Унікальний номер справи 756/7166/25
Номер апеляційного провадження 33/824/5106/2025
Суддя суду першої інстанції А.В. Касьян
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
20 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Васюком Миколою Миколайовичем на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1
громадянина України,
адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 через захисника Васюка М.М. звернувся з апеляційною скаргою, просить її скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не може бути визнаний винним у порушенні ПДР, а саме пункту 2.5, адже вимога до особи яка не керувала транспортним засобом (не є водієм у вказаний проміжок часу), на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є неправомірною.
Відеозапис, долучений до справи, чітко демонструє, що скаржник під час спілкування з працівниками поліції перебував у нерухомому автомобілі. Жодних доказів того, що автомобіль здійснював рух, немає. Тобто ключова умова для кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані сп'яніння - відсутня.
Тим більше, з урахуванням подальшого доставлення скаржника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та відсутності зафіксованих працівниками поліції інших порушень ПДР, у діях співробітників проявляється зацікавленість саме у пошуку та виявлені порушень правил військового обліку. При цьому, з відеозаписів долучених до матеріалів справи, вбачається, що з цією метою працівники національної поліції докладали більших зусиль ніж для дослідження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що оскільки керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 не було, а отже, відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не є доказом у розумінні процесуального права, а лише викладом суб'єктивного бачення інспектора поліції. Його не підтверджено жодними об'єктивними матеріалами, він супроводжується незалежними доказами, зокрема відео з фіксацією моменту керування, а в протоколі навіть не вказано посилання на постанову чи протокол чи іншої підстави звернення до водія ОСОБА_1 , яка нібито стала підставою для зупинки.
ОСОБА_1 вважає за потрібне звернути увагу, що саме по собі зазначене у протоколі це припущення, а не доказ, якщо немає медичного висновку або технічного дослідження, це може свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Відсутність медичного висновку або хоча б об'єктивних ознак сп'яніння, зафіксованих технічними засобами (і таких, що допускаються до використання як докази згідно з КУпАП), свідчить про недостатність доказової бази для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 не вказали на цю особливість, та обов'язковість огляду, також не повідомили про всі наслідки відмови від огляду, зазначивши наслідком тільки розгляд протоколу у судовому порядку в подальшому.
Апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 13.10.2025 клопотання ОСОБА_1 , подане захисником Васюком М.М., про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 рокузадоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Васюк М.М. підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Васюка М.М., дослідивши докази які містяться у справі про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником Васюком М.М., апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 , визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки судді підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313734, від 28.04.2025, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній 28.04.2025 о 00 год 05 хв керував автомобілем «VOLKSWAGEN JETTA», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Луговій, 3, у місті Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 було направлено до КМП КМНКЛ «Соціотерапія», відомості про проходження огляду в направленні відсутні; відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського №476738 та №473837, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керуваня ОСОБА_1 28.04.2025 транспортним засобом «VOLKSWAGEN JETTA» д.н.з. НОМЕР_2 , за вказаних у протоколі обставин події, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріах справи доказами.
Факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд дослідив відеозапис з бодікамери поліцейського № 476738 та № 473837 та вирішив, що суддя суду першої інстанції надав обґрунтовану оцінку даному доказу.
Отже, відеозапис з бодікамери поліцейського № 476738 та № 473837№ є належним та допустимим доказом, якому судом першої інстанції надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами, які доводять вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із відеозапису з бодікамери працівника поліції вбачається, що запис ведеться уже після зупинки автомобіля «VOLKSWAGENJETTA» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем. Твердження ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, не відповідає дійсності. На відеозапису зафіксовано як водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Драгер». Даними відеозапису також підтверджується, що поліцейським було роз'яснено складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, проти чого останній не заперечував. Будь - яких зауважень про те, що він не керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не висловлював, а лише відмовлявся від проходження огляду та не заперечував проти складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний протокол не містить заперечень ОСОБА_1 щодо його складення, не містить його зауважень щодо змісту складеного протоколу. Також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не заперечувала факт керування транспортним засобом і вказаного в протоколі не відобразила. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, оскільки він був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебуванняособиу стані алкогольного сп'яніння під час керування автомобілем, а саме за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Так, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Особа відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення підписала його. Згідно протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, вказаних у протоколі, обставин правопорушення не зазначив в останньому.
Уже під час перегляду справи у суді, усвідомивши відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 намагаючись уникнути відповідальності, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України. Доказів незаконності дій працівників поліції ОСОБА_1 суду не надав.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Реалізувавши своє право керувати автомобілем, ОСОБА_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст. ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, про що заявляються вимоги апелянтами в апеляційній скарзі.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі щодо практики Європейського суду з прав людини і правових висновків Верховного Суду, та висновків апеляційних судів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 , у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 , визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що повністю підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 , пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року є законною та обґрунтованою.
Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Васюком Миколою Миколайовичем, залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач