26 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/12762/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.01.1992, починаючи з 01.01.1992 по 31.12.1992 включно;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №254150036847 від 06.09.2025, яким відмовлено у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.01.1992, починаючи з 01.01.1992 по 31.12.1992 включно;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.01.1992, починаючи з 01.01.1992 по 31.12.1992 включно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у позовній заві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень в позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (стаття 79 КАС України).
З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема у постанові від 16.02.2022 року у справі №9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №640/7310/19, від 26.02.2020 у справі №520/12042/18, від 06.05.2020 у справі №9901/42/20, від 03.06.2021 у справі №9901/41/21 та від 27.10.2021 у справі №9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Таким чином, позовна зава має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Позивачка оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №254150036847 від 06.09.2025 щодо незарахування до трудового стажу періоду догляду за дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.01.1992 по 31.12.1992 та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до трудового стажу саме періоду з 01.01.1992 по 31.12.1992.
Водночас в матеріалах позову відсутні докази на підтвердження того, що позивачці не зараховано до загального трудового стажу саме періоду з 01.01.1992 по 31.12.1992.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права.
Суддя звертає увагу, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.
Позивачкою не наведено належного обґрунтування позовних вимог саме щодо періоду, який просить зарахувати до страхового стажу, незарахування спірного періоду не підтверджено належними доказами.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам положень статей 160, 161 КАС України.
З огляду на викладене, відповідно до приписів частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву належить залишити без руху, встановивши позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом обґрунтування періоду, який просить зарахувати до загального трудового стажу (з 01.01.1992 по 31.12.1992) із наданням відповідних доказів.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу для виконання.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО