки кредитного договору №20.02.2024-100001731: дата надання кредиту 17.02.2024 року; сума кредиту:10 000 грн.; строк на який на дається кредит- 42 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту-01.04.2024 року. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до зазначених умов договору, позивачем здійснено наступний розрахунок:
14 х (10 000 х 2) = 2800 грн - розмір заборгованості за процентами за первинний період за ставкою «Економ».
28 х (10 000 х 2,5) = 7000 грн - розмір заборгованості за процентами за наступний період за ставкою «Стандарт».
2800 грн + 7000 грн = 9800 грн - загальний розмір заборгованості за процентами.
Слід зазначити, що дії відповідача з часткової сплати боргу 04.03.2024 року у сумі 1000 грн (були зараховані позивачем на часткове погашення заборгованості по процентам) є обставиною, що свідчить про визнання відповідачем боргу.
Відтак розмір заявлених позивачем вимог по заборгованості за процентами становить 8800 грн (9800 грн - 1000 грн).
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у кредитному договорі №20.02.2024-100001731 сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 20 лютого 2024 року по 01 квітня 2024 року за користування кредитними коштами.
Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 8800 грн, які нараховані з 20.02.2024 по 01.04.2024 року, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 20.02.2024-100001731 в розмірі 18800 грн, з яких 10 000 грн - тіло кредиту, 8800 грн - відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку передбачених договором, що підтверджується належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність первинних документів (виписки банку) не відповідають вимогам закону, оскільки позивач є фінансовою установою, надає певний вид послуг, однак на відміну від банківських установ він не відкриває рахунків та не надає відповідних послуг щодо їх обслуговування. А тому первинним фінансовим документом на підтвердження зарахування коштів може бути квитанція чи платіжне доручення, які наявні в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання позивачем відповідачу - ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та не повернення відповідачем наданих позивачем коштів.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «Споживчий центр» та не довів відсутність заборгованості.
Відповідач допустив неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн (2422,40 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с. 9) та 3633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 58)).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.02.2024-100001731 від 20 лютого 2024 року у розмірі 18 800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «24» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов