Справа № 646/3584/24
№ провадження 2-о/646/78/2024
05.12.25 м.Харків
Основ'янський районний суду міста Харкова
у складі: головуючого судді Сіренко Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Дзябченко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення та визнання факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису №517 від 18.06.2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року відмовлено у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення та визнання факту, що має юридичне значення.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX з 25.04.2025 змінено назву Червонозаводського районного суду міста Харкова на Основ'янський районний суд міста Харкова. Цим законом пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3, відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 15 вересня 2025 року цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення та визнання факту, що має юридичне значення прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона познайомилася в липні 2013 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та через деякий час вони стали проживати разом, однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від цих відносин у них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якої був зареєстрований у відповідності до ч.1 ст.135 СК України, актовий запис №517 від 18.06.2015 року. Ще під час вагітності вона з ОСОБА_4 посварилися на грунті того, що він не допомагав, не ночував вдома, не хотів узаконити їх стосунки. За декілька місяців до народження дитини, вона з ОСОБА_4 стали жити окремо через постійні сварки. В серпні 2018 року ОСОБА_4 повернувся до ОСОБА_1 , визнавав своє біологічне батьківство. Після чого, вони почали проживати однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 . Донька - ОСОБА_6 називала ОСОБА_4 татом, а він вважав її своєю донькою. Вони постійно їздили в с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області до батьків ОСОБА_4 , та вони також визнавали ОСОБА_6 як свою онуку. ОСОБА_4 проявляв турботу відносно дитини, купував їй подарунки , одяг та матеріально утримував. ОСОБА_4 мав намір піти до органу РАЦС , щоб внести відповідний запис до свідоцтва про народження ОСОБА_6 , а саме, щоб в свідоцтві про народження дитини було прізвище ОСОБА_7 , але ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, про що свідчить актовий запис №456 Краснокутського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Батьки померлого дідусь - ОСОБА_3 та бабуся - ОСОБА_2 , продовжують спілкуватися з онукою- ОСОБА_6 , визнають її як рідну та навіть зробили ДНК про встановлення спорідненості в приватній лабораторії. Відповідно до звіту ДНК, отриманий профіль не виключає, що біологічна дитина тестованих бабусь і дідусів є біологічним батьком тестованої дитини. Ймовірність спорідненості 99,2336219258 %. Згідно довідки Відділу реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація народження дитини, була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові дитини записуються за її вказівкою.
Наразі у зв'язку із тим, що факт батьківства померлого ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 не встановлено, що позбавляє можливості у захисті майнових та немайнових законних інтересів дитини, тому заявниця вимушена звернутись до суду з заявою про встановлення факту батьківства.
Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 має юридичне значення, оскільки необхідне для подальшого оформлення належних документів, так як в іншому порядку окрім звернення до суду встановити факт батьківства неможливо.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, надіславши до суду заяву про розгляд без її участі. Вимоги викладені в заява про встановлення факту батьківства підтримує в повному обсязі.
Зацікавлена особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги, заявлені ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги, заявлені ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.
Представник 3-ї особи: Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання також не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника, у вирішенні спору покладались на розсуд суду.
Дослідивши письмові докази у справі, розглядаючи в межах заявлених вимог та на підставі поданих сторонами доказів, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до вимог ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Відповідно до ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Стаття 130 СК України регламентує, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття). Таким чином, заява може бути подана певним колом осіб, зазвичай встановлення факту батьківства проводитися в порядку окремого провадження, а не позовного, проте, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців померлого, справа має бути розглянута в порядку позовного провадження.
Таким чином закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
З роз'яснень у абзаці 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз'яснено, що - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
З огляду на роз'яснення пункту 9 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Тобто, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою як одного з батьків так і самої дитини після досягнення нею повноліття.
В пункті 13 вищевказаної Постанови Пленум Верховного Суду України зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог статей 77,78 ЦПК України.
Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та заінтересованих осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
При цьому також слід звернути увагу, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.2015 року.
З огляду на витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, у графі «батько» вказано « ОСОБА_8 », відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.10.2022 року.
Також, на підтвердження своїх вимог заявниця надала Звіт ДНК Lad 381044 Case ID MGT10053UA про встановлення спорідненості, відповідно до якого отриманий профіль не виключає, що біологічна дитина тестованих бабусь і дідусів є біологічним батьком тестованої дитини та ймовірність спорідненості 99,2336219258 %.
Таким чином суд вважає встановленим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи думку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не заперечували проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 , оцінюючи досліджені в ході судового розгляду докази в сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з пунктом 2.16.4. Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Таким чином, вимоги щодо зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12,76-81,89,141, 259,263-265,273,279,352,354, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення та визнання факту, що має юридичне значення -задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Харкова.
Внести зміни до актового запису №517 від 18.06.2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, а саме: у відомостях про батька дитини змінити: « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 ».
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя- Ю.Ю. Сіренко