16 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 757/46976/17-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14673/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року (ухвалено у складі судді Новака Р.В., дата складення повного рішення не вказана)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про скасування наказу виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 10.05.2017 № 4 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позову позивач зазначав, що він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання роботи, яка не передбачалася умовами його трудового договору.
Наголошував, що наказ від 10.05.2017 № 4 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», виданий начальником виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , є незаконним, оскільки ґрунтується на неналежно оформлених трудових відносинах та перевищенні повноважень посадовою особою роботодавця.
Зазначав, що після реорганізації ДП «Південна залізниця» в ПАТ «Укрзалізниця» з 01.12.2015 ОСОБА_2 видав наказ № 1/ОС «По особовому складу», в якому зазначив про продовження безстрокового трудового договору зі ОСОБА_1 на посаді головного інженера. Водночас у трудовій книжці позивача відсутній запис про прийняття на роботу до ПАТ «Укрзалізниця», що свідчить про порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України та пунктів 2.2-2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Таким чином, позивач був фактично допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин, а тому слід вважати, що він був прийнятий на роботу до ПАТ «Укрзалізниця» саме з 01.12.2015, а не переведений у зв'язку з реорганізацією.
Крім того, позивач стверджував, що посадова інструкція головного інженера, затверджена ОСОБА_2 02.02.2016, містила обов'язки, які не передбачені кваліфікаційною характеристикою посади «Головний інженер» (випуск 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці № 336 від 29.12.2004). Зокрема, до посадової інструкції були включені функції, властиві інженеру з охорони праці, економісту з планування та заступнику начальника складу. Згоди працівника на виконання додаткових обов'язків, як цього вимагають статті 31-34 КЗпП України, не отримано.
Позивач зазначав, що при спробі звернути увагу керівництва на перевищення посадових повноважень начальник складу ОСОБА_2 заявив, що не потребує жодної згоди працівників на зміну обов'язків. Саме через це зміст посадової інструкції не було приведено у відповідність до кваліфікаційних вимог і норм трудового законодавства, а позивач продовжував виконувати роботу, не передбачену трудовою угодою.
10.05.2017 позивача ознайомили з наказом № 4 про накладення дисциплінарного стягнення, який був підписаний ОСОБА_2 за погодженням із начальником служби матеріально-технічного забезпечення регіональної філії ОСОБА_4 Позивач вважає, що цей наказ також є незаконним, оскільки відповідно до частини 1 статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення може застосовувати лише орган чи посадова особа, якій надано право приймати працівника на роботу.
Згідно з пунктом 7 наказу виконувача обов'язків начальника філії «Південна залізниця» від 11.12.2015 № 9/Н «Про номенклатуру посад керівних працівників і спеціалістів», призначення на посаду головного інженера виробничого підрозділу здійснюється за погодженням із керівництвом філії, службою, якій підпорядкований підрозділ, і службою кадрової та соціальної політики. Таким чином, для законності застосування дисциплінарного стягнення наказ № 4 мав бути погоджений також із начальником служби кадрової та соціальної політики регіональної філії ОСОБА_6, чого зроблено не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 05 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 21 липня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Скаржник вказує, що суд безпідставно не надав оцінки аргументу позивача про відсутність правонаступництва між ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «Південна залізниця».
Посилається на те, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ, наданого суду ще 20.11.2023, ДП «Південна залізниця» (код ЄДРПОУ 01072609) навіть станом на цю дату не припинене, отже правонаступництво не могло настати, бо воно можливе лише після припинення юридичної особи. Суд, усупереч статті 265 ЦПК України, не надав мотивованої оцінки цим доводам, а натомість безпідставно послався на постанову Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення ПАТ «Українська залізниця» та на Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Наголошує, що зазначені нормативно-правові акти лише визначають наміри щодо створення ПАТ «Укрзалізниця» шляхом злиття державних підприємств, однак не містять юридичного факту завершення реорганізації ДП «Південна залізниця». Натомість відомості ЄДРПОУ, сформовані відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фіксують саме юридично значимі обставини, що підтверджують відсутність припинення цього підприємства.
Вважає, що суд першої інстанції порушив принципи оцінки доказів, оскільки не навів причин, чому не прийняв витяг із ЄДРПОУ як належний доказ, і не обґрунтував, на підставі яких фактів визнав наявність правонаступництва між ДП «Південна залізниця» та ПАТ «Укрзалізниця».
Посилається також на те, що суд бездоказово визнав, що позивач нібито мав повноваження розпоряджатися товарно-матеріальними цінностями роботодавця, мотивуючи це лише загальним поняттям «категорія керівництво». На думку скаржника, такий висновок є логічно та юридично помилковим, оскільки не підтверджений жодним внутрішнім документом підприємства, посадовою інструкцією чи письмовими дорученнями. Суд не витребував доказів, що будь-які товарно-матеріальні цінності були у розпорядженні тих посадових осіб, до яких нібито міг звертатися позивач, і не встановив, що такі повноваження були закріплені за його посадою офіційно.
Суд не дотримався вимог статей 82, 263 ЦПК України, оскільки побудував висновки на припущеннях, не підтверджених доказами, та фактично визнав загальновідомою обставиною поняття «категорія керівництво», чого процесуальний закон не допускає.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Григор'єв І.В. проти апеляційної скарги заперечував та вважав, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та правильно застосував норми матеріального права, а тому просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача - Григор'єв І.В. проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2025 року задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Індустріального (Орджонікідзевського) районного суду міста Харкова. Водночас відповідальна особа щодо проведення відеоконференції в цьому суді - ОСОБА_7 повідомила, що суд отримав ухвалу про проведення відеоконференції 16 грудня 2025 року із ОСОБА_1 , проте вказана особа до суду не з'явилася, відомості про її перебування в суді відсутні.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України, та враховуючи зміст доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції встановив, що наказом начальника головного матеріально-технічного складу державного підприємства «Південна залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_2 «Про прийняття на роботу» 24.12.2013 № 42/ОС ОСОБА_1 був переведений на посаду головного інженера (т. 1 а.с. 95).
Начальником виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 був виданий наказ від 01.12.2015 № 1/ОС, яким продовжено дію безстрокових трудових договорів з працівниками, зокрема, з головним інженером ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з цим наказом під особистий підпис (т. 1 а.с. 12, 96-101).
02.02.2016 позивача було ознайомлено із посадовою інструкцією головного інженера виробничого розділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», затвердженою начальником складу ОСОБА_2 02.02.2016, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в інструкції (т. 1 а.с. 13-15, 102-107).
На виконання наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 10.09.2002 № 454-Ц «Про затвердження Положення про технічне навчання працівників залізничного транспорту України» (т. 1 а.с. 132-142), наказу регіональної філії «Південна залізниця» від 02.11.2016 № 375/Н «Про організацію і проведення технічного навчання працівників регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у 2017 навчальному році» (т. 1 а.с. 143-146) виробничим підрозділом «Харківський головний матеріально-технічний склад» 06.11.2016 був виданий наказ № 190 «Про організацію виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у 2017 навчальному році» (т. 1 а.с. 147-161).
Відповідно до п. 6.1. наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 10.09.2002 № 454-Ц керування та забезпечення його ефективності здійснюють, зокрема, в структурних підрозділах залізниць - головні інженери (т 1 а.с. 138).
Пунктом 11 наказу регіональної філії «Південна залізниця» від 02.11.2016 № 375/Н відповідальними за керівництво технічним навчанням та забезпеченням його ефективності, зокрема, в інших підрозділах філії призначити головного інженера, а за їх відсутності одного з заступників начальника за наказом керівника (т. 1 а.с. 145).
Відповідно до п.п. «а» п. 7 наказу № 190 від 06.11.2016 «Про організацію виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у 2017 навчальному році», визначено, що відповідальність за методичне забезпечення, по безпековій експлуатації кисневої станції покладено на головного інженера ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 148).
Пунктом п. 9 наказу № 190 від 06.11.2016 визначено, що відповідальність за організацію та якість навчання покладено на керівників навчальних груп. Пунктом 13 вказаного наказу вказано, що керівникам навчальних груп в термін до 20.12.2016 розробити та затвердити начальником складу плани та графіки проведення навчання на 2017 рік із зазначенням складу викладачів, що залучаються до проведення технічного навчання (т. 1 а.с. 148-149).
Згідно додатків № 1, 3 до наказу від 06.11.2016 № 190 керівником навчальної групи № 2 призначений ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 151, 153).
З наказом від 06.11.2016 № 190 і додатками до нього ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується особистим підписом (т. 1 а.с. 150, 153)
11.04.2017 інженером з підготовки кадрів 1 категорії технічного відділу служби ОСОБА_3 складений акт перевірки виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад», в якому, зокрема, зазначено, що керівником навчальної групи № 2 ОСОБА_1 не надані плани технічних занять, журнал обліку відвідування занять (т. 1. а.с. 108).
14.04.2017 проведено оперативну нараду з розгляду акту, який складено 11.04.2017 інженером з підготовки кадрів 1 категорії технічного відділу служби ОСОБА_3 на якій, відповідно до протоколу, головному інженеру ОСОБА_1 - керівнику навчальної групи № 2 запропоновано строк до 18.04.2017 надати плани технічних занять та журнал обліку відвідування занять (т. 1 а.с. 109-110).
20.04.2017 проведена оперативна нарада та складений протокол, відповідно до якого головний інженер ОСОБА_1 плани технічних занять та журнал обліку відвідування занять у встановлений строк не надав, що свідчить про не організацію та не проведення навчання у навчальній групі № 2 (т. 1 а.с. 111-113).
20.04.2017 позивачем було надано пояснення відповідно до яких, він не виконав резолютивну частину протоколу оперативної наради від 14.04.2017, оскільки йому не було надано навчального плану розробленого інженером з підготовки кадрів та не видано журналу відвідування занять, крім того, зазначав, що не надавав згоди на виконання роботи інженера з підготовки кадрів щодо розроблення навчального плану та добору викладачів, які б мали проводити заняття (т. 1 а.с. 114).
Не проведення технічних занять також підтверджується доповідними записками учасників навчальної групи № 2 від 24.04.2017 (т. 1 а.с. 115-118).
10.05.2017 наказом № 4 виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», підписаним начальником виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» (начальником складу) ОСОБА_2 за погодженням з начальником структурного підрозділу ОСОБА_4 , за неналежне виконання п. 2.43 своїх посадових обов'язків в частині організації, контролю та відповідальності за технічним навчанням робітників та спеціалістів виробничого підрозділу ОСОБА_1 оголошено догану. З наказом позивача ознайомлено 10.05.2017, що підтверджується особистим підписом (т. 1 а.с. 10).
Відповідно до п.п. 1 посадової інструкції головного інженера виробничого розділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», посада головного інженера відноситься до категорії керівництво.
Тобто, ОСОБА_1 для виконання покладених на нього функцій мав можливість виписати зі складу підрозділу журнал обліку, папір, та будь-які інші матеріали.
Крім того, в матеріалах справи міститься накладна-вимога ОСОБА_1 на отримання журналу обліку від 09.06.2017, що підтверджує можливість отримання необхідних для виконання робочих завдань матеріалів (т. 1 а.с. 11).
Згідно з п. 6 Розділу «Загальні положення довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» Довідника, конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні Завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов'язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни - чіткі визначення. Якщо виникає необхідність, завдання та обов'язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов'язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації. Усі посадові інструкції, що розробляються на підприємствах, в установах, організаціях, повинні бути взаємопов'язаними, аби не допускати дублювання в роботі працівників. Посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства організації, установи або за дорученням його заступниками, доводяться до працівника під розписку.
Із посадовою інструкцією головного інженера виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» позивач був ознайомлений 02.02.2016. Така інструкція затверджена начальником складу і відповідно не суперечить положення Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, оскільки, коло завдань та обов'язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.
Згідно з п. 7 наказу в.о. начальника філії «Південна залізниця» Уманця М.Г. «Про номенклатуру посад керівних працівників і спеціалістів регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця від 11.12.2015 № 9/Н, призначення на всі керівні посади в апарат дирекцій залізничних перевезень, а також заступників начальників та головних інженерів (механіків, технологів), помічників начальників структурних (в тому числі виробничих) підрозділів філії проводити наказами керівників цих підрозділів за попереднім погодженням з керівництвом філії, службою, якій підпорядковано підрозділ , і службою кадрової та соціальної політики (т. 1 а.с. 172-179).
Пунктом 19 наказу в.о. начальника філії «Південна залізниця» ОСОБА_5 «Про номенклатуру посад керівних працівників і спеціалістів регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця від 11.12.2015 № 9/Н зазначено, що призначення та звільнення керівних працівників, посади яких не перелічені у додатках 1-3 до цього наказу, проводити наказами керівників структурних ( в тому числі виробничих) підрозділів (т. 1 а.с. 172-179).
Посада позивача не зазначена в додатках 1-3 цього наказу, тобто його призначення та звільнення проводиться наказом керівника структурного (в тому числі виробничого) підрозділу. Крім того, зазначений наказ регламентує виключно порядок призначення на посади та звільнення з посад.
Відповідно до п. 5.2.13 Положення про виробничий підрозділ «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 29.12.2015 №120/н, начальник підрозділу приймає та звільняє з роботи працівників Підрозділу згідно із штатним розписом та номенклатурою посад, укладання, внесення змін та припинення трудових договорів, приймання рішень з питань оплати праці та робочого часу, застосування заходів заохочення та/або притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників підрозділу у відповідності до внутрішніх розпорядчих документів (т. 1 а.с. 121-131).
Згідно з п.п 1.2. посадової інструкції головного інженера виробничого розділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», головний інженер безпосередньо підпорядкований начальнику складу (т. 1 а.с. 13).
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Основні засади судочинства, установлені частиною другою статті 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до статті 8 Основного Закону, і означена норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Такі конституційні положення кореспондуються із положеннями ст.ст. 2, 4 ЦПК України, статті 5-1 КЗпП України, статті 15 ЦК України.
За приписами ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Згідно з ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із такого:
- згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200, ПАТ «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. З огляду на це, наказ № 1/ОС від 01 грудня 2015 року лише оформив продовження безстрокового договору, з яким позивач ознайомився під підпис, а тому помилковими є доводи позивача про допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин через відсутність правонаступництва виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;
- позивача було ознайомлено з посадовою інструкцією головного інженера 02 лютого 2016 року під підпис і така інструкція не суперечить Довіднику кваліфікаційних характеристик, за яким роботодавець може конкретизувати й розширювати перелік завдань у посадовій інструкції;
- позивач як керівник навчальної групи № 2 не забезпечив технічне навчання (не подав плани занять і журнал відвідування), що підтверджено актом перевірки від 11 квітня 2017 року, протоколами нарад від 14 та 20 квітня 2017 року, доповідними учасників групи від 24 квітня 2017 року. Водночас пояснення позивача суперечать п. 13 наказу № 190 від 06 листопада 2016 року, з яким позивач був ознайомлений під особистий підпис;
- як керівник (головний інженер) позивач міг отримати необхідні матеріали, а накладна-вимога на журнал від 09 червня 2017 року підтверджує можливість такого отримання;
- начальник підрозділу ОСОБА_2 мав право притягати працівників підрозділу до дисциплінарної відповідальності (за положенням про підрозділ), а доводи про непогодження звільнення кадровою службою є неналежними, оскільки таке погодження потребується лише при призначенні чи звільненні окремих посад працівників, до яких посада позивача не належить.
Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними й обґрунтованими, зроблені на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального й дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: 1) суд першої інстанції належно не мотивував відхилення доводів позивача про відсутність правонаступництва між ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «Південна залізниця»; 2) суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач мав повноваження розпоряджатися товарно-матеріальними цінностями роботодавця.
Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам та відхиляє їх з огляду на таке.
Щодо правонаступництва ДП «Південна залізниця»
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 15 ст. 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ «Укрзалізниця») злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Законом про особливості утворення Укрзалізниці визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 3, 6, 7, 9 ст. 2 цього Закону:
- товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття;
- товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту;
- оприлюднення затвердженого КМУ переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання;
- одночасно з прийняттям рішення про утворення товариства КМУ формує комісію з утворення товариства, до складу якої входять представники КМУ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі;
- комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту товариства для подання КМУ;
- зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту;
- розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.
Пунктом 2 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» цього Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі статутом, затвердженим постановою КМУ № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Південна залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов'язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця». Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину) правонаступнику.
Державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Водночас припинення ДП «Південна залізниця» не зареєстровано.
Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 4442-VI,товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту.
Датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником зокрема ДП «Південна залізниця».
З огляду на викладене доводи позивача про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Південна залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими.
Аналогічні висновки щодо правонаступництва викладені у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/1149/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 221/4255/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17.
Щодо повноважень позивача розпоряджатися товарно-матеріальними цінностями роботодавця
Доводи апеляційної скарги про бездоказовість висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача повноважень розпоряджатися товарно-матеріальними цінностями роботодавця є необґрунтованим та ґрунтується на неправильному розумінні як предмета доказування, так і змісту мотивів рішення суду.
Суд першої інстанції не обмежився абстрактним посиланням на «категорію керівництво», а навів конкретні та належні докази, з яких обґрунтовано зробив висновок про можливість позивача отримувати матеріали, необхідні для виконання покладених на нього трудових обов'язків. Зокрема, суд встановив, що відповідно до пункту 1 посадової інструкції головного інженера виробничого розділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» посада головного інженера віднесена до категорії керівництва, що за своєю суттю передбачає організаційно-розпорядчі функції у межах діяльності відповідного структурного підрозділу.
Крім того, наявність у матеріалах справи накладної-вимоги, оформленої безпосередньо позивачем на отримання журналу обліку від 09.06.2017, об'єктивно підтверджує фактичну можливість отримання ним матеріальних цінностей зі складу підрозділу для виконання службових завдань. Цей доказ не лише не спростований скаржником, а й свідчить про реальне, а не гіпотетичне, здійснення позивачем відповідних дій у межах трудових відносин.
Доводи апеляційної скарги про відсутність письмових доручень чи окремого внутрішнього документа, який би прямо закріплював за позивачем повноваження щодо кожного виду товарно-матеріальних цінностей, є надмірно формалістичними і не враховують характеру службових відносин та внутрішньої організації роботи підприємства. Сам факт віднесення посади до керівної, у поєднанні з підтвердженим практичним доступом до матеріалів, є достатнім для висновку про можливість забезпечення позивачем власної діяльності необхідними ресурсами без додаткових індивідуальних дозволів.
Окремо слід звернути увагу, що зазначені обставини судом досліджувалися не для покладення на позивача матеріальної відповідальності, а в контексті оцінки його доводів про наявність об'єктивних перешкод у виконанні резолютивної частини протоколу оперативної наради від 14.04.2017. Саме позивач посилався на те, що невиконання зазначеного протоколу було зумовлене тим, що йому нібито не було надано навчального плану, розробленого інженером з підготовки кадрів, та не видано журналу відвідування занять.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач, з огляду на займану керівну посаду та підтверджену можливість отримання необхідних матеріалів, не був позбавлений реальних організаційних та матеріальних можливостей для виконання покладених на нього завдань. Тому посилання на відсутність журналу обліку як на поважну причину невиконання рішень оперативної наради не може бути визнане переконливим, та таким, що впливає на загальний висновок суду про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку.
Таким чином, мотивування суду першої інстанції є логічним, послідовним і достатнім, а довід апеляційної скарги з цього приводу не спростовує встановлених судом обставин і підлягає відхиленню.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, а колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування чи зміні законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25 грудня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова