справа№380/12277/25
26 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача військова частина НОМЕР_2 про повернення безпідставно сплачених коштів,
Війська частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 63 333 (шістдесят три тисячі триста тридцять три) грн. 34 коп., надміру виплачені суми за період з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_2 , Код отримувача - НОМЕР_3 , Рахунок отримувача - НОМЕР_4 , Надавач платіжних послуг отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ОСОБА_1 двічі здійснено виплати додаткової винагороди за періоди лікування з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023 на загальну суму завданих збитків 63 333,34 грн. Переплата відбулась у зв'язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Тому, виплачені кошти підлягають поверненню відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави"
Ухвалою від 23.06.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою від 03.12.2025 у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача військову частину НОМЕР_2 .
Відповідач відзиву не надав. Належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін шляхом скерування судової кореспонденції на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві. До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що згідно з п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з п. п. 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 21.06.2022 у справі № 215/507/21, від 18.04.2022 у справі № 215/764/21 та постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17.
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету третьої особи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 02.06.2025 - позовну заяву з копіями доданих до неї документів та 04.12.2025 ухвалу про залучення Військової частини НОМЕР_2 , як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. на стороні позивача від 03.12.2025.
Військовій частині НОМЕР_2 роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується. Однак,така не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Таким чином, суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення 15.03.2022, що стверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2022 № 6.
На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.03.2024 №81 ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 .
Згідно рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 №116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_2 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26.08.2024 по 10.10.2024 у військовій частині НОМЕР_2 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.07.2022 по 31.07.2024.
Так, за результатами проведеного службового розслідування у військовій частині НОМЕР_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.01.2024 № 97, встановлено, що молодшому сержанту ОСОБА_1 двічі здійснено виплати за періоди лікування з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023 на загальну суму завданих збитків 63333,34 грн.
Як стверджує позивач, переплата відбулась у зв'язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .
Також у аудиторському звіті від 10.10.2024 №526/24 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що аудитом встановлені подвійні виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану 16 ти військовослужбовцям за аналогічні періоди. Так, наприклад, номеру обслуги в/ч НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 виплачено двічі винагороду за період з 01.10.2023 по 11.10.2023 згідно наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 05.11.2023 № 1001 у сумі 36666,67 грн.та від 04.03.2024 № 114 у сумі 36666,67 грн. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). ОСОБА_1 в наказах командира військової частини НОМЕР_1 № 1001 від 05.11.2023 та № 114 від 04.03.2024 дублювання періодів з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023. Переплата становить 26666,67 грн. та 36666,67 грн. (загальна сума 63333,34 грн.) В додатку 6 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2023 № 1001 "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року" зазначено періоди виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023. В додатку 6 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2024 № 114 "Про виплату додаткової винагороди за лютий 2024 року" повторно зазначено періоди виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 з 23.09.2023 по 30.09.2023 та 01.10.2023 по 11.10.2023.Тобто,молодшому сержанту ОСОБА_1 двічі здійснено виплати за періоди лікування з 23.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023 на загальну суму завданих збитків 63333,34 грн. Переплата відбулась у зв'язку допущенням помилок під час підготовки проектів наказів відповідальною посадовою особою з групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .
Наведене стало підставою для звернення ВЧ НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (даліПостанова №168) передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди вказаним у ній категоріям осіб за певних умов до 100 тис. грн.
Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розділі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави -агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
За змістом п.п.3-4 розділі Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділі XXXIV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У цьому випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136).
Отже, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів.
Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд зазначає, що згідно з матеріалів справи, у тому числі зібраних під час проведення аудиторського звіту, не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача. Така допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорти, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі позивача, грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, із зазначенням розміру такої допомоги.
Водночас, незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність відповідача чи його вину.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача, як і його обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Отож, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
На виконання цих вимог позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а також не наведено належної правової підстави для стягнення коштів з відповідача.
Позивач помилково посилається на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, бо такі до спірних правовідносин не застосовуються.
Також при прийнятті рішення суд враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №804/979/17, відповідно до якої правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та з огляду на те, що у позивача за встановлених у цій справі обставин відсутні правові підстави для стягнення коштів надміру виплаченої додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, з відповідача, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.12.2025.
Суддя Потабенко В.А.