Справа № 420/19917/25
26 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_2 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 420/29198/24;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_2 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого ОСОБА_3 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 420/29198/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 листопада 2024 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/29198/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій. 08 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) на банківський рахунок ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 420/29198/24 перераховано 158733,76 гривень.
Позивач вважає, що при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 доплати грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/29198/24 йому не проведено нарахування і виплату грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб, що є протиправним і таким, що не відповідає вимогам Закону.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що військова частина НОМЕР_2 не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_5 , так як вони безпідставні та необґрунтовані.
Представник відповідача вказує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» від 30 червня 2020 року № 185-ОС Позивача, звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» від 29 липня 2020 року №224-ОС Позивача виключено із списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням в запас ЗСУ. Враховуючи, що Позивачем не надано до позовної заяви доказів, які підтверджували б проходження ним військової служби та відсутність у Відповідача інформації щодо проходження ним військової служби на момент виконання судових рішень у справі № 420/29198/24. У зв'язку з цим, у Відповідача були відсутні підстави для повної компенсації втрат доходів за судовими рішеннями по справі №420/29198/24.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року в адміністративній справі № 420/29198/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 року, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 01 серпня 2020 року (включно) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 01 серпня 2020 року (включно) із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4381,27 грн. з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року в адміністративній справі № 420/29198/24, відповідачем було нараховано 206147,74 грн., з яких утримавши 10307,39 (1,5%) військового збору та 37106,59 грн. (18%) податку на доходи фізичних осіб, виплачено позивачу 158733,76 грн.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 11.06.2025 року, в якій просив нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за утриманий податок з доходів фізичних осіб при виконанні судового рішення про виплату індексації його грошового забезпечення.
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 17.06.2025 року №09/Д-165/169 зазначено, що з нарахованої суми індексації ОСОБА_1 , у відповідності з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 та з урахуванням пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України, було проведено утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% без подальшого його компенсування.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З урахуванням встановлених судом обставин та наявного нормативного регулювання суд вважає, що позивач мав право на отримання компенсації податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті вищезазначених сум грошового забезпечення позивача відповідно до Порядку № 44.
При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги ст. ст. 9 КАС України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, а для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача, з урахуванням висновків викладених судом, розглянути повторно заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 420/29198/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 420/29198/24.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя П.П. Марин