справа № 752/15112/23 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/9443/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І. в м. Києві, повний текст судового рішення складений 17 лютого 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 її опікуном.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 . Відповідно до виписного епікрізу з медичної карти стаціонарного пацієнта у ОСОБА_3 діагностували важку судинну деменцію, яка супроводжується ішемічною хворобою ІІ ст., енцефалопатією змішаного генезу ІІІ ст. За ОСОБА_3 спостерігається соціально-побутова безпорадність, вона не може задовольнити себе нагальними потребами, пересувається тільки зі сторонньою допомогою, потребує постійного догляду і нагляду, не може належним чином усвідомлювати свої дії та керувати ними. Оскільки батько заявника, який є сином баби, звернувся до суду з заявою про встановлення опіки над недієздатним братом ОСОБА_4 , то в останнього не вийде здійснювати повноцінний догляд одразу за двома недієздатними людьми.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною. В іншій частині заяви відмовлено. До призначення у встановленому законом порядку опікуна над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його обов'язки покладено на Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву щодо встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_3 тапризначення її опікуном ОСОБА_1 , задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у заяві про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині вирішення заяви про визнання ОСОБА_3 , недієздатною, сторонами не оскаржується, а відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
04 листопада 1983 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 , актовий запис №401.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 08 листопада 2022 року №1232458-2022.
Відповідно до рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 травня 2002 року по справі № 2-4710/2002 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є рідним сином ОСОБА_3 визнано недієздатним.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 09 серпня 2002 року № 761 ОСОБА_3 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_4 .
Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного пацієнта № 6106 у ОСОБА_3 діагностовано важку судинну деменцію F 01.8, яка супроводжується ішемічною хворобою атеросклеротичним кардіосклерозом СН ІІ А, гіпертонічною хворобою ІІ ст., енцефалопатією змішаного генезу (судинна, токсична, метаболічна, гіпертонічна, атерослкеротична) ІІІ ст.
Згідно з поданням від 21 лютого 2024 року № 100-2205 Орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_1 може виконувати обов'язки опікуна над бабою ОСОБА_3 .
Зі змісту вказаного подання встановлено, що ОСОБА_1 працює ФОП, одружений, його дружина ОСОБА_11 надала згоду на призначення її чоловіка опікуном баби. ОСОБА_1 не знятої чи не погашеної судимості немає, на туберкульозному обліку не перебуває, в амбулаторному відділенні КНП «МЗНПД» під наглядом лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_11 надала згоду її чоловіку ОСОБА_1 бути опікуном над його бабою ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 надав згоду його сину ОСОБА_1 бути опікуном над його бабою ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 03 квітня 2024 року № 352 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на стійкій хронічний психічний розлад: змішана (судинна, інтоксикаційна) деменція (МКХ-10:F 02.08).
За своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наявні усі законні підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатною, тому у цій частині заява підлягає до задоволення. Відмовляючи в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у поданні від 21 лютого 2024 року № 100-2205 не встановив належне коло членів сім'ї ОСОБА_3 , які також можуть виконувати обов'язки її опікуна, не навів належного обґрунтування щодо можливості чи неможливості здійснювати обов'язки опікуна над ОСОБА_3 її рідним сином ОСОБА_5 тобто належним чином не мотивувало своє подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над його бабою ОСОБА_3 .
Суд вважав за необхідне застосувати положення ст. 65 ЦК України, згідно з якою до встановлення опіки і призначення опікуна, опіку над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина 1 статті 300 ЦПК України).
Пунктом 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 (далі - Правила), передбачено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно зі статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).
Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
При призначенні опікуна важливі та обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Пунктом 3.1 вищевказаних правил визначено, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у поданні від 21 лютого 2024 року № 100-2205 не навів належного обґрунтування в частині можливості та необхідності призначення ОСОБА_1 опікуном над його бабою ОСОБА_3 . Крім того внесене подання, не містить будь яких даних про особисті взаємини між особою, яка бажає стати опікуном і підопічним.
Відсутність заперечення батька заявника та його дружини щодо призначення опікуном ОСОБА_1 , без належного обґрунтування у поданні щодо необхідності призначення опікуном саме ОСОБА_1 самі по собі не можуть бути підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 в оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відхилено вмотивоване подання про призначення опікуна, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як суд першої інстанції вірно встановив, що подання Органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністраціїпро призначення опікуном заявника винесено передчасно, без повного дослідження всіх обставин та ґрунтується виключно на даних, отриманих від заявника. Жодних мотивів доцільності призначення опікуном ОСОБА_3 саме ОСОБА_1 подання не містить, як і даних про особистісні взаємини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а тому обґрунтовано не прийняв його до уваги.
В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Вказаного мотивування подання органу опіки і піклування не містить.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення заяви в частині призначення опікуном заявника відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 25 грудня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.