Справа №504/3986/25
Провадження №2/504/3413/25
Доброславський районний суд Одеської області
16.12.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 проти Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про встановлення факту родинних відносин, факту вступу в управління (володіння) спадковим майном, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (правом представлення), що залишилось після смерті ОСОБА_2 , спадщину після смерті якої фактично прийняв ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Короткий зміст заяви:
Заявниця звернулась до суду із позовом проти відповідача, яким просить встановити їй факт родинних відносин, факт вступу в управління (володіння) спадковим майном, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (правом представлення), що залишилось після смерті ОСОБА_2 , спадщину після смерті якої фактично прийняв ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування своїх вимог заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в віці 82 років померла її бабуся ОСОБА_2 , про що в виконкомі Новомиколаївської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області вчинено запис за № 3.
За життя ОСОБА_2 належав сертифікат на право на земельну частку ( пай) серії № 0568456, згідно якого ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КПСП «Новомиколаївське».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 .
Заявниця стверджує, що її батько ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадщиною, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 , яка є мамою заявниці ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилась спадщина, яку, за твердженням заявниці, в установленому законом порядку вона прийняла.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача Курісовської сільської ради, Березівського району, Одеської області в судове засідання не з'явився, сповіщений електронною поштою про дату, час та місце його проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини:
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 належав сертифікат на право на земельну частку ( пай) серії № 0568456, який виданий на підставі рішення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 14 травня 1997 року № 442, зареєстрований 16.11.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 4723.
Згідно змісту цього сертифікату за життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», площею 6,28 умовних кадастрових гектарах.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що в виконкомі Новомиколаївської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області вчинено актовий запис про смерть № 3.
Після її смерті відкрилась спадщина.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 , та до дня її смерті проживав з мамою та доглядав її, що встановлено зі змісту довідки виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 06.10.2000 року № 187.
Суду надіслані письмові свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які за станом здоров'я та в силу похилого віку не змогли особисто прибути до суду, якими підтверджується, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, про що в Новомиколаївській сільській раді, Комінтернівського району, Одеської області 01.12.2009 року здійснено актовий запис про смерть за № 16.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла його дружина - ОСОБА_4 , що встановлено судом зі змісту довідки Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 08.08.2024 року № 741, де вказано, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним була зареєстрована та проживала ОСОБА_4 з 25.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 , знята з обліку у зв'язку із смертю.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 71 рік померла ОСОБА_4 , про що зроблено запис Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області за № 43, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
Зі змісту свідоцтва про народження № НОМЕР_2 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_1 , де в графі батько вказано « ОСОБА_7 », а в графі мати « ОСОБА_8 », про що зроблено запис № 30.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.04.2024 року визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За заявою ОСОБА_1 відкрита спадкова справа до майна ОСОБА_4 .
Інші спадкоємці на час розгляду справи судом не встановлені.
Позиція суду та релевантні джерела права:
Щодо факту родинних відносин:
Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
З наведеного вище вбачається, що для вирішення питання розгляду справи в окремому чи в позовному провадженні слід встановити такі обставини, зокрема: чи заводилася спадкова справа щодо майна померлого; чи є інші спадкоємці та чи прийняли вони спадщину; докази подання заявником заяви до нотаріуса про прийняття спадщини та наявність відмови нотаріуса у здійсненні нотаріальної дії шляхом прийняття відповідного процесуального рішення у формі постанови; неможливість у інший спосіб усунути виявлені недоліки, зокрема шляхом звернення до уповноважених органів, в т. ч. до відділу державної реєстрації актів цивільного стану; породження фактом, який необхідно встановити, юридичних наслідків, тобто виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Суд приймає до уваги, що заявниця вичерпала можливість довести належними доказами факт родинних відносин іншим, позасудовим, способом.
У суду не має сумнівів в тому що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 , що встановлено зі змісту довідки виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 06.10.2000 року № 187, письмовими свідченнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , іншими зібраними у справі доказами в їх сукупності.
Суд знаходить повністю доведеним даний юридичний факт, в зв'язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо факту вступу в управління та володіння спадковим майном:
Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З положень ст.549 Цивільного кодексу УРСР (в редакції Закону, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавеці, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно, якщо спадкодавець помер до початку дії ЦК України 2004 року, то спори щодо прийняття спадщини можуть полягати у встановленні факту прийняття спадщини або продовженні строку прийняття спадщини, якщо він пропущений з поважних причин.
Згідно ч. 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Таким чином, суд вважає, що заявниця довела суду, що її батько ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, яка залишилась після смерті його матері - ОСОБА_2 , оскільки він до дня її смерті проживав з мамою та доглядав її, що встановлено зі змісту довідки виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 06.10.2000 року № 187.
Щодо позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом:
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що спочатку померла ОСОБА_2 , після чого помер її син ОСОБА_3 , а вже потім його дружина ОСОБА_4 , у зв'язку з чим спадщина фактично відкривалась почергово спадкоємцям першої черги, тобто спочатку сину, а потім дружині.
Натомість після смерті ОСОБА_4 спадщина відкривається її доньці ОСОБА_1 , яка є також спадкоємцем першої черги.
Суд вважає повністю доведеним, що право на земельну частку ( пай), з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», площею 6,28 умовних кадастрових гектарах, яке за життя належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії № 0568456, який виданий на підставі рішення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 14 травня 1997 року № 442, зареєстрований 16.11.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 4723, успадковано ОСОБА_3 , а після його смерті успадковано ОСОБА_4 , і після смерті ОСОБА_4 успадковано ОСОБА_1 в установленому законом порядку.
Відсутність у заявниці правовстановлюючого документу на вказану земельну частку (пай) виключає оформлення свого права на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Отже право заявниці може бути захищено тільки в судовому порядку.
Таким чином позовну заяву слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Встановити юридичний факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Встановити юридичний факт вступу ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в управління та володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , в управління спадщиною що залишилась після смерті якої прийняв її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якого фактично прийняла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на право на земельну частку (пай) з земель, які перебувають у колективній власності КПСП «Новомиколаївське», площею 6,28 умовних кадастрових гектарах, яке за життя належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії № 0568456, який виданий на підставі рішення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 14 травня 1997 року № 442, зареєстрований 16.11.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 4723
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Суддя В. К. Барвенко