26 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11360/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали позову Управління соціальної та ветеранської політики Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування рішення та вимоги,
Управління соціальної та ветеранської політики Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в кому просить визнати дії ГУ ДПС у Чернігівській області неправомірним та скасувати рішення ГУ ДПС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску №15441/Ж10/25-01-24-07 від 28.08.2025 та вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області №Ю-9114-2501 від 13.12.2023.
Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що отримавши вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області № Ю-9114-2501 від 13.12.2023, головним спеціалістом фінансового відділу управління були зроблені неодноразові спроби подати звіти для виправлення арифметичної помилки та зменшити нарахування ЄСВ, але через воєнний стан, часті перебої електропостачання та технічні проблеми програмного забезпечення відразу цього зробити не вдалося. При поданні квартального звіту у лютому 2024 року було зменшено суму єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки попереднього звітного періоду, у розділі «розрахунки з бюджетом» була відображена скорегована сума без недоїмки. Таким чином, управління вважало, що питання врегульоване і, що вимога Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023 не дійсна, так як борг був відсутній.
Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною 1 статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказаною нормою встановлено загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, в Кодексі встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) після проведення процедури адміністративного оскарження.
Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Суд вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексам адміністративного судочинства України.
Таким чином, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. У випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) визначається частиною 2 статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, скасування вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2023 №Ю-9114-2501.
Як встановлено судом позивач у встановлений законодавством строк не використав процедуру досудового оскарження спірного рішення та вимоги, тому у даних правовідносинах встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14.06.2018 (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі Ашінгдан проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, №93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Позивач як на підставу поновлення строку звернення до суду покликається на те, що виправивши помилку у звіті та відкоригувавши суму єдиного внеску Управління вважало, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023 не дійсна, оскільки борг відсутній.
Водночас суддя зауважує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суддя зазначає, що питання внутрішньої організації роботи державної установи, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Суддя наголошує, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або, шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань, відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.01.2025 у справі №500/4406/24.
Таким чином, у заяві позивача не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством.
За наведених обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи невизнання судом поважними причини пропуску строку звернення до суду Управління соціальної та ветеранської політики Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування рішення та вимоги, позовну заяву в частині позовних вимог щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023 належить повернути позивачу.
Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволені заяви Управління соціальної та ветеранської політики Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023 відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023, викладені у заяві про поновлення строку звернення від 01.12.2025.
Позовну заяву Управління соціальної та ветеранської політики Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування рішення та вимоги в частині позовних вимог щодо скасування вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9114-2501 від 13.12.2023 повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 26 грудня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО