Справа № 953/5554/25
н/п 2/953/4586/25
19 грудня 2025 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді Бородіної Н.М.
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії,-
встановив:
Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просить суд стягнути з останнього на свою користь неправомірно отриману пенсію в розмірі 203982,45 грн., а також судовий збір.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку як особа, яка отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі заяви від 26.06.2023 року за №9370, доданих документів та виписки з акта огляду міжрайонної Шевченківської МСЕК від 25.05.2023р. до довідки 12 ААВ №702065.
Згідно довідки Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації № 47 25.12.2024 року розширеною експертною комісією закладу скасовано рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності ОСОБА_1 . Таким чином, право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV у ОСОБА_1 відсутнє. За період з 23.05.2023 року по 28.02.2025 року ОСОБА_1 була виплачена сума пенсії у розмірі 203982,45грн. Відповідна сума є надміру сплаченою та підлягає обов'язковому поверненню на рахунок Пенсійного фонду України, оскільки була виплачена позивачем не внаслідок рахункової помилки з боку позивача, а внаслідок порушення відповідачем вимог, передбачених п.1 п.п.1,5, ст. 49 Закону України №1058-IV. 11.03.2025 року листом №2000-0307-8/37648 ОСОБА_1 було повідомлено про виникнення надміру сплаченої суми пенсії та необхідність повернення коштів на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України, проте станом на момент звернення позивача до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили.
Позивач у судове засідання не з'явися , подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач - ОСОБА_1 , у поданому відзиві проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що в його діях відсутнє порушення вимог, передбачених п.п.1,5 п. 1 ст. 49 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань або заперечень не надав.
Ухвалою суду м. Харкова від 11.06.2025 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою суду від 09.09.2025р. постановлено проведення заочного розгляду справи.
Заочним рішенням суду від 09.09.2025р. позовні вимоги задоволені.
Ухвалою суд від 21.10.2025р. заочне рішення скасовано.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволення позовних вимог з наступних підстав
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №702065 ОСОБА_1 з 23.05.2023р. року встановлена 2 група інвалідності, загальне захворювання, строком до 01.06.2024 року .
Рішенням Пенсійного фонду від 04.07.2023 р. №204750016619 ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.05.2023 по 31.05.2024.
Згідно довідки Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації № 47 від 25.12.2024 рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності скасовано.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.03.2025 року визначено, що право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ОСОБА_1 відсутнє.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV, у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).
Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
У постанові від 12 жовтня 2021 року в справі №910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Відтак, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Як виснував Верховний Суд України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року, прийнятій у справі №753/15556/15-ц та Верховний Суд в постанові від 06 березня 2019 року, прийнятій у справі №607/4570/17-ц, виснували, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для продовження отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.
У постанові від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд зазначає, що обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, позивачем під час розгляду даної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.
Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року, прийнята у справі №6-91цс14).
Як зазначив Європейський суд з прав людини в пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року, прийнята у справі № 556/1231/17).
Як встановлено та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 перебував на обліку ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі особистої заяви від 26.06.2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №702065 від 25.05.2023, виданого міжрайонною Шевченківською МСЕК.
При цьому матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Як убачається з копії довідки про невизнання інвалідом №47, виданої КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ОСОБА_1 з 25.12.2024р. рішення Шевченківської міжрайонної МСЕК скасовано.
Водночас, довідка про невизнання ОСОБА_1 інвалідом не свідчить про наявність саме в діях відповідача недобросовісності, яка полягала у наданні недостовірних відомостей при поданні документів, тощо для призначення пенсії по інвалідності, більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав позивачу недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії по інвалідності.
Відтак, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. При цьому суд зазначає, що обов'язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб'єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.
Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем, на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
В задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа: Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (код ЄДРПОУ 03327753, м. Харків, вул. Літературна, 6)- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
Суддя Бородіна Н.М.