Унікальний номер справи 372/5262/25
Номер апеляційного провадження 33/824/5575/2025
Суддя суду першої інстанції О. Б. Тиханський
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
27 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Солдаткіним Олександром Сергійовичем, на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 ,
адреса:
АДРЕСА_1 .
до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 України про адміністративне правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №712433 від 01.09.2025, 18.08.2025 о 17:30, АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 порушила правила вигулювання собак, що виражалося у вигулюванні собаки невідомої породи без повідка та намордника, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю громадянці ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2 550 грн. 00 коп., без конфіскації тварини.
Розглянувши справу в межах наявних в ній доказів, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712433, поясненнями, рапортом, копією картки звернення за медичною допомогою, копією виписки з медичної картки та іншими доказами.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 через свого захисника Солдаткіна О.С. звернулась з апеляційною скаргою, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712433 від 01 вересня 2025 року містить інформацію про подію, яка «відбулася» 18 серпня 2025 року близько 17 години 30 хвилин. Водночас усі медичні документи потерпілої ОСОБА_2 , а саме довідка КНП «КМКЛ №9», карта звернення за антирабічною допомогою, виписка з медичної карти амбулаторного хворого № 1038 та виписка з медичної карти стаціонарного хворого №15998, а також протокол про прийняття заяви ОСОБА_3 від 19 серпня 2025 року вказують на іншу дату події -15 серпня 2025 року о 14 годині 30 хвилин.
Суд першої інстанції у постанові зазначив, що працівник поліції ОСОБА_4 підтвердив факт того, що подія відбулася 15 серпня 2025 року, тому в протоколі про адміністративне правопорушення допущено описку, помилково зазначено дату події 18 серпня 2025 року.
Проте, на думку апелянта, суд не конкретизував, за яке саме правопорушення притягується до відповідальності ОСОБА_1 , за подію 15 чи 18 серпня 2025 року.
Розбіжність у три дні між датою в протоколі та датою у всіх інших документах справи, не може бути пояснена технічною помилкою, оскільки протокол складений щодо події 18 серпня 2025 року, а всі медичні документи стосуються події 15 серпня 2025 року, тобто йдеться про різні події, які не можуть бути ототожнені між собою.
Зауважує, що ОСОБА_1 не могла вчинити правопорушення 15 серпня 2025 року, оскільки фізично перебувала за межами України. Відповідно до наказу ТОВ «ВІП ГРАФІКС» від 13 серпня 2025 року № 4, вона була відряджена до Німеччини з 15 по 29 серпня 2025 року. 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 виїхала з України та перебувала в дорозі до місця відрядження. Підтвердженням цього є задокументований факт дорожньо-транспортної пригоди, в яку вона потрапила 16 серпня 2025 року на автобані А4 у Республіці Польща, зафіксований польською поліцією під номером справи 4474/2025, а також повідомлення про страховий випадок № 8607386 та № 8607387 від 18 серпня 2025 року до AT «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО». Повернення в Україну відбулось лише 28 серпня 2025 року.
Суд першої інстанції в обґрунтуванні своєї постанови зазначив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712433, поясненнями, рапортом, копією картки звернення за медичною допомогою, копією виписки з медичної картки та іншими матеріалами справи. Проте, як встановлено в постанові Київського апеляційного суду від 04.03.2024 у справі № 369/18184/23, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, який також складений з порушенням вимог КУпАП, не може бути безспірним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Звертає увагу апеяційного суду також на те, що жоден з доказів, на які посилався суд, не містить підтвердження того, що собака належить саме ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення містить лише твердження про «собаку невідомої породи», без ідентифікації тварини чи доказів її належності конкретній особі. Пояснення потерпілої ОСОБА_2 базується виключно на її суб'єктивному твердженні, що вона «впізнала собаку як собаку ОСОБА_1 » за описом «середнього росту, бежевого окрасу з чорними вухами». Потерпіла не надала об'єктивних доказів - фотографій, відеозаписів, ветеринарних документів, які б підтверджували, що описана тварина належить ОСОБА_5 .
Рапорт працівника поліції не містить інформації про встановлення власника собаки, не описує процедуру ідентифікації тварини, не вказує на докази належності. Медичні документи підтверджують лише факт укусу, але не містять інформації про власника тварини. Більше того, всі медичні документи датовані 15.08.2025, тоді як протокол складено щодо події 18.08.2025, що додатково свідчить про неможливість встановлення обставин справи.
Зазначає також, що свідок ОСОБА_6 підтвердив, що собаки і 15 серпня і 18 серпня 2025 року весь час були у дворі та на вулицю не виходили, проте суд проігнорував це свідчення без належного обґрунтування.
ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 подано до суду письмові пояснення. Просить постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 22.10.2025 залишити без змін як законну та обгрунтовану.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін С.О. підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити з викладених у ній доводів з урахуванням пояснень, наданих суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Постанову Обухівського районного суду Київської області просила залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, потерпілої особи ОСОБА_2 , які з'явилися у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами статей 251, 252КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої особи, свідків, а також іншими документами.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 154 КУпАП, суддя суду першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Перевіривши докази, які містяться у матеріалах справи на предмет належності та достатності, апеляційний суд констатує, що жодних підстав, за наявності яких можна ставити під сумніви достовірність та належність зібраних по справі доказів апеляційним судом не виявлено.
Так, під час апеляційного перегляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.154 КУпАП, дотримання прав потерпілої були досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712433 від 01.09.2025, пояснення ОСОБА_1 , рапорт помічника чергового Обухівського РУП ГУНП в Київській області., протокол про кримінальне правопорушення, пояснення ОСОБА_3 ;
Аналізуючи вищевказані докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 , як власника собакм, яка покусала ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Щодо дати події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП слід зазначити наступне.
У розділі «зміст» рапорта помічника чергового Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 19.08.2025 зафіксовано, що 15.08.2025 року дружину заявника ОСОБА_2 покусала собака, важка травма, власники собаки проживають у будинку АДРЕСА_2 , потерпіла у лікарні.
У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.08.2025 міститься виклад «обставини (дата, час, місце) щодо дати події правопорушенн передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП «15.08.2025 близько 14:30 год. в АДРЕСА_2 дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 покусала собака від отриманих травм дружина потрапила в лікарню».
У поясненнях від 19.08.2025 року наданих інспектору Обухівського РУП Р.В. Литор чоловіком потерпілої в графі «по суті заявлених запитань можу пояснити наступне» вказано, що «15.08.2025 близько 14:30 год. в АДРЕСА_2 дружину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 покусала собака».
У медичних документах наданих потерпілою у додатках до клопотання від 12.09.2025 про залучення до розгляду справи № 372/5262/25 потерпілого міститься дата події правопорушення вчиненого ОСОБА_1 - 15.08.2025 внаслідок чого потерпілу покусала собака, яка належить особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: у
1. Довідці № 4039 Травматологічного пункту.
2. Картці звернення за антирабічною допомогою від 15.08.2025.
3. Виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) лікування хворого № 1038 від 11.09.2025.
Під час судового засідання 22.10.2025 року по справі № 372/5262/25 суд першої інстанції опитав потерпілу та працівника поліції - ОСОБА_4 , який склав протокол про адміністративне правопорушення серії № ВАД № 712433 від 01.09.2025 року.
Працівник поліції ОСОБА_4 підтвердив, що допустив описку щодо дати події, яка фактично відбулася 15.08.2025 року, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі, показаннями свідків. Зазначена описка є технічною і не спростовує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 154 КУпАП.
З наведеного слідую, що доводи викладені в апеляційній скарзі про «різні події, які не можуть ототожнюватися між собою» як підстави для закриття провадження - спростовуються матеріалами справи № 372/5262/25.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою вчинення правопорушення є саме 15.08.2025, а не 18.08.2025, як помилково зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд вважає, що у «даті правопорушення» допущено описку, що не свідчить про відсутність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопрушення, передбаченогот ч. 3 ст. 154 КУпАП.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правльного вирішення справи.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.
Відповідно до ст. 22 вказаного вище Законупри поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх), а собака належна ОСОБА_1 не була у супроводженні особи, яка утримує домашню тварину поза місцем її постійного утримання.
Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.
Наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Собака ОСОБА_1 була залишена без нагляду та без супроводження.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 від 01.09.2025, вона забула зачинити ворота. Собака була без намордника та повідка та вибігла на вулицю в громадське місце без її присутності.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримватись вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Отже, ОСОБА_1 не виконано зазначеного обов'язку.
Отже, ОСОБА_1 , як власник тварини, порушила вимоги ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», що призвело до заподіяння шкоди здоров'ю потерпілої та відповідальність за дії собаки прямо покладена на її власника.
Та обставина, що ОСОБА_1 15.08.2025 року виїхала у відрядження та не вигулювала собаку, не свідчить про відсутність у її діях складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, оскільки вона, як власник собаки, зобов'язана була забезпечити належні умови утримання собаки, але вона цього не зробила ї її собака через відкриті двері вийла зі двору будинку. Суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що саме собака ОСОБА_1 по кличці «Буля», стать «жіноча», породи «метіс», власником якої є саме ОСОБА_1 , що підтверджується документами ветерінарної клініки на собаку (а.с. 57-58) покусала потерпілу ОСОБА_2 . Так, сама потерпіла однозначно і та без будь - яких сумнівів стверджує, що її покусала саме ця собака, потерпіла працює сімейним лікарем саме в тій місцевості, там проживає і їй відома ця собака, власником якої є ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи міститься фото будинку, де проживає ОСОБА_1 , у вікні будинку знаходиться собака і потерпіла стверджує і суду апеляційної інстанції, що саме ця собака на неї напала 15.08.2025 та покусала її, через що вона потрапила до лікарні та проходила тривале лікування.
А тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не було встановлено належність собаки ОСОБА_1 , не встановлено присутність ОСОБА_1 на місці події, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_5 та наслідками, апеляційний суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення за ч.3 ст. 154 КУпАП, внаслідок якої була заподіяна шкода потерпілій.
Ні ОСОБА_1 , ні її захисником Солдаткіним А.С. не наведено переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.
Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на яких поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об'єктом права власності.
Відповідно до положень статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 3ст. 154 КУпАП підтверджується зібраними у справі доказами, дослідженими апеляційним судом під час апеляційного перегляду.
Таким чином, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 154 КУпАП, оскільки нею порушено Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», вона допустила вигул своєї собаки без повідка та намордника, що заподіяло шкоду здоров'ю ОСОБА_8 .
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на зазначене викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків судді суду першої інстанції та не спростовують встановлені обставини події, а зводяться виключно до суб'єктивної оцінки апелянтом обставин справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251,252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови судді.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 положень ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме вона допустила вигул своєї собаки без повідка та намордника, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_2 , та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 154 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Солдаткіним Олександром Сергійовичем, залишити без задоволення.
Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач