Справа №752/2484/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1659/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сквира Київської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Сквирського районного суду Київської області від 07.11.2018 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік;
- вироком Сквирського районного суду Київської області від 02.09.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 ч. 1 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
- вироком Сквирського районного суду Київської області від 15.03.2023 за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 12.01.2024 за ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.01.2024 умовно-достроково на 5 місяців 15 днів;
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи настання наслідків, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на придбання завідомо підробленого документа, який видається компетентним органом, з метою його подальшого використання, а саме - посвідчення водія, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особо, з метою виготовлення підробленого посвідчення водія. При цьому, ОСОБА_7 посприяв у підробленні вищевказаного офіційного документу, який видається компетентним органом, шляхом надання своїх анкетних даних, а саме: прізвища, ім'я, по батькові, дати та місця народження, а також своєї фотокартки.
Після чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці невстановлена особа підробила посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 11.12.2020 дійсне до 11.12.2050 ТЦС 2345 та невстановленим досудовим розслідуванням способом передала його ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_7 16.01.2024 приблизно о 12 годині 30 хвилин, рухаючись на автомобілі "Volkswagen Caddi", державний номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська під мостом вулиці Михайла Бойчука в напрямку Південного мосту, був зупинений працівниками поліції, яким надав підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 11.12.2020, на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи, що вказане посвідчення є підробленим, тобто використав завідомо підроблений офіційний документ.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання - 2 (два) роки обмеження волі.
Відповідно до ч. 1 п. 1 пп. б) ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 2 роки, переведено в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі - з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, що становить 1 (один) рік позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сквирського районного суду Київської області від 15.03.2023, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту звернення вироку до виконання з дня його фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати по кримінальному провадженню - вартість проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України технічної експертизи документів №СЕ-19/111-24/3509-ДД від 19.01.2024 року у розмірі 1514 гривень 56 копійок, - в дохід держави.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30.04.2025 в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) 1 (один) місяць у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яка за своїм розміром є явно несправедливою через суворість. Призначити обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, яке є співрозмірним з діями ОСОБА_7 та особою обвинуваченого.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що не оспорюючи висновків суду першої інстанції, щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , апеляційна скарга подана у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Захисник, зазначає, що призначене обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно не справедливим через суворість.
Адвокат вважає, що призначаючи покарання суд першої інстанції неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, те що обвинувачений щиро розкаявся в скоєному, а також відношення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме - щире каяття, також молодий вік обвинуваченого ОСОБА_7 , активне сприяння слідству в розкритті злочину.
Таким чином, суд першої інстанції, попри зазначені вище обставини, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і наявності обставин, що пом'якшують покарання Голосіївський районний суд м. Києва призначив максимально можливе покарання, яке передбачено в санкції відповідної статті у урахуванням ч. 2 ст. 68 КК України.
Так, будучи неодноразово належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких клопотань не подавав.
За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо надмірної суворості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для пом'якшення призначеного йому покарання, колегія суддів та вважає, що такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Усі питання пов'язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Що стосується виду та розміру покарання за кримінальні правопорушення, винним у яких визнаний ОСОБА_7 , то при вирішенні даного питання і про що вказано у вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, належно врахував відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості. Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно статті 66 КК України визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Однак обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та являлись передумовою для застосування щодо нього більш м'якого покарання, судом першої інстанції встановлено не було. Не встановила їх і колегія суддів апеляційного суду при перегляді вироку суду.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що всі обставини, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 , було в повній мірі враховано судом першої інстанції при призначенні останньому покарання.
Зважаючи на положення ст. 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , пом'якшуючу покарання обставину, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді двох років обмеження волі; із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначивши покарання у виді двох років обмеження волі; із застосуванням положень пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк два роки, переведено в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, що становить один рік позбавлення волі; із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднавши ОСОБА_7 до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Сквирського районного суду Київської області від 15.03.2023, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк один рік один місяць.
Колегія суддів вважає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, у тому числі вимогам ст. 65 КК України та його меті.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про надмірну суворість призначеного йому покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними. Згідно матеріалів кримінального провадження та поданої апеляційної скарги, об'єктивно відсутні інші обставини, ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом'якшують покарання.
Колегія суддів вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст. 55, 65, 66 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання.
На підставі наведеного, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4