26 грудня 2025 року м.Київ №320/17274/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 01934000701 від 08.01.2025 та № 02034000701 від 08.01.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування зазначає, що позивачем не було занижено податок на прибуток підприємств та порушення правил ведення бухгалтерського обліку. Також, вказує, що надання контрагенту-покупцю стимулюючої знижки було передбачено додатковими угодами до основного контракту, які у встановленому законом не визнанні недійсними та не скасовані, а тому надання такої знижки та в подальшому відображення у бухгалтерського обліку є правомірним.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 23.09.2025 закрито підготовче засідання та розпочато судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 05.11.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу №179 від 06.09.2024 у період з 08.10.2024, з подальшим продовженням наказом № 220 від 29.10.2022, до 09.12.2024 - проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 24702946) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 1.04.2018 по 30.06.2024 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За наслідками проведеної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено Акт документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» від 16.12.2024 №784/34-00-07-01/34702946.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА»:
1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями) пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті Податкового кодексу України, пункту 2 статті 6 Закону №996, пункту 28 П(с)БО 9, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами і доповненнями) встановлено заниження на 17 969 489 грн. в тому числі за 2018 рік;
2) підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 103.9 статті 103 ПКУ, Наказу Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатка ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2024 року;
3) підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз. «в» пункту 200.4 статті 200 ПКУ встановлено заниження податку на додану вартість в наступних податкових періодах:
- жовтень 2018 - 166 211 грн.;
- листопад 2018 - 1 094 131 грн.;
- вересень 2019 - 1 008 414 грн.;
- березень 2020 - 4 511 грн.;
- вересень 2020 - 13 839 грн.
та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 13506 грн у червні 2024;
4) підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 щодо подання недостовірних відомостей про фізичних осіб за 4 квартал 2021 року, за 2 квартал 2020 року - у графі 2 «ІПН» вказано невірний код.
За результатам розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 16.12.2024 №784/34-00-07-01/34702946 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
08 січня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення рішення:
- № 01934000701, яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996, пункту 28 П(с)БО 9, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 22 461 862, 50 грн, що включає в себе податкове зобов'язання у розмірі 17 969 490 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 492 372,50 грн.
- № 02034000701 щодо порушення підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 200.1, абз. «в» пункту 200.4 статті 200 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 858 882,50 грн, що включає в себе податкове зобов'язання у розмірі 2 287 106 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 571 776,50 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.01.2025 №01934000701 та №02034000701 ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» було подано до ДПС України скаргу про його скасування.
Розглянувши скаргу Позивача, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 7147/6/99-00-06-01-01-06 від 13.03.2025, яким скаргу ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» залишено без задоволення, а ППР Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 08.01.2025 №01934000701 та №02034000701- залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. (пункт 77.4).
Відповідно до пункту 77.6 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. (пункт 77.9).
Як вбачається із матеріалів справи контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку, та доводів позивача щодо процедурних питань проведення даної перевірки матеріали справи не містять.
Щодо виявлених у ході перевірки порушень з огляду на наявність яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд виходить з такого.
1) Як вбачається із висновків контролюючого органу однією із підстав для донарахування податку на прибуток стало те, що позивачем було занижено рядок 02 Декларації з податку на прибуток за2018 рік та рядок 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати на загальну суму 89 318 574,00 грн., що виникли внаслідок коригування резервів на знецінення запасів.
Так, методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентовано положеннями Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту - П(с)БО 9).
Згідно з пункту 4 П(с)БО 9 запаси - це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (пункт 5 П(с)БО 9).
Згідно з пунктом 6 П(с)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(с)БО 9, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид) (пункт 7 П(с)БО 9).
Відповідно до пункту 8 П(с)БО 9, придбані (отримані) запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9 (пункт 15 П(с)БО 9).
Відповідно до пункту 24 П(с)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (пункту 4 П(с)БО 9).
Згідно з пункту 25 П()БО 9 запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і продаж (пункт 26 П(с)БО 9).
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду (пункт 27 П(с)БО 9).
Згідно з пунктом 28 П(с)БО 9, якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму такого збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.
Відповідно до пунктів 2.23, 2.24 розділу 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Методичні рекомендації №2), запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.
Відповідно до пункту 5.8 розділу 5 Методичних рекомендацій, сума уцінки первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації на дату балансу включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» із зменшенням фактичної (балансової) вартості відповідних запасів.
Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах величини попереднього зменшення (уцінки) визнається інший операційний дохід за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» із збільшенням балансової вартості відповідних запасів.
Отже, в бухгалтерському обліку під уцінкою (знеціненням) розуміють зниження первісної вартості запасів до чистої вартості їх реалізації, що знаходить своє відображення у фінансовій звітності шляхом відображення запаси за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
В дійсності підприємство на дату балансу порівнює первісну вартість запасів, за якою їх було зараховано на баланс під час оприбуткування (надходження), з чистою вартістю реалізації таких запасів. Якщо за результатами порівняння з?ясується, що первісна вартість запасів, за якою підприємство їх обліковує на балансі, більша за чисту вартість їх реалізації, тоді підприємство має провести уцінку (знецінення) таких запасів.
У протилежному випадку, тобто коли первісна вартість більша за чисту вартість їх реалізації, запаси й надалі обліковують за первісною вартістю (до наступного порівняння цих вартостей).
Підприємство може також дооцінити запаси, які є в наявності на балансі у складі оборотних активів, і якщо такі запаси раніше вже знецінювались. Дооцінку, тобто, збільшення вартості запасів у цьому випадку здійснюють лише у розмірі раніше проведеної уцінки на підставі пункту 28 П(с)БО 9.
Запаси, які потребують контролю щодо відповідності їх балансової вартості очікуваній ціні продажу, ідентифікуються за критеріями, визначеними обліковою політикою підприємства.
Створення резерву супроводжується складанням первинного документу - бухгалтерської довідки (розрахунку).
Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб, визначаються Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства Фінансів України №291 від 30.11.1999 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Інструкція №291).
В Інструкції №291 наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).
Так, відповідно до інструкції №291 на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включаються до первісної вартості основних засобів).
За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом - їх використання.
Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» має такі субрахунки:
- 471 «Забезпечення виплат відпусток»
- 472 «Додаткове пенсійне забезпечення»
- 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»
- 474 «Забезпечення інших витрат і платежів»
- 475 «Забезпечення призового фонду (резерв виплат)»
- 476 «Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї»
- 477 «Забезпечення матеріального заохочення»
- 478 «Забезпечення відновлення земельних ділянок»
Аналітичний облік забезпечень майбутніх витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямами формування й використання.
На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».
Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки:
- 940 «Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»
- 941 «Витрати на дослідження і розробки»
- 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»
- 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів»
- 944 «Сумнівні та безнадійні борги»
- 945 «Втрати від операційної курсової різниці»
- 946 «Втрати від знецінення запасів»
- 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»
- 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»
- 949 «Інші витрати операційної діяльності»
За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
На субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню тощо.
На рахунку 71 «Інший операційний дохід» ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.
За кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід» відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов?язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».
Рахунок 71 «Інший операційний дохід» має такі субрахунки:
- 710 «Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»;
- 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти»;
- 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»;
- 713 «Дохід від операційної оренди активів»;
- 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;
- 715 «Штрафи, пені, неустойки»;
- 716 «Відшкодування раніше списаних активів»;
- 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»;
- 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів»;
- 719 «Інші доходи від операційної діяльності».
На субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, які не знайшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 71 «Інший операційний дохід», зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації від діяльності житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення підприємства, від роялті, відсотки, отримані на залишки коштів на поточних рахунках в банках або депозитних рахунках до запитання, тощо.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій залежить від обраної облікової політики підприємства з цього питання, а саме застосовувати два облікові підходи до знецінення запасів: це пряме списання суми знецінення на витрати; або списання суми знецінення через формування резерву знецінення запасів.
Норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку не містять застережень та обмежень щодо віднесення до витрат суми уцінки запасів.
Отже, за правилами бухгалтерського обліку, сума знецінення запасів належить безпосередньо до витрат періоду, у якому здійснено знецінення, та, відповідно, зменшує фінансовий результат до оподаткування.
Так, обираючи перший підхід до знецінення запасів, а саме той, що передбачає пряме списання суми знецінення на витрати, підприємство відображає в своєму обліку згідно з його робочим планом рахунків безпосередньо в складі витрат.
Для обліку резерву уцінки запасів пропонується застосовувати окремий контрактивний субрахунок, наприклад, субрахунок 2811 «Резерв на знецінення запасів», який за характеристиками є пасивним, з аналітикою за номенклатурою та партіями уцінених запасів.
За кредитом субрахунку відображається створення резерву на знецінення, за дебетом - списання раніше створеного резерву у зв?язку з вибуттям запасів, щодо яких резерв було створено.
Використовуючи відповідні субрахунки Інструкції №291, за результатами тестування запасів щодо знецінення та в разі виявлення необхідності уцінення окремих запасів визначають суму резерву та формують бухгалтерский запис:
дебет рахунку 94 «Інші операційні витрати»
кредит субрахунку 2811 «Резерв на знецінення запасів»
Сума знецінення запасів одразу списується на витрати звітного періоду, зменшуючи фінансовий результат.
Суму знецінення відображають у бухгалтерському обліку у складі інших операційних витрат у періоді, коли відбулось тестування запасів щодо знецінення.
В аналітичному обліку цей резерв ведеться за кожною номенклатурною позицією запасів, що підлягають знеціненню.
Обираючи другий підхід до знецінення запасів, а саме списання суми знецінення через формування резерву на знецінення запасів, який передбачає, що на суму знецінення запасів, визначену за результатами здійснення процедур тестування запасів на предмет відповідності їх балансової вартості очікуваній ціні продажу, створюється резерв на знецінення запасів.
Сума уцінки відображається як збільшений резерву, який зменшує вартість запасів у балансі.
Резерв уцінки запасів створюється в сумі перевищення балансової вартості запасів (з урахуванням попередньо створеного резерву за окремими позиціями та партіями запасів) над їх очікувано вартістю реалізації.
В аналітичному обліку цей резерв ведеться за кожною номенклатурною позицією запасів, що підлягають знеціненню.
Оскільки, Інструкцією №291 спеціально не передбачено відповідного рахунка, підприємство самостійно може ухвалити рішення щодо його закріплення у своєму плані рахунків.
Резерв створюється при виявленні знецінення запасів, тобто, коли чиста вартість реалізації запасів стає меншою за їх балансову вартість.
Суму резерву відображають як збільшення витрат і одночасне збільшення забезпечення та формують бухгалтерський запис:
Дебет субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»
Кредит рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
Якщо протягом наступних звітних періодів чиста вартість реалізації змінюється, сума резерву має бути переглянута, а саме:
- якщо чиста вартість реалізації збільшилася, суму збільшення чистої вартості реалізації відображають як зменшення витрат і одночасне зменшення забезпечення та формують бухгалтерський запис:
Дебет рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
Кредит субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»
- якщо чиста вартість реалізації зменшилася, суму зменшення чистої вартості реалізації відображають як збільшення витрат і одночасне збільшення забезпечення та формують бухгалтерський запис:
Дебет рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»
Кредит рахунку 47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
При вибутті запасів (продаж, ліквідація тощо), за якими був створений резерв, сума резерву списується (дебет рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів») та одночасно відображається списання вартості цих запасів (дебет субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»).
Наказом №6 від 01.01.2019 року ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» затвердило облікову політику, положеннями якої визначений порядок розрахунку суми знецінення запасів через створення резервів на знецінення запасів на субрахунках 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)».
Згідно з Наказом від 01.01.2019 року №6 у бухгалтерському обліку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» нарахування резервів на знецінення запасів відображається через визнання інших операційних витрат (дебет субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів та МШП» у кореспонденції з субрахунками обліку резервів 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»).
Коригування (зменшення) раніше створених резервів відображається з визнанням інших операційних доходів (кредит субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» в кореспонденції з субрахунками обліку резервів 476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»).
Відповідно до даного звіту «Аналіз рахунку» за субрахунком 476 «Резерв на знецінення запасів» та субрахунком 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)» за 2018 рік, станом на 31.12.2018 року ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» обліковувались наступні створені резерви:
- по кредиту субрахунку 476 «Резерв на знецінення запасів» у сумі 80 632 335,82 грн.;
- по кредиту субрахунку 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)» у сумі 15 535 539,00 грн.
Станом на 31.12.2018 року загальна сума резервів на знецінення запасів після коригування склала 96 167 874,82 грн. (80 632 335,82 грн. + 15 535 539,00 грн. = 96 167 874,82 грн.).
Також позивачем надано до матеріалів справи Бухгалтерська довідка ТОВ «Євраліс Семенс Україна» (попередня назва ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА») від 31.12.2019 року коригування сальдо резервів на знецінення та знищення запасів та нерозподіленого прибутку на 01.01.2019 року, з якої вбачається наступне.
Станом на 01.01.2019 року після коригування (по національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку) Товариством обліковувалися наступні створені резерви:
- по кредиту субрахунку 476 «Резерв на знецінення запасів» у сумі 8 296 341,91 грн.;
- по кредиту субрахунку 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація +ПДВ)» у сумі 1 813 741,46 грн.
Станом на 01.01.2019 року загальна сума резервів на знецінення запасів після коригування склала 10 740 083,37 грн. (8 926 341,91 грн.+1 813 741,46 грн. = 10 740 083,37 грн.).
Таким чином, різниця між загальною сумою резервів на знецінення запасів, розрахованою станом на 31.12.2018 року за обліковою політикою, що застосовувалась Товариством до 01.01.2019 року, та загальною сумою резервів на знецінення запасів, розрахованою ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» станом на 01.01.2019 року на підставі Наказу від 01.01.2019 року №6, склала 85 427 791,45 грн. (96 167 874,82 грн. - 10 740 083,37 грн. = 85 427 791,45 грн.).
У зв?язку зі зміною облікової політики згідно з Наказом №6 від 01.01.2019 року Товариством прийнято рішення відобразити в бухгалтерському обліку на підставі пункту 12 П(с)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» коригування сальдо резервів на знецінення та знищення запасів та нерозподіленого прибутку на 01.01.2019 року наступними бухгалтерськими проведеннями та в наступних сумах:
дебет субрахунку 477 кредит рахунку 443 12 419 897,62 грн.
дебет субрахунку 477 кредит рахунку 443 1 301 899,92 грн.
дебет субрахунку 4763 кредит рахунку 443 1 793 809,00 грн.
дебет субрахунку 4764 кредит рахунку 443 35 072 495,18 грн.
дебет субрахунку 4764 кредит рахунку 443 38 730 472,18 грн.
На загальну суму: 89 318 573,90 грн
дебет субрахунку 443 кредит рахунку 4763 337 201, 14 грн.
дебет субрахунку 443 кредит рахунку 4764 3 553 581,31 грн.
На загальну суму: 3 890 782,45 грн.
Відповідно до акту перевірки від 16.12.2024 року контролюючим органом встановлено, що відображення в 2019 році на субрахунку 443 «Нерозподілений прибуток» суми в розмірі 89 319 000,00 грн. у кореспонденції з субрахунками обліку резервів на знецінення запасів є відображення впливу зміни облікової політики, що відповідно до вимог пункту 12 П(с)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» має бути відображено шляхом коригування нерозподіленого прибутку на 01.01.2019 року, і не є списанням резервів, а саме було затверджено нову політику Товариства, яка, серед іншого, передбачала зміни щодо порядку розрахунку резервів на знецінення запасів. Така зміна була обумовлена тим, що новий порядок розрахунку резервів на знецінення запасів, на відміну від попереднього, надає змогу забезпечити більш точне відображення показників у фінансовій звітності.
Перевіряючими зазначено, що було списано всю суму сформованих та включених до складу витрат 2018 року резервів знецінення активів по рахунком 476 та 477.
Щодо подання уточнюючого звіту про фінансові результати за 2018 рік, підприємством повідомлено, що керуючись нормою пункту 12 П(с)БО 6 та з огляду на зміни облікової політики з 01.01.2019 року, Товариством подано уточнюючу фінансову звітність за 2018 рік в якій відображено збільшення інших операційних доходів на 89 319 000,00 грн. та інших операційних витрат на 3 891 000,00 грн, та відповідно, фінансового результату до оподаткування на 85 428 000,00 грн.
Також, зазначено, що у зв?язку з уточненням фінансової звітності за 2018 рік Товариством 04.12.2020 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік, в якій відобразило наступні коригування:
- збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 85 428 000,00 грн. відповідно до уточненої фінансової звітності;
- збільшення різниці, на яку збільшується фінансовий результат відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України на суму 3 891 000,00 грн.;
- збільшення різниці, на яку зменшується фінансовий результат відповідно до підпункту 139.1.2 ПК України.
Як вбачається із квитанції №1, дана уточнююча податкова декларація не була прийнята з технічних причин.».
Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначається Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту - П(с)БО 6).
Норми П(с)БО 6 застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пункту 4 П(с)БО 6, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
Попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами є обліковою оцінкою, яка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація (пункт 3, пункт 6 П (с)БО 6).
Відповідно до пункту 7-9 П(с)БО 6, наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов?язаних з об?єктом такої оцінки.
Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Відповідно до пункту 12 П(с)БО 6, вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
12.1) коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
12.2) повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
За даними сформованого ТОВ «Євраліс Семенс Україна» (попередня назва ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА») звіту по проводкам, що відображають коригування резервів на знецінення запасів у зв?язку зі зміною облікової політики станом на 31.12.2019 року, обравши пункт 12.1 П(с)БО 6, Товариство відобразило в бухгалтерському обліку коригування резервів на знецінення запасів, пов?язане зі зміною розміру запасів, а також доходи та витрати, які виникли внаслідок такого коригування, шляхом коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року - на 01.01.2019 року наступними бухгалтерськими проведеннями та в наступних сумах:
дебет субрахунку 477 кредит рахунку 443 12 419 897,62 грн.
дебет субрахунку 477 кредит рахунку 443 1 301 899,92 грн.
дебет субрахунку 4763 кредит рахунку 443 1 793 809,00 грн.
дебет субрахунку 4764 кредит рахунку 443 35 072 495,18 грн.
дебет субрахунку 4764 кредит рахунку 443 38 730 472,18 грн.
дебет рахунку 47 кредит субрахунку 443 на загальну суму 89 318 573,90 грн.
дебет субрахунку 443 кредит рахунку 4763 337 201, 14 грн.
дебет субрахунку 443 кредит рахунку 4764 3 553 581,31 грн.
дебет субрахунку 443 кредит рахунку 47 на загальну суму 3 890 782,45 грн.
Загальна сума коригування резервів на знецінення запасів, проведеного ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» шляхом коригування нерозподіленого прибутку на 01.01.2019 року, становить 85 427 791,45 грн. (89 318 573,90 грн.- 3 890 782,45 грн. = 85 427 791,45 грн.).
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №996 підприємства зобов'язанні складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Під «фінансовою звітністю» розуміється звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (стаття 1 Закону №996).
Згідно з пунктами 1, 6 статті 14 Закону №996 підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.
Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.
Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності (пункт 1 розділу І П(с)БО 1).
Метою складання балансу (звіту про фінансовий стан) є відображення на певну дату фінансового стану підприємства, зокрема, відображення його активів, зобов?язань і власного капіталу (пункт 7 розділу І П(с)БО 1).
Дані про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід за певний звітний період відображаються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) (пункт 8 розділу І П(с)БО 1).
Питання розкриття інформації за статтями Балансу (Звіту про фінансовий стан), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал розглядається в Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України №433 від 28.03.2013 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Методичні рекомендації №433).
Форма і склад статей фінансової звітності визначаються П(с)БО 1.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях (пункт 3.14 розділу ІІІ Методичних рекомендацій №433).
Прибуток (збиток) до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших втрат (збитків) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях (пункт 3.22 розділу ІІІ Методичних рекомендацій №433).
Так, позивачем було надано як до перевірки так і до матеріалів справи наступні звіти:
- Баланс (Звіт про фінансовий стан) (форма №1) станом на 31.12.2018 року (квитанція №2: реєстраційний номер 9004045505, дата прийому 20.02.2019 20.02.2019 року);
- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма №2) за 2018 рік (квитанція №2: реєстраційний номер 9004766105, дата прийому 20.02.2019 року),
- Баланс (Звіт про фінансовий стан) (Форма 3 1) станом на 31.12.2018 року (уточнений) (квитанція №2; реєстраційний номер 9004766102, дата прийому 30.11.2020 року);
- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма №2) за 2018 рік (уточнений) (квитанція №2: реєстраційний номер 9004766105, дата прийому 30.11.2020 року).
Дані вказаних звітів свідчать, що в зв?язку з проведеним коригуванням резервів на знецінення запасів унаслідок зміни облікової політики, ТОВ «Євраліс Семенс Україна» (попередня назва ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА») подана уточнена фінансова звітність за 2018 рік, а саме:
- в уточненому Балансі (Звіті про фінансовий стан) на 31.12.2018 року (на кінець звітного періоду) відображено:
скореговане сальдо резервів на знецінення запасів у рядку 1660 «Поточні забезпечення» в розмірі 13 272 000,00 грн.;
скориговане сальдо нерозподіленого прибутку у рядку 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» у розмірі 283 589 000,00 грн.;
- в уточненому Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) за 2018 рік (за звітний період) відображено:
скориговане сальдо інших операційних доходів у рядку 2120 «Інші операційні доходи» в розмірі 160 159 000,00 грн., збільшене на суму 89 318 573,90 грн.;
скориговане сальдо витрат: у рядку 2130 «Адміністративні витрати» в розмірі 124 305 000,00 грн.; у рядку 2150 «Витрати на збут» у розмірі 15 423 000,00 грн.; у рядку 2180 «Інші операційні витрати» в розмірі 285 571 000,00 грн., сумарно збільшене на 3 890 782,45 грн.,
що методологічно відповідає вимогам П(с)БО 1 та Методичним рекомендаціям №433.
Збільшення показників у формі №2: доходів у рядку 2120 «Інші операційні доходи» на суму 89 318 573,90 грн., а також витрат у рядку 2130 «Адміністративні витрати», у рядку 2150 «Витрати на збут», у рядку 2180 «Інші операційні витрати» сумарно на 3 890 782,45 грн., спричинило збільшення показника «Фінансовий результат до оподаткування» в рядку 2290 на 85 427 791,45 грн., розмір якого становить 87 863 000,00 грн.
Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 34 ПК України, об?єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають, відповідно до положень ПК України.
Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) відносно забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, визначені пунктом 139.1 статті 139 ПК України.
Згідно з підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:
- на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
- на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов?язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Отже, якщо підприємством здійснено знецінення запасів через створення резерву (забезпечення) знецінення запасів у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, то в такому випадку виникають різниці, передбачені пунктом 139.1 статті 139 ПК України для коригування фінансового результату до оподаткування.
Згідно із статтею 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов?язання, у тому числі податкового зобов?язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов?язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до пункту 46.2 статті 46 ПК України, платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону №996 зобов?язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Фінансова звітність або Звіт про фінансовий стан (Баланс) та Звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзацу першого пункту 46.2 статті 46 ПК України, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток» №897 від 20.10.2015 року, із змінами та доповненнями (далі - Наказ №897), у рядку 02 Декларації з податку на прибуток підприємств відображається фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Дані рядка 02 Декларації з податку на прибуток підприємств заповнюються на підставі даних рядка 2290 або рядка 2295 форми №2, або рядка 2290 форми №2-м, форми 2-мс. Прибуток відображається із додатним значенням, збиток - зі знаком мінус.
Різниці, які виникають відповідно до ПК України, відображаються в рядку 03 РІ Декларації з податку на прибуток. Значення рядка 03 РІ переноситься з рядка 03 додатку РІ до декларації та відображає сукупне значення різниць, на які збільшується та зменшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до ПКУ.
З 01.01.2015 року база з податку на прибуток визначається як бухгалтерський фінансовий результат, до якого додаються/віднімаються різниці.
Проте платники, які мають дохід (рядок 01 Декларації з податку на прибуток підприємств) не більш ніж 20,0 млн. грн., мають право не застосовувати різниці, передбачені розділом ІІІ ПК України (окрім податкового збитку минулих періодів) (пункт 134.1 статті 134 ПК України).
Різниці із розділу ІІІ ПК України платники податку показують в окремому додатку РІ, який заповнюється, якщо є хоча б одна з різниць.
Так, у рядку 2.1.1 додатка РІ до Декларації з податку на прибуток підприємства відображається сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
У рядку 2.2.1.1 додатка РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств відображається сума коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
У рядку 04 Декларації з податку на прибуток відображається сума об?єкту оподаткування податком на прибуток, яка розраховується як сума рядка 02 та рядка 03 РІ Декларації з податку на прибуток підприємств.
Так, контролюючому органу під час проведення перевірки було надано перевіряючим, а також до матеріалів справи позивачем надано:
- Податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік (звітна), додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік (звітної) до Офісу великих платників податків ДПС України (квитанція №2: реєстраційний номер 9311849391, дата прийому 27.09.2019 року);
- Податкова декларація з податку на прибуток за 2018 рік (уточнена), додаток РІ до Податкова декларація з податку на прибуток за 2018 рік (уточнена), не прийнятий ДПС України (квитанція №1 від 04.12.2020 року).
У Податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік (уточненій) ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» відображені коригування резервів на знецінення запасів у зв?язку зі зміною облікової, а саме:
- збільшено значення показника «Фінансовий результат до оподаткування» (рядок 02) на суму 85 427 792,00 грн. відповідно до показника рядка 2290 уточненого Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік;
- зменшено значення показника «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)» (рядок 03) на суму 85 427 792,00 грн. відповідно до показників уточненого додатку РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, в якому:
збільшено різницю, на яку збільшується показник «Фінансовий результат до оподаткування» на підставі підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України (рядок 2.1.1 додатку РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств) на 3 890 783,00 грн. відповідно до показників рядків 2130, 2150, 2180 уточненого Звіту про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) за 2018 рік;
збільшено різницю, на яку зменшується показник «Фінансовий результат до оподаткування» на підставі підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК України (рядок 2.2.1.1 додатку РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств) на 89 318 574,00грн. відповідно до показника рядка 2120 уточненого Звіту про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) за 2018 рік.
У послідовності алгоритму заповнення форми Декларації з податку на прибуток підприємств числове значення показника «Об?єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03Р1) (+, -)» у рядку 04 уточненої Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік у порівнянні з числовим значенням показника «Об?єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03РІ) (+, -)» у рядку 04 звітної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік не змінились та становить 200 913 484,00 грн.
Відповідно не змінилось і числове значення показника «Податок на прибуток (позитивне значення)» в рядку рядок 06 уточненої Податкової декларації з податку на прибуток підприємств Товариства за 2018 рік. розрахованого в розмірі 36 164 427,00 грн.
Таким чином, є помилковими висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» рядка 02. Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік та рядка 2120 «Інші операційні доходи» уточненого Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік суму 89 318 574,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік.
Також, відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» відображено:
- нарахування резервів під знецінення запасів шляхом визнання інших операційних витрат по дебету субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів та МШП» у кореспонденції з кредитом субрахунків обліку резервів (476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»);
- коригування (зменшення) раніше створених резервів на знецінення запасів шляхом визнання інших операційних доходів по кредиту субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» в кореспонденції дебетом субрахунків обліку резервів (476 «Резерв на знецінення запасів» та 477 «Резерв на знищення запасів (утилізація + ПДВ)»).
У Податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» задекларовані інші операційні доходи і витрати, відображені в бухгалтерському обліку Товариства внаслідок створення (нарахування) та коригування (зменшення) резервів на знецінення запасів, відповідно до наступних норм ПК України та Наказу №897:
- у складі загальної суми фінансового результату до оподаткування (рядок 02 «Фінансовий результат до оподаткування») відображено сукупне значення інших операційних доходів та витрат у розмірі 85 427 792,00 грн.;
- у складі різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на підставі підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України (рядок 2.1.1 додатку РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств) відображені витрати, пов?язані зі створенням (нарахуванням) резервів на знецінення запасів, у розмірі 3 890 783,00 грн.;
- у складі різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування на підставі підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК України (рядок 2.2.1 додатку РІ до Декларації з податку на прибуток підприємств) відображені доходи, отримані від коригування раніше створених резервів на знецінення запасів, у розмірі 89 318 574,00 грн.
Оскільки, інші операційні доходи та витрати, відображені ТОВ «ЛІДЕА КРАЇНА» в бухгалтерському обліку в зв?язку зі створенням (нарахуванням) та коригуванням резервів на знецінення запасів, враховані в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, які збільшують відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПІК України, так і зменшують відповідно до 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПІК України, різниці, що коригують фінансовий результат до оподаткування, арифметично розмір об'єкту оподаткування податком на прибуток та розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток не змінюються.
Таким чином, є помилковим висновок контролюючого органу щодо заниження ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» показника в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік на суму інших операційних доходів у розмірі 89 318 574,00 грн., що виникли внаслідок коригування резервів на знецінення запасів у зв?язку зі зміною облікової політики, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2018 рік.
2) Також, відповідно до висновків контролюючого органу однією із підстав для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість стало надання стимулюючої знижки ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» на користь ТОВ «Торговий дім «НАСІННЯ».
Перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» насіннєвої кукурудзи в асортименті підприємству ТОВ «Торговий дім «НАСІННЯ».
31.08.2017 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «НАСІННЯ» (покупець) укладено договір поставки №1808, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до Договору поставки, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього ціну в строки та в порядку, передбаченому Договором поставки.
Також, 31.08.2017 року між позивачем та ТОВ «ТД «НАСІННЯ» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки (надалі - Додаткова угода №1), відповідно до якої, серед іншого, сторони погодили загальні умови надання позивачем покупцю різних стимулюючих знижок, зокрема, за планове відвантаження замовленого товару, за просування товарів позивача на ринку України, за придбаний об'єм товару тощо.
Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди №1 стимулюючі знижки надавались покупцю за умови повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором поставки до моменту остаточної оплати покупцем за товар, а саме до 30.10.2018 року.
У п. 3.3 Додаткової угоди №1 була погоджена стимулююча знижка у розмірі 5% на користь ТОВ «ТД «НАСІННЯ» за повне виконання Договору поставки, а саме за повне виконання умов оплати замовленого товару та не менш ніж на 90% відвантаження замовленого об'єму та асортименту товару за специфікаціями до Договору поставки (надалі - стимулююча знижка за виконання контракту).
В жовтні 2018 року сторони уклали Додаткову угоду №11 від 29.10.2018 до Договору поставки (надалі - Додаткова угода №11), відповідно до якої сторони погодили новий розмір знижки за придбаний об'єм товару, а також додаткові спеціальні післясезонні знижки.
19 листопада 2018 року сторонами було підписано Додаток 1 «Узгодження зміни ціни товару» до Додаткової угоди №11, у якому сторонами погоджено остаточну вартість відвантаженого позивачем насіння з урахуванням знижок, а також загальну суму для кожної знижки.
Відповідно до цього Додатку 1 до Додаткової угоди №11 загальна сума знижок, наданих Позивачем Покупцю - ТОВ «ТД «НАСІННЯ», склала 49 937 362,94 грн (у т.ч ПДВ 8 322 893,82 грн), в тому числі знижка за виконання Договору поставки склала 12 614 309,6 грн (в т.ч. ПДВ 2 102 384,9 грн).
Зазначені знижки були фактично надані Позивачем Покупцеві. Станом на дату укладення Додаткових угод та надання знижки Договір поставки залишався чинним та не був повністю виконаним, що не заперечується відповідачем.
На підставі Додатку 1 до Додаткової угоди №11 позивачем відображено в бухгалтерському обліку на субрахунку 704 зменшення доходів від реалізації на загальну суму стимулюючих знижок без урахування ПДВ (41 614 469,12 грн), наданих ТОВ «ТД «НАСІННЯ», що викладено контролюючим органом в Акті перевірки.
Таке зменшення доходів від реалізації в сумі 41 614 469,12 грн також було враховане позивачем в рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2018 рік, що викладено перевіряючими в Акті перевірки.
Крім того, у зв?язку зі зміною (зменшенням) суми компенсації вартості поставлених товарів внаслідок надання знижок, позивачем, відповідно до пункту 192.1 ПК України, також зменшено податкові зобов?язання з ПДВ на загальну суму 8 322 893,82 грн шляхом складання розрахунків коригування до податкових накладних. Такі розрахунки коригування були зареєстровані ТОВ «ТД «НАСІННЯ» в ЄРПН та включені позивачем в рядок 7 Декларації з ПДВ за листопад 2018 року (копія декларації разом з додатками додається до цієї позовної заяви), що відповідачем не заперечується.
Так, за висновками контролюючого органу ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» не мало підстав для зменшення фінансового результату до оподаткування на частину зазначеної вище суми, а саме на 10 511 924,67 грн, а також податкові зобов?язання з ПДВ на 2 102 384,93 грн, оскільки одна зі знижок, а саме стимулююча знижка за виконання контракту 5% (12 614 309,6 грн, в т.ч. ПДВ 2 102 384,9 грн) була, на думку відповідача, надана ТОВ «ТД «НАСІННЯ» нібито безпідставно, з порушенням умов договору. При цьому, правомірність зменшення позивачем фінансового результату до оподаткування та податкових зобов?язань з ПДВ щодо інших знижок контролюючим органом не заперечувалася ні під час перевірки, ні під час розгляду справи.
Відповідач стверджує, що відображення 5% знижки за виконання контракту в зменшення фінансового результату до оподаткування та податкових зобов?язань з ПДВ призвело до порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.2, підпункту 134.1.1, пункту 188.1, пункту 192.1 ПКУ, пункту 2 статті 6 Закону №996, ПСБО 9 та заниження позивачем податку на прибуток за 2018 рік на 1 892 146 грн та ПДВ за листопад 2018 року на 2 102 384,93 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.
Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) закріплено принцип свободи договору як один з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб'єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд (стаття 3, частина перша статті 12 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
При цьому суд зазначає, що ціна на насіння соняшника та кукурудзи не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, та може коригуватись в залежності від економічних та політичних факторів.
Зважаючи на принцип свободи договору, сторони мають право передбачити можливість перегляду узгодженої ціни.
В спірному випадку укладеними договорами між позивачем та вказаним вище контрагентом передбачено, що в момент поставки товару сторони визначають попередню вартість товару. Одночасно сторони погодили укласти додаткову угоду, у якій погоджується остаточна ціна за одну тонну товару та можливість наданням позивачем (постачальником) знижок на вказаний товар.
Таким чином, зміна умов укладених договорів поставки насіння соняшника та кукурудзи в частині надання знижок на вказаний товар, що у свою чергу має вплив на остаточну ціну на обумовлений цими договорами товар шляхом укладення додаткових угод відповідає вимогам цих договорів не суперечить приписам ЦК України.
За встановленими судом обставинами визначення остаточної ціни на товар та застосування знижки на нього стало результатом домовленості позивача та його покупця з огляду на те, що ціна на соняшник та кукурудзу не врегульована уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, не є сталою, тенденції на ринку соняшника можуть включати зміни у попиті та пропозиції, зростання чи зниження світових цін, погодні умови, що впливають на врожайність, політичні та економічні події, які можуть вплинути на експорт та імпорт соняшника/кукурудзи.
Контролюючий орган, в свою чергу, не навів жодних обставин, які б свідчили про відсутність у позивача наміру отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності.
Також, суд враховує висновки Верхового Суду, які викладені у постановах від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 160/6018/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/12446/19-а, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, у справі від 13 грудня 2022 року у справі № 200/4957/20-а, від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21-а, де висловлено позицію про те, що суб'єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Відповідно до тлумачення норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, покладається на особу, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обоє 'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
Також, суд наголошує, що дійсність Договору поставки, в тому числі Додаткової угоди №11 та Додатку 1 до неї, не оспорювалась ані сторонами такого договору, ані відповідачем.
Відповідно до підпункту 20.1.30 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
В Акті перевірки відсутні доводи чи висновки відповідача, які б свідчили про твердження щодо недійсності договору поставки, в тому числі Додаткової угоди №11 та Додатку 1 до неї.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позивач та ТОВ «ТД «НАСІННЯ» правомірно погодили між собою застосування знижки за виконання контракту у Додатку 1, який є частиною Договору поставки, і дійсність такого правочину не ставиться під сумнів. Відповідно, висновки відповідача щодо того, що надання стимулюючої знижки порушило частину 2 статті 632 ЦК України, є безпідставними та необґрунтованими, та не відповідають вказаній вище практиці Верховного суду.
Як вбачається з акту перевірки на думку відповідача внаслідок безпідставного надання ТОВ «ТД «НАСІННЯ» стимулюючої знижки за виконання контракту позивачем було занижено значення рядка 2000 «Дохід від реалізації» Звіту про фінансові результати за 2018 рік та рядка 02 Декларації з податку на прибутку за 2018 рік на 10 51 1 924,67 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік на 1 892 146 грн та порушення позивачем, зокрема, пункту 44.2 та підпункту 134.1.1 ПК України.
Відповідно до підпункту 134.1.1 ПК України об?єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.2 ПК України для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до форми Декларації з податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування, фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності відображається в рядку 02 Декларації з податку на прибуток.
Згідно з формою Звіту про фінансові результати з додатку 1 до П(с)БО 1, фінансовий результат до оподаткування відображається в рядку 2290 (прибуток) або в рядку 2295 (збиток). Відповідно до пункту 3.22 розділу ІІІ Методичних рекомендацій №433, значення цього показника визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях (пункт 3.14 розділу III Методичних рекомендацій №433). У свою чергу, валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях (пункт 3.7 Методичних рекомендацій №433).
Згідно з пункту 3.3 Методичних рекомендацій №433 у статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» (рядок 2000 Звіту про фінансові результати) відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т.ч. платежі від оренди об?єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Виходячи з наведеного, суми наданих покупцям знижок мають включатись в рядок 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» та, відповідно, враховуватись при обчисленні суми фінансового результату до оподаткування, що відображається в рядку 2190 (2195) Звіту про фінансові результати та рядку 02 Декларації з податку на прибуток.
Відповідно до Інструкції №291, суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів, принципалів; сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу, відображаються за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу».
За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».
Отже, сума наданих після дати реалізації знижок покупцям відображається як зменшення доходу за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу».
Стимулюючі знижки, в тому числі стимулююча знижка за виконання контракту, фактично надані ТОВ «ТД «НАСІННЯ», відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» на субрахунку 704 «Вирахування з доходу».
3 метою визначення фінансового результату до оподаткування при обчисленні рядка 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» врахована сума наданих ТОВ «ТД «НАСІННЯ» стимулюючих знижок.
Отже, значення рядка 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2018 рік та, відповідно, значення фінансового результату до оподаткування (рядок 2290 Звіту про фінансові результати та рядок 02 Декларації з податку на прибуток за 2018 рік), було визначено позивачем за правилами та принципами бухгалтерського обліку, й у відповідності до форм таких звітів та вимог законодавства щодо порядку їх обчислення.
Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА» пункту 44.2, підпункту 134.1.1 ПКУ, заниження рядка 2000 Звіту про фінансові результати та рядка 02 Декларації з податку на прибуток за 2018 рік.
При цьому, оцінюючи наявний у матеріалах справи висновок експерта від 18.07.2025 № 336-95/2025.01-6, яким не підтверджуються встановлені у акті перевірки позивача висновки про порушення ним вимог податкового законодавства, суд виходить з того, що відповідно до вимоги статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Між тим, оскільки наведені у такому висновку експерта відомості не узгоджуються з наявними у матеріалах справи доказами, протирічать їх оцінці судом, яка була надана вище, суд відхиляє такий висновок у відповідності до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про не доведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки та наявності в Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, в ході судового розгляду відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів, і не довів в повному обсязі правомірність своїх рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у загальному розмірі 30280 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 03.04.2025, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.01.2025 № 01934000701 та № 02034000701.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 34702946; місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Братів Чучупаків, буд. 9) судовий збір у розмірі 30 280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 44104032; місцезнаходження: 65015, м. Одеса, просп. Шевченка, 15/1).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.