8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3185/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)
до Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236; ідент. код 00952214)
про стягнення 3 275 735,59 грн.
за участю представників:
позивача - Жилко С.Є.,
відповідача - Блищик І.І.
Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 236 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:03:001:0004) у розмірі 3 275 735,59 грн за Договором оренди землі від 14.09.2005, зареєстрованим 14.09.2005 за № 72102/05. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 49 136,03 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року відкрито провадження у справі № 922/3185/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено у справі проведення підготовчого засідання на 16.10.2025 року о 10:30.
09.10.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем було сформовано відзив на позовну заяву (вх. № 23438), в якому ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" просить суд в задоволенні позову відмовити частково на суму 2317787,43 грн, не погоджуючись із здійсненим позивачем розрахунком заборгованості за кумулятивним порядком. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що умовами пункту 10 Договору оренди землі від 14.09.2005 № 72102/05 передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; розмір орендної плати переглядається, зокрема, внаслідок інфляції щорічно та з аналізу умов договору оренди вбачається, що сторони не передбачали в договорі оренди за якими саме правилами обчислювати орендну плату з індексом інфляції. А відтак, за твердженнями відповідача ним правомірно, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, здійснювався розрахунок орендної плати виходячи із обчислення індексу інфляції за кожен рік як добуток індексів інфляції з січня по грудень відповідного року за відповідний (спірний) період. Натомість, кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції, за яким при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, стосується нарахування інфляційних втрат кредитора в якості відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а не в якості складової орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору та ЗУ "Про оренду землі", як це має місце у спірних правовідносинах - аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного суду від 25.09.2024 року у справі № 922/27/24. Відповідачем надано свій контррозрахунок суми орендної плати починаючи з 02.04.2017 року, відповідно до якого відповідач наполягає, що розрахунок потрібно здійснювати, враховуючи розмір орендної плати у сумі 57796,35 грн, сплаченої відповідачем за попередній період 03 місяці 2017 року. За розрахунком ПрАТ "ХКЗ", відповідач за період з квітня 2017 по 28.02.2022 року мав сплатити орендну плату у розмірі 4319769,20 грн. Тому, сплативши 3361821,04 грн, останній має заборгованість у розмірі 957948,16 грн, а не у розмірі заявленому до стягнення позивачем.
15.10.2025 на адресу Господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради (вх. № 23934), в якій позивач просить суд задовольнити позов повністю. В обґрунтування відповіді на відзив посилається на те, що: обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, не є зміною розміру орендної плати визначеного п. 9 договору оренди землі - частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 року по справі № 922/1658/19 зазначив, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"), отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди, індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки; умовами договору оренди не передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим обчислення розміру орендної плати повинно здійснюватися з урахуванням індексу інфляції; Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 року по справі №922/1658/19 зазначив, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Позивач наполягає, що відповідно до абз. 2 п. 9 Договору оренди землі розмір орендної плати у 2007 році становив 24290,94 грн і саме він є базовим для визначення розміру орендної плати з урахування інфляції в подальшому. Індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції і є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Водночас, 16.10.2025 підготовче засідання у справі № 922/3185/25 не було проведено у зв'язку з відрядженням та відпусткою судді Шатернікова М.І. з 07.10.2025 по 19.11.2025.
21.10.2020 в системі "Електронний суд" відповідачем було сформовано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 24370), в яких відповідач наголошує, що позивач, вочевидь, керуючись положеннями п.12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, щодо строку позовної давності, у редакції, яка діяла з 02.04.2020 року по 04.09.2025 року, в якості спірного періоду зазначив період з 02.04.2017 по 28.02.2022рр. Проте, у своїх розрахунках правильності нарахування відповідачем орендної плати за договором, позивач чомусь використовує кумулятивний принцип нарахування індексу інфляції аж з 2007 року, не враховуючи, що ним самим в якості спірного заявлений період саме з 02.04.2017 по 28.02.2022 р., а, отже, він не має права зараховувати до своїх розрахунків попередні періоди, що нараховувались відповідачем вірно. Відповідач акцентує, що позивачем не заявлялись будь-які претензії чи позови щодо правильності нарахувань відповідачем розміру орендної плати протягом 2007-2017 років, а тому застосування при розрахунку суми заборгованості відповідача за позовом по цій справі щорічних коефіцієнтів інфляції за періоди, попередні спірному періоду з 02.04.2017 по 28.02.2022 р., є безпідставним. З урахуванням вищенаведеного та з огляду на контррозрахунок, наданий відповідачем у відзиві на позов №116 від 08.10 2025р., ПрАТ "ХКЗ" просить суд відмовити Харківській міській раді у позові про стягнення з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 рр. за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 236 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:03:001:0004) частково на суму 2 317 787,43 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2025 року, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді, було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.12.2025 р. включно та призначено у справі № 922/3185/25 проведення підготовчого засідання на "27" листопада 2025 р. об 11:00.
У підготовчому засіданні 27.11.2025 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 11.12.2025 року об 11:00.
У судовому засіданні 11.12.2025 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.12.2025 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні 12.12.2025 представник Харківської міської ради підтримав позовні вимоги про стягнення 3 275 735,59 грн у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити частково на суму 2317787,43 грн.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
На підставі рішення 21 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 28.04.2004 № 54/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» 14.09.2005 між Харківською міською радою та ВАТ "Харківський комбікормовий завод" укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 14.09.2005 за № 72102/05 (Договір).
Відповідно до умов вищезазначеного Договору ВАТ "Харківський комбікормовий завод" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 7,3578 га по вул. Котлова, 236 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:03:001:0004) несільськогосподарського призначення - землі промисловості для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд строком до 01.03.2029.
Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка: земельної ділянки згідно з довідкою № 1486/04 від 13.07.2004 становить 13717042 грн.
Відповідно до абз. 2 п. 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку: з 2007 становить 24290,94 грн в місяць.
Пунктом 10 Договору встановлено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 29.08.2025 № 18623/20-40-04-07-12, ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:03:001:0004 загальною площею 7,3578 га.
За даними інтегрованої картки платника ІКС "Податковий блок" ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" сплачено за користування земельною ділянкою за 2017 рік - 518240,61 грн, за 2018 рік - 693556,20 грн, за 2019 рік - 693556,20 грн, за 11 місяців 2020 року - 635759,85 грн, за 2021 рік - 693556,20 грн, за січень - лютий 2022 року - 127151,98 грн орендної плати.
В свою чергу, позивач наполягає на тому, що ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" сплачено орендну плату без врахування індексу інфляції, як це прямо передбачено умовами п. 10 Договору, в зв'язку із чим нарахував відповідачу заборгованість по орендній платі як різницю між орендною платою з урахуванням встановлених індексів інфляції та фактично сплачено орендною платою у сумі 3275735,59 грн. Водночас відповідач, заперечуючи проти таких нарахувань зазначає, що заборгованість по орендній платі перед Харківською міською радою дорівнює 957948,16 грн, а нарахування індексів інфляції кумулятивним методом з 2007 року здійснено позивачем всупереч нормам чинного законодавства.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Згідно зі статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
З огляду на зазначене, саме територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, як розпорядник землі на території міста Харкова, є належним позивачем у даній справі.
На підставі частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження шляхом прийняття рішень. Також, виходячи із загальних вимог цивільного законодавства, рада може виступати як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин при укладанні різного виду угод.
Із зазначених норм законодавства України вбачається, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, їло головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування з межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні».
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті і у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Вирішення питань про передачу землі у користування є виключним правом ради - суб'єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого статтями 179-181 Господарського кодексу України, з урахуванням положень Земельного кодексу України.
У відповідності до статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Сфера дії договору, що є підставою формування позову у цій справі, пов'язана із правомочностями територіальної громади розпоряджатись своїм майном, в тому числі земельними ділянками, які розташовані у місті Харкові.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавец зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини 1, 2 статті 792 Цивільного кодексу України).
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3 статті 21 Закону № 161-XIV).
Хоча природа, як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 Податкового кодексу України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).
Відповідно до абз. 2 п. 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку з 2007 становить 24290,94 грн в місяць.
Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Висновки стосовно того, що орендна плата має вноситись орендарями відповідно до умов договору із урахуванням індексів інфляції, викладені у п. 41 постанови Верховного суду Касаційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, у п.п. 50, 57, 61 постанови Верховного суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 11, 4 Порядку).
Відповідно до наказу Держкомстату «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» від 27.07.2007 № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519 «Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін» інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.
В зв'язку з цим, індекс інфляції і застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції і є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, суд по-перше, відступив від висновків Касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови), а по-друге, суд в своєму рішенні зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови).
Таким чином, базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за Договором оренди землі є січень 2007 року, а отже починаючи з лютого 2007 року орендна плата повинна сплачуватися вже з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до наказу Держкомстату «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» від 27.07.2007 № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Індекси інфляції визначаються за даними Державної служби статистики України (https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/cit.htm).
Як свідчать матеріали справи, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:001:0004 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 з урахуванням встановлених індексів інфляції за Договором складає: за період 02.04.2017-31.12.2017 - 872 465,19 грн; за період 01.01.2018-31.12.2018 - 1274885,50 грн; за період 01.01.2019-31.12.2019 - 1375420,28 грн; за період 01.01.2020 - 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 1296672,86 грн; за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 1545375,76 грн; за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 272 737,04 грн, що загалом дорівнює 6637556,63 грн. При цьому фактично всього за цей період сплачено відповідачем було 3361821,04 грн.
Відтак заборгованість зі сплати орендної плати за користування ПрАТ "Харківський комбікормовий завод" земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:03:001:0004 відповідно до договору оренди землі 14.09.2005, зареєстрованого 14.09.2005 за № 72102/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 складає 3275735,59 грн.
Щодо посилань відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 року у справі № 922/27/24, залишену без змін постановою Касаційного господарського суду від 25.09.2024 року, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, сторони по даній справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень посилаються на певні правові висновки Верховного Суду.
Зокрема, позивач в обґрунтування заявленого позову посилається на висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до яких суд по-перше, відступив від висновків Касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови), а по-друге, суд в своєму рішенні зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови).
Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 922/27/24, відповідно до якої кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції, за яким при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, стосується нарахування інфляційних втрат кредитора в якості відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а не в якості складової орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору, як це має місце у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що правовий висновок Верховного Суду - це не весь текст постанови, а лише її ключова частина, де сформульовано позицію щодо застосування конкретної норми права в подібних правовідносинах, і цей висновок є обов'язковим для всіх суб'єктів владних пов'язань. Цей висновок є частиною постанови, ухваленої за результатами касаційного розгляду справи, і спрямований на забезпечення стабільності та єдності судової практики.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив частини четвертої статті 403 ЦПК України, якою передбачено таку підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВП ВС, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року по справі №154/3029/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
17 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 932/9029/23, провадження № 61-16072 св 23 (ЄДРСРУ № 116388652) досліджував питання щодо ієрархії протилежних правових висновків суду касаційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21).
Тобто правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню. Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 (провадження № 12-120гс19) та в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.27).
Враховуючи, що позиція позивача підтверджена висновком (правовою позицією) Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, водночас заперечення відповідача обґрунтовуються посиланнями на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 922/27/24, суд приходить до висновку про те, що в силу ієрархії висновків Верховного суду, застосуванню підлягає саме висновок (правова позиція) Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до яких суд по-перше, відступив від висновків Касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови), а по-друге, суд в своєму рішенні зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови).
Вищенаведена практика Верховного Суду є актуальною для правовідносин, які виникли у цій справі, оскільки збігається предмет та підстави спору (нарахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції).
Крім того, суд зауважує, що відповідно до висновків Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 903/622/24 суди не врахували висновки Верховного Суду - ураховуючи положення пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, на які посилається скаржник, відповідач повинен був сплатити орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до якого при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період (пункт 5.21).
Беручи до уваги, що пунктом 10 укладеного сторонами договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а отже відповідач повинен був сплатити орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до якого при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, проте відповідач сплачував орендну плату без її індексації, в зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" на користь Харківської міської ради 3 275 735,59 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:03:001:0004 по вул. Великій Панасівській, 236 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 14.06.2005, зареєстрованого 14.09.2005 за № 72102/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір по справі виник саме з його вини.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236; ідент. код 00952214) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243; платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 236 у м. Харків, відповідно до договору оренди землі від 14.09.2005, зареєстрованого 14.09.2005 за № 72102/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 у сумі - 3 275 735,59 грн
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 236; ідент. код 00952214) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243; платіжні реквізити: p/p UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) 49136,03 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "22" грудня 2025 р.
СуддяМ.І. Шатерніков