Справа № 194/2110/25
Номер провадження 1-кс/194/200/25
28 грудня 2025 року м.Тернівка
Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Правобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного ОСОБА_5 , розгянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Тернівка Дніпропетровської області клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2025 за № 12025041400000620 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт.Смига, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого малолітніх доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,військовослужбовцю в спеціальному званні солдат військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого: 31.01.2013 року Дубенським міським судом Рівненської області за ч.1 ст.289 КК України до штрафу у вигляді 17.000 гривень; 28.07.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст.115 КК України до 7 років 6 місяців, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк час попереднього ув'язнення з 19.01.2017 року до 20.06.2017 року та з 21.06.2017 року до 28.07.2017 року в розрахунок один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі. 17.05.2022 року на підставі ст.81 КК України звільнений умовно-достроково; 03.10.2024 року Дубенським міським судом Рівненської області за ч.5 ст.185 КК України. Кримінальне провадження закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закона, яким встановлюється кримінальна відповідальність; 11.11.2025 року Рівненським міським судом за ч.5 ст.407 КК України. На підставі ч.5 ст.401 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з продовженням проходження військової служби,-
Старший слідчий СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Правобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 ..
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12025041400000620 від 26.12.2025 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення управління командира 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», 26.12.2025 приблизно о 01:10 год., солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в спальній кімнаті, що розташована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 реалізуючи свій злочинний умисел,усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , та військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 , діючи умисно, використовуючи у вигляді знаряддя злочину вибуховий пристрій у вигляді гранати ( марка та модель встановлюється), який взяв перед цим зі свого рюкзаку діючи умисно з мотивів неприязних відносин, будучи заздалегідь обізнаний у можливості доведення свого злочинного умислу до кінця внаслідок вибуху вказаної гранати, бажаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер таких дій для життя багатьох осіб, розуміючи наслідки від застосування гранати ( марка та модель встановлюється), будучи обізнаним про те, що у приміщенні житлового будинку перебувають інші військовослужбовці, реалізуючи свій злочинний умисел, умисно висмикнув з гранати чеку, привівши таким чином її у бойову готовність, та кинув гранату всередину спального приміщення, після чого граната вибухнула.
Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на позбавлення життя військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .. Однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. В результаті злочинних дій солдатом ОСОБА_5 спричинено потерпілому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: вибухова травма, місцеве вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин обох сідниць, вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин поперекової ділянки, місцеве вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої сідниці та потерпілому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки тобто вчинив закінчений замах на умисне вбивство двох осіб.
Протиправні дії підозрюваного ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі чого старший слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання старшого слідчого в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, оскільки ризики є наявними та не втратили своєї актуальності.
Захисник-адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, так як ризики, вказані стороною обвинувачення, вважає необґрунтованими та недоведеними, а кваліфікацію вчиненого діяння - невірною. З урахуванням професії підозрюваного як оператор БПЛА, бажання допомогти потерпілим з боку підозрюваного, гарні відносини останнього зі всіма потерпілими - побратимами та відсутністю умислу на вбивство, просив застосувати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку захисника та пояснив, що дійсно умислу на вбивство в нього не було, з побратимами має гарні дружні стосунки. Обгрунтовуючи ситуацію, яка склалася пояснив, що дістаючи зі свого рюкзаку зарядні пристрої та шнури до них, почув характерний звук чеки, швидко дістав гранату та намагався викинути її з кімнати, крикнувши побратимам «Бійся», та стався вибух.
Вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
26.12.2025 р. відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12025041400000620 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
26.12.2025 р. о 05.30 год. ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
26.12.2025 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
З наданих слідчим, прокурором та досліджених в судовому засіданні доказів, зібраних в ході досудового розслідування, видно наявність підозри, яка є обґрунтованою.
Окрім обґрунтованої підозри у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховує те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні умисного, особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, раніше судимий, в тому числі за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а відтак може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ураховуючи те, що ОСОБА_5 проходить військову службу в одній військовій частині зі свідками та потерпілими, наявний ризик незаконного впливу на останніх, оскільки такий ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового слідства.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим, докази, надані прокурором до клопотання, доводять обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Неможливість застосування запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність, оскільки посягають на життя та здоров'я особи, а відтак цей злочин є одним з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень.
В свою чергу будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, а тому у задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання слід відмовити.
Слідчий суддя враховує, що тяжкість обвинувачення також може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 р. у справі «Волосюк проти України») та суворість, передбаченого покарання, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ від 26.07.2011 р. у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Також, як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
На підставі викладеного, з урахуванням ч. 1 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є вчиненим із застосуванням насильства, слідчий суддя, відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави.
Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя вважає правильним обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 369, 371-372, 376, 532, 534 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2025 за № 12025041400000620 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів без визначення застави строком до 23 лютого 2026 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з 26 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали встановити до 23 лютого 2026 року включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - відмовити.
Для утримання під вартою підозрюваний ОСОБА_5 підлягає направленню до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Копію даної ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному, захисника, прокурору, та направити до гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1