18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 :
- довідку про проходження ОСОБА_8 служби з вих. №17-294/32853 від 01.11.2024 (2 примірника на 1 аркуші кожен);
- наказ про призначення ОСОБА_8 на посаду №2416-Н від 29.10.2024 на 1 аркуші;
- аркуш паперу білого кольору з рукописними написами;
- жорсткий диск чорного кольору, s/n: NA7DZ47N, інвентаризаційний номер: 1113000033;
- жорсткий диск чорного кольору «Armor A62», s/n: 21005138-02-010T62S-TO, з наліпкою зеленого кольору з рукописними написами на задній стороні;
- картки micro-sd з адаптерами до них, загальною кількістю 16 штук;
- картки пам'яті формату micro-sd, загальною кількістю 6 штук;
Справа № 757/34901/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7642/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- з'ємні носії інформації (флеш-накопичувачі), загальною кількістю 12 штук;
- печатку синього кольору з текстом (згідно відтиску) «Старший детектив Національного бюро ОСОБА_12 »;
- металевий кейс чорного кольору, що містить сім-картку з н.м.т. НОМЕР_1 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_2 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_3 , сім-карту з серійним номером: НОМЕР_4 , а також 2 (два) перехідники для сім-карт;
- картонне упакування та пластмасова оболонка від сім-карти з н.м.т. НОМЕР_5 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт зазначала, що клопотання слідчого розглянуто без повідомлення та участі власника майна, а копію оскаржуваної ухвали представник отримала лише 17.09.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилалась на те, що клопотання слідчого не мало відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, зокрема, до клопотання не додано ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку; у клопотанні не зазначено, які саме відомості містять у собі речі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; у клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК.
На переконання апелянта, нездійснення слідчим суддею перевірки обставин легалізації обшуку свідчить про не дослідження всіх обставин справи та формальний підхід до прийняття рішення про арешт майна.
Зі змісту поданого клопотання неможливо встановити, які саме сліди злочину зберегло на собі вилучене майно та як воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.
Ні клопотання, ні додані матеріали не містили обґрунтування того, які саме відомості можуть міститися на вилучених носіях інформації, яким чином вони співвідносяться із предметом доказування у даному провадженні.
Крім того, слідчий суддя повинен був оцінити всі ризики щодо того, що вилучені носії інформації могли містити таємницю досудового розслідування кримінальних проваджень, які розслідувались НАБУ.
Власник майна ОСОБА_8 у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 та прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі власника майна, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, заслухавши думку представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , яка підтримала подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна або його представника, та відомості про вручення копії ухвали власнику майна чи його представнику у справі відсутні.
Як зазначила апелянт, копію оскаржуваної ухвали вона отримала лише 17.09.2025. Вказане узгоджується із даними наявної у справі розписки про ознайомлення представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 із матеріалами судового провадження 17.09.2025 (том 1, а.с. 232).
Відомостей на спростування вказаних доводів апелянта щодо дати отримання копії оскаржуваної ухвали, матеріали судового провадження не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана22.09.2025 в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110000487 від 11.04.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи громадянином України, працюючи керівником 4 підрозділу детективів 4 Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, незважаючи на зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, грубо порушуючи вимоги зазначених вище нормативних актів та присяги, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та завдання шкоди Україні, став на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки, а саме вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Зокрема, ОСОБА_8 , маючи усталені зв'язки з представниками російських підприємств, які, у свою чергу, надають послуги та виконують підрядні роботи для суб'єктів господарювання, власниками яких є російська федерація, реалізовуючи свій злочинний умисел, переслідуючи мету щодо передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, сформував злочинний план, який полягав у організації передачі ним представникам російської федерації в якості матеріальних ресурсів різних сортів рослин технічної коноплі за грошову винагороду.
З метою його втілення, будучи обізнаним, що ТОВ «Агро&Нова» (ЄДРПОУ 45641540) та СФГ «Полісся» (ЄДРПОУ 30908204) займаються вирощенням технічної коноплі різних сортів,використовуючи свої знайомства та зв'язки зі службовими особами цих підприємств, перебуваючи на території України, ОСОБА_8 залучив до протиправної діяльності директора ТОВ «Агро&Нова» ОСОБА_13 та керівника СФГ «Полісся» ОСОБА_14 , а також інших невстановлених на даний час осіб, які не були обізнаними з його злочинними намірами.
Крім того, ОСОБА_8 залучив до протиправної діяльності свого батька - ОСОБА_15 , котрий був повністю обізнаний та приймав активну участь у готуванні до вчинення вказаного злочину.
Як зазначено в клопотанні, 10.02.2025 ОСОБА_8 , перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою мобільного пристрою, з метою підшукування співучасників для вчинення вказаного кримінального правопорушення, зателефонував невстановленій досудовим розслідуванням особі, під час розмови з якою активно висловлював бажання передати за грошову винагороду наявні в його батька насіння конопель та готовність надати співрозмовнику комерційну пропозицію для ознайомлення, запропонував співрозмовнику взяти участь у пошуку покупців та налагодженні ділових зв'язків з представниками російської федерації (у тому числі з особами, які представляють російську державну програму з розвитку Республіки Дагестан) для організації добровільної передачі їм насіння конопель.
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2025 року, згідно наміченого раніше злочинного плану, ОСОБА_8 дав вказівку своєму батькові ОСОБА_15 надати комерційну пропозицію на продаж технічної коноплі, а також сертифікати якості продукції одній із компаній - представників держави агресора, а саме представникам «ООО АгроПрайм».
У свою чергу, ОСОБА_15 , маючі стійкі зв'язки з директором ТОВ «Агро&Нова» ОСОБА_13 та керівником СФГ «Полісся» ОСОБА_14 , керуючи процесами пов'язаними з вирощуванням, зберіганням, та продажами вирощеної технічної коноплі різних сортів, володіючи відповідними документами щодо вирощеної продукції, маючи прямий умисел на вчинення злочину, 10.07.2025, виконуючи вказівку свого сина, усвідомлюючи злочинний характер вказаного задуму на реалізацію продукції представникам держави-агресора, використовуючи додаток «Telegram», що закріплений за його номером мобільного телефону, надіслав представнику «ООО Агро Прайм», зареєстрованому на території держави агресора, комерційну пропозицію а також сертифікати якості вирощеної продукції.
Як зазначено в клопотанні, своїми умисними діями ОСОБА_15 здійснив підшукування співучасників злочину та налагодження ділових контактів з представниками РФ, пошук ринку збуту та організації добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
21.07.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у готуванні до пособництва державі-агресору, а саме у вчиненні громадянином України за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Згідно даних протоколу обшуку від 21.07.2025, цього ж дня на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук у робочому кабінеті підозрюваного ОСОБА_8 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено наступні речі та документи:
- довідку про проходження ОСОБА_8 служби з вих. №17-294/32853 від 01.11.2024 (2 примірника на 1 аркуші кожен);
- наказ про призначення ОСОБА_8 на посаду №2416-Н від 29.10.2024 на 1 аркуші;
- аркуш паперу білого кольору з рукописними написами;
- жорсткий диск чорного кольору, s/n: NA7DZ47N, інвентаризаційний номер: 1113000033;
- жорсткий диск чорного кольору «Armor A62», s/n: 21005138-02-010T62S-TO, з наліпкою зеленого кольору з рукописними написами на задній стороні;
- картки micro-sd з адаптерами до них, загальною кількістю 16 штук;
- картки пам'яті формату micro-sd, загальною кількістю 6 (шість) штук;
- з'ємні носії інформації (флеш-накопичувачі), загальною кількістю 12 штук;
- печатку синього кольору з текстом (згідно відтиску) «Старший детектив Національного бюро ОСОБА_12 »;
- металевий кейс чорного кольору, що містить сім-картку з н.м.т. НОМЕР_1 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_2 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_3 , сім-карту з серійним номером: НОМЕР_4 , а також 2 (два) перехідники для сім-карт;
- картонне упакування та пластмасова оболонка від сім-карти з н.м.т. НОМЕР_5 .
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 від 21.07.2025 вищевказане майно, виявлене та вилучене 21.07.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2, літ. Б-2, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000487.
22.07.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , а саме:
- довідку про проходження ОСОБА_8 служби з вих. №17-294/32853 від 01.11.2024 (2 примірника на 1 аркуші кожен);
- наказ про призначення ОСОБА_8 на посаду №2416-Н від 29.10.2024 на 1 аркуші;
- аркуш паперу білого кольору з рукописними написами;
- жорсткий диск чорного кольору, s/n: NA7DZ47N, інвентаризаційний номер: 1113000033;
- жорсткий диск чорного кольору «Armor A62», s/n: 21005138-02-010T62S-TO, з наліпкою зеленого кольору з рукописними написами на задній стороні;
- картки micro-sd з адаптерами до них, загальною кількістю 16 штук;
- картки пам'яті формату micro-sd, загальною кількістю 6 (шість) штук;
- з'ємні носії інформації (флеш-накопичувачі), загальною кількістю 12 штук;
- печатку синього кольору з текстом (згідно відтиску) «Старший детектив Національного бюро ОСОБА_12 »;
- металевий кейс чорного кольору, що містить сім-картку з н.м.т. НОМЕР_1 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_2 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_3 , сім-карту з серійним номером: НОМЕР_4 , а також 2 (два) перехідники для сім-карт;
- картонне упакування та пластмасова оболонка від сім-карти з н.м.т. НОМЕР_5 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 у повному обсязі та накладено арешт на вищевказане майно, з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст. 171 КПК.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю.
Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зокрема є те, що у клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог слідчим при зверненні із клопотанням про арешт майна та слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, не дотримано.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як убачається із даних протоколу обшуку від 21.07.2025, цього ж дня за робочим місцем підозрюваного ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_2, літ. Б-2 було проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за відсутності ухвали слідчого суддіпро надання дозволу на обшук, у зв'язку із необхідністю врятування майна.
При цьому, станом на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, матеріали клопотання не містили даних про виконання прокурором або слідчим вимог ч. 3 ст. 233 КПК України після проведення невідкладного обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, літ. Б-2, та постановлення слідчим суддею в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України відповідної ухвали про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою.
Згідно даних наданої прокурором під час апеляційного розгляду 11.11.2025 копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2025, вказаною ухвалою, постановленою в порядку ч. 3 ст. 233 КПК, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2, літ. Б-2 у кримінальному провадженні №22025101110000487.
Як убачається зі змісту вказаної ухвали, із відповідним клопотанням у порядку ч. 3 ст. 233 КПК про надання дозволу на обшук у кримінальному провадженні №22025101110000487, слідчий звернувся 29.07.2025.
З наведеного убачається, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000487 не виконано вимоги ч. 3 ст. 233 КПК щодо невідкладного звернення після проведення обшуку, яке мало місце 21.07.2025, до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, натомість ініційовано питання про накладення арешту на вилучене майно до вирішення питання про легалізацію проведеного обшуку.
Ухвалу про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_2, літ. Б-2 у кримінальному провадженні №22025101110000487 постановлено слідчим суддею лише 29.07.2025, тобто після звернення слідчого із клопотанням про арешт майна та постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали про арешт майна.
Наведне дає підстави для висновку, що станом на день розгляду слідчим суддею 25.07.2025 клопотання слідчого про арешт майна, вилученого у ході невідкладного обшуку, у кримінальному провадженні № 22025101110000487 не було виконано вимоги ч. 3 ст. 233 КПК щодо легалізації проведеного обшуку, що дає підстави для висновку про відсутність у слідчого судді правових підстав для застосування до вилученого в ході обшуку 21.07.2025 майна зазначених в клопотанні обмежувальних заходів.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді. У ході розгляду клопотання про арешт майна, слідчим суддею не було досліджено питання дотримання органом досудового розслідування визначеної законом належної правовоїпроцедури та порядку вилучення майна при проведенні обшуку.
Крім того, як встановлено колегією суддів, слідчим суддею у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вилученого майна, належним чином не перевірено правову підставу для такого арешту та можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановлено достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, як убачається зі змісту клопотання слідчого про арешт майна, в обгрунтування доводів про відповідність вилученого у ОСОБА_8 майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий зазначив, що таке майно зберегло на собі сліди злочину.
Разом з тим, доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали клопотання не містять.
Як клопотання слідчого, так і постанова про визнання майна речовим доказом містять містить лише посилання на те, що вилучене майно містить сліди кримінального правопорушення, без зазначення відомостей про те, які саме відомості про імовірне кримінальне правопорушення містять вилучені документи та речі, задля збереження яких доцільне накладення арешту. Долучений до клопотання протокол огляду вилученого майна від 21.07.2025 також не містить даних про те, які сліди або відомості містить на собі таке майно.
Крім того, у клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилученого майна.
Вказані обставини також залишились поза увагою слідчого судді, який, наклавши арешт на майно з метою збереження речового доказу, не обгрунтував його відношення до обставин кримінального правопорушення, та не перевірив, чи відповідає таке майно ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно ОСОБА_8 за викладених у клопотанні обставин не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності станом на день постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на володіння майном ОСОБА_16 здійснено без законних на те підстав, про що обгрунтовано зазначив апелянт в апеляційній скарзі.
Крім того, колегією суддів встановлено і інші істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону.
Так, у відповідності ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності власника майна завжди має бути об'єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.
Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна, в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно, може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.
У будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.
Однак, як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника такого майна або його представника, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві» ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
У справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 вересня 2017 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, які свідчать про неповноту і необ'єктивність судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , а саме:
- довідку про проходження ОСОБА_8 служби з вих. №17-294/32853 від 01.11.2024 (2 примірника на 1 аркуші кожен);
- наказ про призначення ОСОБА_8 на посаду №2416-Н від 29.10.2024 на 1 аркуші;
- аркуш паперу білого кольору з рукописними написами;
- жорсткий диск чорного кольору, s/n: NA7DZ47N, інвентаризаційний номер: 1113000033;
- жорсткий диск чорного кольору «Armor A62», s/n: 21005138-02-010T62S-TO, з наліпкою зеленого кольору з рукописними написами на задній стороні;
- картки micro-sd з адаптерами до них, загальною кількістю 16 (шістнадцять) штук;
- картки пам'яті формату micro-sd, загальною кількістю 6 (шість) штук;
- з'ємні носії інформації (флеш-накопичувачі), загальною кількістю 12 (дванадцять) штук;
- печатку синього кольору з текстом (згідно відтиску) «Старший детектив Національного бюро ОСОБА_12 »;
- металевий кейс чорного кольору, що містить сім-картку з н.м.т. НОМЕР_1 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_2 , сім-карту з н.м.т. НОМЕР_3 , сім-карту з серійним номером: НОМЕР_4 , а також 2 (два) перехідники для сім-карт;
- картонне упакування та пластмасову оболонку від сім-карти з н.м.т. НОМЕР_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3