Справа № 127/37168/25
Провадження 2/127/8701/25
26 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивований тим, що 07.10.2023 сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 . Позивач вказує, що сімейне життя не склалось через відсутність взаємопорозуміння, різні погляди на життя та обов'язки між подружжям. Шлюбні відносини погіршились, що призвело до їх фактичного припинення. Подальше збереження шлюбу є неможливим. На даний час позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною та не працює. Вказує, що відповідач приймає участь у вихованні дитини, однак позивач бажає зафіксувати обов'язок батька утримувати спільну дитину на законодавчому рівні. Відповідач є особою працездатного віку, офіційно працює, інших утриманців немає. Просить розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання спільного сина.
Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази.
На адресу суду 18.12.2025 відповідач надіслав відзив. Відповідно до якого він визнає позовні вимоги у повному обсязі зважаючи на таке. Вказує, що бере участь в утриманні та вихованні сина та має намір і надалі брати активну участь у житті дитини, а збереження шлюбу вважає можливим, однак поважає позицію позивача тому не наполягає на примиренні всупереч її волі. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 07.10.2023 укладено шлюб між сторонами, про що зроблено актовий запис №1434.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.09.2024, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя тощо.
Суд вважає, що в період часу, з якого справа перебуває в провадженні суду, відповідач мав можливість вчинити необхідні заходи спрямовані на збереження сім'ї. Водночас судом враховано, що вчинення та/або не вчинення таких дій є суб'єктивним правом, реалізація якого залежить від розсуду, бажання і волі особи.
До цього часу сторони не повідомили суд про можливість збереження шлюбу.
Згідно з положеннями ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
При визначенні розміру аліментів, суд зважає на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні неповнолітньої дитини, взаємний обов'язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності та враховує вік дитини, на утримання якої стягуються аліменти, відсутність у дитини самостійного доходу чи заробітку.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 13 ЦПК України щодо принципу диспозитивності цивільного судочинства, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Так позивач зазначила, що відповідач є здоровим та працездатним, отримує дохід та може сплачувати аліменти. Відповідач вказане не спростував, у відзиві визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
З огляду на викладене, суд, визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, враховує, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги відповідачем суду не надано), вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є вмотивованими, а тому позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивач сплатила 1211,20 грн судового збору за подання цієї позовної заяви.
Позовна заява містить дві самостійні вимоги: розірвання шлюбу та стягнення аліментів, судовий збір за її подання становить 2422,40 грн.
Суд враховує, що позивачка відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за звернення до суду із вимогою про стягнення аліментів, тому за цю вимогу судовий збір стягується з відповідача на користь держави, а сплачену позивачкою суму судового збору за вимогу про розірвання шлюбу потрібно стягнути з відповідача на користь позивачки відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно із ст. 191 СК України аліменти підлягають стягненню з дня звернення до суду, тобто з 26.11.2025.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 104, 105, 110, 112, 180, 181, 184, 191 СК України, ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.10.2023 Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1434.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 26.11.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В. В. Горбатюк