18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.10.2025 задоволено клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження, яке вилучено 26.09.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- сумку на ремені синього кольору з написом «Polo Club»;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із фотокарткою ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон U3, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone 7 чорного кольору;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 NISSAN, д.н.з. НОМЕР_4 ;
- 23 купюри номіналом 100 доларів США;
- 15 купюр номіналом 1000 гривень;
- 31 купюра номіналом 500 гривень;
Справа № 752/18571/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9198/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- 11 купюр номіналом 200 гривень;
- папірці з рукописними записами (електронної пошти) 2 шт;
- сім картки «Vodafone» 5 шт;
- сім картка «Joice» з номером НОМЕР_5 ;
- флеш накопичувач Kingston 32 Gb;
- флеш накопичувач Apacer чорного кольору;
- мобільний телефон Redmi 12, IMEI: НОМЕР_6
- два чоловічі головні убори (кепки) із емблемами «Nike» синього та чорного кольору;
- посвідчення водія НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- посвідчення водія НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія договору обмеження щодо використання земельної ділянки, розташованої в Роздольненському районі АР Крим від 27.09.2010 на 2 арк.;
- флеш накопичувач MicroSD.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді на майно та грошові кошти в сумі 2300 доларів США та 32 700 гривень та зобов'язати уповноважену особу ОВС СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та міста Севастополя повернути ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2300 доларів США та 32 700 гривень.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що про накладення арешту на вилучено майно стало відомо лише 17.11.2025 з відповіді Голосіївського районного суду міста Києва на адвокатський запит.
Також вказувала, що в рамках даного кримінального провадження повідомлення про підозру ОСОБА_7 протягом двох місяців з дня проведення обшуку не складалось, відносно нього жодних слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення його участі у вчиненні кримінального правопорушення, не здійснювалось.
Матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо отримання коштів внаслідок продажу підроблених документів, печаток, штампів та бланків України та країн Європи, а саме: водійських посвідчень, внутрішніх паспортів, ID-карток, закордонних паспортів, дипломів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Розгляд клопотання слідчим суддею здійснювався з порушенням вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, без виклику власника вилученого майна ОСОБА_7 .
При цьому, слідчим суддею не враховано, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. ст. 171, 172 КПК України, оскільки в ньому не вказано підстав та не надано доказів необхідності накладення арешту на вилучені грошові кошти та майно.
У клопотанні прокурора та в ухвалі слідчого судді не наведено жодного доказу щодо протиправного походження або набуття вилучених в ОСОБА_7 грошових коштів, або що вони є знаряддям чи предметом вчинення кримінального правопорушення.
Посилання слідчого судді на ч. 3 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту, а саме те, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, належним чином не обґрунтоване та не вмотивоване.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , та яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025010000000010 від 05.02.2025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 361 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що на форумах хакерського спрямування «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» від імені користувача під нікнеймом « ОСОБА_12 » розміщено оголошення про виготовлення та продаж підроблених документів, печаток, штампів та бланків України та країн Європи, а саме: водійських посвідчень, внутрішніх паспортів, ID-карток, закордонних паспортів, дипломів вищих навчальних закладів, нотаріальних бланків, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а також віз для в'їзду на територію країн з візовим режимом з наявними голографічними елементами. Збут підроблених документів здійснювався через акаунти під нікнеймом: « ОСОБА_13 » та під іменем користувача « ОСОБА_14 » у месенджері «Telegram». Оплата за замовлення підроблених документів здійснюється за реквізитами електронних гаманців у мережі «TRON», а подальші транзакції здійснюються, у тому числі, на гаманці, які належать біржі « WhiteBit ».
У ході досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2025 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 частка якої на праві власності належить ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 361, ч. 1 ст. 199 КК України, а саме:
- підроблених паспортів громадян України, паспортів виїзду за кордон громадян України та країн Європи, голографічних захисних елементів, підроблених свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водія, нотаріальних довіреностей, ID-карток та бланків вказаних документів,
- обладнання для нанесення лазерного гравіювання, офсетного друку документів, розмножувальної техніки друку (принтери та копіювальні апарати), які використовувалися для виготовлення підроблених документів;
- пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформи), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет;
- комп'ютерної техніки, яка може зберігати, створювати електронні копії документів, планшетів, флеш-накопичувачів, магнітних, електронних носіїв інформації, зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних терміналів, сім карток та карткоутримувачів, пристроїв та приладів, на які передається та записується інформація (серверів), з метою зняття та збереження такої інформації;
- паперових носіїв інформації, в яких містяться відомості про виготовлення підроблених документів та інформацію щодо переказів віртуальних активів за збут підроблених документів; пристроїв та засобів доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти, матеріальних чи електронних носіїв, що містять інформацію щодо банківських рахунків, адрес рахунків-фактур, біткоїн адрес, адрес віртуальних активів, апаратних гаманців, можливих паролів, фраз відновлення інформації та доступу до відповідних аккаунтів, грошових коштів у разі наявності ознак того, що вони здобуті під час вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 361, ч. 1 ст. 199 КК України, які є предметом досудового розслідування у даному провадженні.
Згідно даних протоколу обшуку від 26.09.2025, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:
1. сумку на ремені синього кольору з написом «Polo Club»;
2. посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3. мобільний телефон U3, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою НОМЕР_2 ;
4. мобільний телефон Iphone 7 чорного кольору;
5. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 NISSAN, д.н.з. НОМЕР_4 ;
6. грошові кошти:
- долари США номіналом 100 в кількості 23 купюри;
- гривні номіналом 1000 в кількості 15 купюр;
- гривні номіналом 500 в кількості 31 купюра;
- гривні номіналом 200 в кількості 11 купюр;
7. 2 папірці з рукописними записами (електронної пошти);
8. сім картки «Vodafone» в кількості 5 шт;
9. сім картка «Joice» з номером НОМЕР_5 ;
10. флеш накопичувач Kingston 32 Gb;
11. флеш накопичувач Apacer чорного кольору;
12. мобільний телефон Redmi 12, IMEI:
НОМЕР_9 . два чоловічі головні убори (кепки) із емблемами «Nike» синього та чорного кольору;
14. посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_7 від 28.07.2019;
15. посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11 серії НОМЕР_8 від 04.03.2022;
16. копія договору обмеження щодо використання земельної ділянки від 27.09.2010 на 2 арк.;
17. флеш накопичувач MicroSD.
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_17 від 26.09.2025 вищезазначені вилучені речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025010000000010.
30.09.2025 заступник начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 26.09.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме на:
- сумку на ремені синього кольору з написом «Polo Club»;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із фотокарткою ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон U3, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone 7 чорного кольору;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 NISSAN, д.н.з. НОМЕР_4 ;
- 23 купюри номіналом 100 доларів США;
- 15 купюр номіналом 1000 гривень;
- 31 купюра номіналом 500 гривень;
- 11 купюр номіналом 200 гривень;
- папірці з рукописними записами (електронної пошти) 2 шт;
- сім картки «Vodafone» 5 шт;
- сім картка «Joice» з номером НОМЕР_5 ;
- флеш накопичувач Kingston 32 Gb;
- флеш накопичувач Apacer чорного кольору;
- мобільний телефон Redmi 12, IMEI: НОМЕР_6
- два чоловічі головні убори (кепки) із емблемами «Nike» синього та чорного кольору;
- посвідчення водія НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- посвідчення водія НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія договору обмеження щодо використання земельної ділянки, розташованої в Роздольненському районі АР Крим від 27.09.2010 на 2 арк.;
- флеш накопичувач MicroSD.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.10.2025 задоволено клопотання заступника начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 та накладено арешт на зазначене у клопотанні майно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на: речі, документи та грошові кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, відповідає ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки електронні носії інформації, документи можуть містити інформацію про обставини виготовлення підроблених документів та інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а грошові кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом.
Відтак, вказане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження № 42025010000000010, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_7 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. ст. 171, 172 КПК України, оскільки у ньому не наведено підстав та не надано доказів необхідності накладення арешту на вилучені грошові кошти та майно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора в повній мірі відповідає вимогам КПК України, і встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Твердження представника власника майна про те, що стосовно ОСОБА_7 не складалось повідомлення про підозру та не здійснювалось жодних слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення його участі у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, такі доводи апелянта є передчасними, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025010000000010 триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали клопотання, на даний час органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_7 до інкримінованих злочинів, та встановлено, що він здійснював безпосередньо відправку підроблених документів з відділень поштового оператора ТОВ "Нова Пошта".
На даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_7 .
Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна, у тому числі грошових коштів, критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені мобільні телефони, документи, флеш накопичувачі можуть містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, а грошові кошти можуть бути набутими кримінально протиправним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речових доказів з метою збереження.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурором були надані постанови слідчого про призначення судово-технічних експертиз щодо дослідження вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 посвідчень водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, щодо їх відповідності документам, які знаходяться в офіційному обігу в Україні, способу виготовлення, наявності захисних елементів, що є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею розглянуто клопотання про арешт майна без повідомлення та участі власника майна, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3