25 грудня 2025 р. Справа № 520/20186/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 08.09.25 по справі № 520/20186/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Донецькій області, другий відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Донецькій області за о/р №204950016752 від 25.06.2025р. про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 від 17.06.2025р. щодо переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до вимог Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 17.06.2025р. та призначити пенсію за Законом України «Про державну службу».
В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 204950016752 від 25.06.2025 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) мотивоване відсутністю стажу на посадах державного службовця, оскільки ОСОБА_1 на день звернення із заявою від 17.06.2025 досягла визначених законодавством умов для призначення такої пенсії, зокрема, її вік більше 60 років, мала стаж роботи в органах державної служби більше 30 років та надала всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 520/20186/25 позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2025р. №204950016752.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025р. про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 за №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" згідно із Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" з урахуванням висновків суду по даній справі у спосіб прийняття згідно з ч.5 ст.45 Законом України від 09.07.2003 за №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення пенсії у порядку ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код - 13486010; місцезнаходження - пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №520/20186/25 подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/20186/25.
Роз'яснено, що звіт про виконання рішення суду повинен містити відомості та докази в підтвердження відомостей згідно з ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин, зокрема, про: прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, повної календарної дати народження, зареєстроване в установленому законом порядку місце реєстрації адреси проживання керівника ГУ ПФУ в Донецькій області (особи, котра виконувала обов'язки керівника ГУ ПФУ в Донецькій області) під час дії рішення суду в даній частині; докази безперервності/перервності виконання керівником ГУ ПФУ в Донецькій області (особою, котра виконували обов'язки керівника ГУ ПФУ в Донецькій області) обов'язків за посадою під час дії рішення суду в цій частині (знаходження у відпустці, вибуття на навчання, перебування у стані тимчасової непрацездатності тощо); докази про вчинені організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання саме рішення у справі; докази про вчинення/невчинення управлінського волевиявлення з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; докази про достатність/недостатність виділених обсягів фінансування для проведення грошових платежів на виконання рішення суду у справі; докази про наявність/відсутність у фізичному розпорядженні ГУ ПФУ в Донецькій області станом на останню календарну дату кожного звітного місяця під час дії рішення суду в цій частині вільних залишків коштів, котрі б могли бути спрямовані на виконання рішення суду в частині провадження платежів без отримання окремого письмового дозволу розпорядника публічних коштів вищого рівня; докази звернення до розпорядника публічних коштів вищого рівня з метою виділення додаткових асигнувань для проведення платежів на виконання рішення суду; докази наявності/відсутності випадків проведення виплат за рішенням суду особам, аналогічної із позивачем категорії пенсіонерів, із порушенням правила хронологічної послідовності виникнення обов'язків; будь-які інші докази на підтвердження згаданих у ч.2 ст.3822 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ обставин; докази наявності/відсутності фізичної можливості виконання рішення суду у повному обсязі; докази про будь-які інші юридично значимі фактори, котрі мають значення для правильного вирішення порушеного заявником процесуального питання тощо.
Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про передбачену процесуальним законом можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду у разі невиконання рішення суду без поважних причин.
Другий відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неправомірність, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки позивачу присвоювались спеціальні звання відповідно до ст. 343.1 ПК України та не виплачувалась надбавка за ранг. Вказане, на думку апелянта, свідчить про неможливість віднесення займаної позивачем посади, до тих, що віднесені до категорій державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 889-VIII.
Наголошував, що лише за умови одночасного дотримання всіх вимог, передбачених пунктами 10 і 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII, у особи виникає право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі по тексту - Закон № 3723-XII) (досягнення пенсійного віку, зокрема, для жінок - 60 років, наявність страхового стажу для жінок - 30 років, відсутність факту призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII, займання посади державної служби станом на 01.05.2016 та наявність не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державним службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, або не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 372З-XIІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі).
Водночас, станом на 01.05.2016 стаж державної служби ОСОБА_1 становить 7 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Щодо встановлення судового контролю зауважив, що це є правом, а не обов'язком суду, а тому встановлення судового контролю та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/20186/25 вважав передчасним.
Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»
Звернув увагу, що трудової книжка на ім'я ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , у повному обсязі підтверджує безперервний період її трудової діяльності з 21.12.1980 до 07.07.2025 та загальний стаж - 44 років 6 місяців 17 дні, з яких на державній службі 30 років 08 місяців 22 дні.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 березня 2023р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
17.06.2025 р. позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом - Законом України “Про державну службу».
За принципом екстериторіальності дане звернення було розглянуто і вирішено по суті ГУ ПФУ в Донецькій області і рішенням відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2025 р. №204950016752 заявнику було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим Законом - Законом України “Про державну службу» у зв'язку із недостатністю стажу державної служби 10 років.
Зазначено, що відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016р.) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону У країни «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з трудовою книжкою з 15.11.1994 ОСОБА_1 займала посаду державного податкового інспектора, присяга державного службовця прийнята 15.11.1994, інформація про присвоєння відповідного рангу державної служби відсутня. Натомість, 15.05.1995 року заявниці присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби III рангу». Вперше ранг державної служби Куриленко О.Г. присвоєно 01.07.2013 року, а потім 01.01.2014 присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу». За результатом розглянутих матеріалів пенсійної справи та наданих заявницею документів, встановлено, що станом на 01.05.2016 стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців ОСОБА_1 складає 7 місяців 3 дні.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач: 15.11.1994р. призначена по посаду державного податкового інспектору відділу обліку, звітності ДПІ Червонозаводського району; 16.11.1994р. прийнята присяга державного службовця; 15.05.1995р. присвоєно звання інспектора державної податкової служби ІІІ рангу; 26.11.1996р. (перевід) призначена по посаду державного податкового інспектору відділу обліку, звітності ДПІ Червонозаводського району; 01.10.1997р. (перевід) на посаду державного податкового інспектору відділу податкових розслідувань; 17.02.1998р. (перевід) з державної податкової адміністрації в державну податкову інспекцію; 04.05.2020р. (перевід) на посаду відділу приймання та обробки податкових документів старший податковий інспектор; 04.05.2000р. (перевід) на посаду інспектору відділу обробки податкових документів управління інформатизації та обміну; 01.08.2023р. (перевід) до відділу обробки та ведення податкових документів платників податків; 01.07.2004р. (перевід) до відділу обробки та ведення податкових документів платників податків; 19.08.2005р. (перевід) до сектору обробки податкової звітності; 11.01.2007р. (перевід) до відділу обробки податкової звітності управління обліку та звітності; 13.07.2007р. (перевід) на посаду відділу обліку та податкової звітності управління інформатизації процесів оподаткування; 16.08.2007р. (перевід) відділу ведення та захисту податкової звітності; 15.03.2012р. (перевід) призначена на посаду головного державного податкового інспектору відділу приймання та обробки податкової звітності управління інформатизації та обліку платників податків; 01.07.2013р. (перевід) призначена на посаду головного державного податкового інспектору відділу приймання та обробки податкової звітності управління інформатизації та обліку платників податків; 01.07.2013р. присвоєно 13 ранг державного службовця; 13.07.2015р. (перевід) на посаду головного державного інспектора відділу звітності та надання адміністративних послуг управління реєстрації платників та електронних сервісів; 28.03.2016р. звільнена з органів державної податкової служба (перевід) до Управління пенсійного фонду; 29.03.2016р. призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплату пенсій Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова; 04.05.2016р. присвоєно 9 ранг державного службовця; 01.11.2016р. присвоєно 7 ранг державного службовця; 02.03.2017р. (перевід) головним спеціаліст до відділу обслуговування громадян; 01.05.2017р. присвоєно 6 ранг державного службовця; 31.09.2019р. (перевід) на посаду головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Управління ПФУ Московського району м. Харкова; 20.10.2020р. (перевід) до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговуванню громадян; 07.07.2025р. наказ №1004-0 звільнена з посади з виходом на пенсію.
Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області суд першої інстанції виходив з його протиправності, оскільки період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу".
Водночас, оскільки у межах спірних правовідносин другим відповідачем не було вчинено управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії заявника, що згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.245 КАС України унеможливлює обтяження означеного суб'єкта владних повноважень обов'язком вчинити конкретне управлінське волевиявлення з даного питання, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про призначення пенсії.
Суд вважає за справедливе обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком подати звіт про виконання рішення суду у справі № 520/20186/25 протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/20186/25.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів зазначає, що до 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі по тексту - Закон № 3723-XII). Він визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Згідно з пунктами 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 20.02.2024 про перехід на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 досягла віку 60 років та мала загальний страховий стаж 44 роки 6 місяців 17 днів.
Проте, їй було відмовлено з посиланням на недостатність стажу державної служби, зокрема, другий відповідач зазначив про неможливість зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 15.05.1995 по 01.05.2016 до стажу державної служби, оскільки за цей час їй присвоювались спеціальні звання, тобто надбавка за ранг не виплачувалась, а відтак пенсійним органом зроблено висновок про те, що така посада не належить до посад, віднесених категорій державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, спірним у справі є правомірність дій другого відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) (далі по тексту - Порядок № 283) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 2 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час роботи позивача у спірний період був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII).
Відповідно до частини статті 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону № 509-XII).
Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє і на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.
Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що позивач працювала в органах податкової служби більше 20 років, зокрема на посадах, на яких відповідно до закону присвоювались спеціальні звання, а саме 15.05.1995 ОСОБА_1 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби III рангу»; 01.01.2014 присвоєно чергове спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу».
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з постановою КМУ № 501 від 17.06.2020).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах відповідно до якого аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
В подальшому, аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 яка з 15.05.1995 по 01.05.2016 працювала на посадах інспектора податкової служби ІІІ та І рангу, є державним службовцем зі спеціальних статусом.
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що період роботи позивача на різних посадах в податкових органах із присвоєнням спеціальних звань (з 15.05.1995 по 01.05.2016) підлягає врахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в проведенні перерахунку пенсії, а саме переході на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 № 204950016752 від 25.06.2025 не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, як таке що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку позивач має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте другим відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.
Таким чином, другий відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розгляду заяви позивача неналежним чином, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 за №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" згідно із Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу" з урахуванням висновків суду по даній справі.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на передчасність встановлення судом першої інстанції судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки абзац другий частини 1 статті 382 КАС України чітко передбачає, що у адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відтак, у справах з приводу призначення пенсійних виплат, якою є і справа, що переглядається, встановлення судового контролю є не правом, а обов'язком суду.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 520/20186/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко