18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 задоволено частково клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком до 17.01.2026 року включно.
Цією ж ухвалою продовжено дію покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;
Справа № 757/57428/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9213/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
В решті вимог клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу із подальшими доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Повідомлення про підозру та матеріали клопотання не містять будь-яких доказів на підтвердження описаних у підозрі обставин.
У матеріалах кримінального провадження відсутні заяви про вчинення кримінального правопорушення від ув'язнених, що фігурують у повідомленні про підозру та допити осіб, у тому числі потерпілих, хоча з початку досудового розслідування пройшло 2 роки.
Крім того, незважаючи на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, жодна особа у кримінальному провадженні не є потерпілою, а відтак шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Розслідувані події відбулися у травні 2024 року, тобто вони настали через рік, як була подана заява від ГО «Захист в'язнів України» про вчинення злочину. Факти, виявлені під час досудового розслідування (психологічний тиск ОСОБА_6 на ув'язнених) не внесені в ЄРДР, як того вимагає ст. 214 КПК України, а отже досудове розслідування здійснено без внесення відомостей до ЄРДР, що є істотним рушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також, апелянт вказував про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тяжкістю можливого покарання без наведення будь-яких інших обставин, які б підтверджували існування даного ризику.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є необґрунтованим припущенням, оскільки під час обшуків за місцем проживання та роботи ОСОБА_6 слідчими вилучені усі необхідні речі і документи, у тому числі комп'ютерна техніка, телефони, особові справи в'язнів тощо.
Ризик незаконного впливу на свідків є безпідставним, оскільки ці особи відбувають покарання у виправній установі, в той час як ОСОБА_6 відсторонений від посади до січня 2026 року.
Ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення також є виключно припущенням, без жодного належного обґрунтування існування цих ризиків.
Перебування підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом позбавляє його можливості належного виховання та піклування про його трьохрічну дитину, а також негативно впливає на стан його здоров'я.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчою групою Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва групи прокурорів Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001001 від 13.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
25.08.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні умисного діяння, спрямованого на заподіяння особі морального страждання, вчиненого з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, та з метою покарати її за дії, вчинені нею, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, представником держави, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 127 КК України.
26.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні умисного діяння, спрямованого на заподіяння особі морального страждання, вчиненого з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, та з метою покарати її за дії, вчинені нею, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, представником держави, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 127 КК України.
Згідно даних повідомлення про підозру, органом досудового розслідування встановлено, що за викладених у ньому обставин, в порушення вимог ст. ст. 3, 21, 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пунктів 1, 2 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, незважаючи на обізнаність з вимогами законодавства та обов'язок неухильного дотримання вищезазначених норм, перший заступник начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи ДУ «Олексіївська ВК № 25» ОСОБА_6 , будучи службовою особою, близько 11:32 год. 03.05.2024, перебуваючи у приміщеннях ДУ Олексіївська ВК № 25 за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, умисно, з метою примусити засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинити дії, що суперечать їх волі, інструктував ОСОБА_13 щодо заподіяння морального страждання засудженим шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Діючи повторно, в порушення вищенаведених вимог законодавства, перший заступник начальника установи- заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботиДУ «Олексіївська ВК № 25» ОСОБА_6 , будучи службовою особою, близько 09:01 год. 14.05.2024 перебуваючи у приміщеннях ДУ Олексіївська ВК № 25 за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, умисно, з метою примусити засудженого ОСОБА_11 , вчинити дії, що суперечать його волі, інструктував ОСОБА_14 щодо заподіяння морального страждання засудженому.
Крім того, в порушення вищенаведених вимог законодавства, перший заступник начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи ДУ «Олексіївська ВК № 25» ОСОБА_15 , будучи службовою особою, близько 12:11 год. 20.05.2024 перебуваючи у приміщеннях ДУ Олексіївська ВК № 25 за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, діючи повторно, умисно, з метою примусити засуджених засудженого ОСОБА_16 вчинити дії, що суперечать його волі, погодив дії інших співучасників щодо заподіяння морального страждання зазначеному засудженому шляхом притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Діючи повторно, будучи службовою особою, ОСОБА_6 , близько 18:07 год. 23.05.2024, перебуваючи у приміщеннях ДУ Олексіївська ВК № 25 за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, умисно, з метою примусити засудженого ОСОБА_17 вчинити дії, що суперечать його волі, застосував раціональний психологічний провокативний вплив, у вигляді однозначних фактологічних висловлювань маніпулятивно-спонукального характеру - тиск, маніпуляція, провокація, підбурювання.
Близько 08:33 год. 21.01.2025, перебуваючи у приміщеннях ДУ Олексіївська ВК № 25 за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, діючи повторно, умисно, з метою примусити засудженого ОСОБА_18 вчинити дії, що суперечать його волі, ОСОБА_19 інструктував ОСОБА_13 щодо заподіяння морального страждання зазначеному засудженому шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2025, до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 23.10.2025 включно, та водночас покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.10.2025, строк дії зазначеного запобіжного заходу, а також відповідних обов'язків, продовжено до 25.11.2025.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001001 продовжено постановою заступника Генерального прокурора від 20.10.2025, а у подальшому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2025 до шести місяців, тобто до 25.02.2026.
18.11.2025 заступник начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком до 25.01.2026 року, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2025 задоволено частково клопотання прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком до 17.01.2026 року включно.
Цією ж ухвалою продовжено дію покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У решті вимог клопотання - відмовлено.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалу про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання особи під цілодобовим домашнім арештом постановлено слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті вказаного рішення слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочинів, з огляду на характер та конкретні ознаки злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні та стороною захисту не надані.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання прокурора щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під домашнім арештом та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без вчинення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваного, а також те, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та строку дії процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Підстав вважати його занадто суворим для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи поданої апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає передчасними доводи захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 , відсутність заяв про вчинення кримінального правопорушення від ув'язнених, та відсутність завданої шкоди.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання апелянта на те, що утримання підозрюваного під домашнім арештом негативно впливає на стан його здоров'я, не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу, оскільки захисником на підтвердження вказаних ним доводів не надано відомостей медичного характеру, які б вказували на неможливість ОСОБА_6 перебувати під домашнім арештом за станом здоров'я, та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах вказаного запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що підозрюваний сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт.
Як встановлено колегією суддів, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 196, 372 КПК України, містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах підозрюваного.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3