26 грудня 2025 року м. Київ справа №640/8636/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської міської прокуратури (відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (відповідач 2), Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач 3), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №102 від 24.11.2020 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури № 284к від 22.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №8 м. Києва й з органів прокуратури та зобов'язати керівника Київської міської прокуратури поновити його на посаді, прирівняній до посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.03.2021 року і до моменту фактичного поновлення на посаді, з розрахунку 541,94 грн. за день.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача 3 про неуспішне проходження атестації позивачем, наслідком якого було прийняття відповідачем 1 наказу про звільнення позивача з займаної посади.
Зазначає, що зміни внесені в Закон України “Про прокуратуру» грубо порушують та суттєво звужують права позивача на працю, також, за посиланнями позивача, відповідачем не приймалось жодних рішень про ліквідацію чи реорганізацію, в тому числі й шляхом реорганізації, норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» є дискримінаційними, суперечать нормам Конституції України, Закону України “Про прокуратуру» та КЗпП України.
Зазначає, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру» врегульовує питання звільнення з посад прокурорів, а не органів прокуратури в цілому, відтак, на переконання позивача, звільнення відбулось всупереч встановленим нормам.
Позивач, зокрема, вказує, що оскаржувані рішення та наказ є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, з ознаками дискримінації та з порушенням принципів рівності перед законом, неупередженості та пропорційності.
Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що юридичним фактом, який зумовив звільнення позивача на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 ЗУ “Про прокуратуру», було рішення №102 від 24.11.2020 Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур про неуспішне проходження позивачем атестації.
Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення осіб.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/8375/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/8636/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою суду від 16.10.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
11.10.2019 позивачем подано заяву до Офісу Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
10.11.2020 проведено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому позивач брав участь та за наслідками проведеного тестування набрав 69 балів.
24.11.2020 відбулось засідання кадрової комісії №4 на якому ухвалено рішення та сформовано списки прокурорів, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки у зв'язку з набранням меншої кількості балів ніж прохідний (70 балів), в переліку яких значиться прокурор Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_1 з кількістю балів - 69.
Четвертою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) 24 листопада 2020 року прийнято Рішення № 102 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".
Рішення від 24.11.2020 №102 прийнято згідно із пунктами 13, 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктами 6, 8 розділу І, пунктами 4, 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 №221, враховуючи, що прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 міста ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 69 балів, що є менше встановленого пунктом 4 розділу II Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації.
На виконання вказаного рішення наказом керівника Київської міської прокуратури № 284к від 22 лютого 2021 прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішними проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року.
Вважаючи зазначене рішення та наказ, виданий на підставі цього рішення, протиправними та такими, якими що порушують його конституційні права і свободи, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ) запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Зокрема, згідно з п. 6 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ).
За приписами п. 7 розд. ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
П. 12 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
Нормами п.п. 9, 10 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з п. 11, пп 7, 8 п. 22 розділу II Закону № 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора та обласних і прокуратур, що утворюються як органи забезпечення проведення атестації прокурорів. Перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій визначається Генеральним прокурором.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України “Про прокуратуру» Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Видані на виконання п. 9, п. 11, пп. 7, 8 п. 22 розділу II “Прикінцевих і І перехідних положень» Закону № 113-ІХ накази Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 “Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» (зі змінами, внесеними наказами від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 №65, від 19.02.2020 № 102, далі - Порядок № 221) та від 17.10.2019 № 233 “Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій» (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора та виконувача його обов'язків від 17.12.2019 № 337, від 04.02.2020 № 65, від 13.03.2020 № 145, далі - Порядок № 233) в установленому порядку 04.10.2019 та 18.10.2019 відповідно були оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України та з цієї дати набрали чинності.
Беручи до уваги, що до початку створення Офісу Генерального прокурора його повноваження здійснювала Генеральна прокуратура України, накази Генерального прокурора про затвердження Порядків від 03.10.2019 № 221 та від 17.10.2019 № 233 видано у спосіб та у порядку, що передбачено Законом № 113-ІХ.
Пунктом 10 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестаці подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком №221.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Згідно п. 10 розділу І Порядку № 221 вказана заява подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Наведені вимоги щодо порядку проходження прокурорами атестації ОСОБА_1 дотримано, позивачем 11.10.2019 подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію, у зв'язку з чим його допущено до її проходження.
З огляду на це, останнім надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Така згода є свідченням усвідомлення прокурором наслідків неуспішного проходження атестації.
Надання згоди на проходження процедури атестації жодним чином не може впливати на порядок її проходження, оскільки суть заяви полягає у згоді/не згоді особи проходити атестацію, так як небажання пройти атестацію (неподання заяви) має наслідком подальше звільнення.
Судом встановлено, що позивачем не висловлювалась та жодним чином не повідомлялась до початку іспитів його незгода із процедурою атестації у відповідності до п. 2 розд. 5 Порядку № 221, яким регламентована можливість подачі зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації.
Таким чином, приймаючи участь в процедурі проведення атестації, ОСОБА_1 підтверджена його згода на проходження атестації в порядку та на умовах, визначених Порядком № 221.
Згідно Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності із п. 6 вказаного Порядку № 221 атестація включає, зокрема такий етап, як, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що атестація є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності прокурора здійснювати повноваження в органах прокуратури України за визначеними законом критеріями.
Згідно пункту 6 Порядку № 221 атестація включає такі етапи: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Положеннями пунктів 7 та 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 4 розд. II Порядку № 221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів.
Судом встановлено, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) позивач відповідно до додатку 2 до протоколу № 9 четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 10.11.2020 набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів), і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.
Ці результати відображені у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача, щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора не зазначено.
Відомість підписана головою та секретарем кадрової комісії.
Суд відхиляє доводи позивача, що норми Порядку 221 нібито порушують його конституційні права, у зв'язку із тим, що кадровими комісіями можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), з огляду на таке.
Метою атестації прокурорів є виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, встановлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора та професійної етики та доброчесності прокурора (п. 12 “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Пунктом 13 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено таку обов'язкову складову процедури атестації, як проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності і доброчесності. При цьому фізичні та юридичні особи до проведення співбесіди з кандидатом мають право подавати до Офісу Генерального прокурора відомості, які можуть свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові кандидата заздалегідь оприлюднюється (п. 15 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Законом не закріплено жодних формальних вимог до складання таких повідомлень, відомостей, зокрема щодо порядку їх оформлення, підписання, направлення, долучення додатків тощо. Тож Генеральний прокурор, затверджуючи відповідний Порядок та діючи в межах наданих йому повноважень, не міг самовільно встановлювати формальні обмеження для прийняття відомостей фізичних та юридичних осіб щодо кандидатів, у тому числі поданих анонімно, що стосуються питань доброчесності та професійності прокурорів, які проходять атестацію.
Пунктом 10 розд. IV Порядку 221 передбачено, що фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Відповідно до приписів п. п. 10-14 розд. IV Порядку 221 прокурору надається можливість під час співбесіди спростувати зазначену інформацію, зокрема таку, що міститься в анонімних повідомленнях.
Так, в абз. 2 п. 11 розд. IV Порядку передбачено, що перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Відносно тверджень позивача, що збирання та використання особистої інформації щодо позивача і невизначеного кола осіб є втручання у право на повагу до приватного життя та порушує ст. 8 ЄКПЛ, суд зазначає таке.
Згідно частини другої статті 8 ЄКПЛ органи державної влади можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя у випадках 1) коли втручання здійснюється згідно із законом, 2) є необхідним у демократичному суспільстві, 3) здійснюється в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як уже було зазначено, кадрові комісії отримують інформацію про можливу невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності для проведення співбесіди. Отримання такої інформації відбувається на підставі прямої норми закону - п. 15 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Отримання цієї інформації є необхідним у демократичному суспільстві, так як зумовлене потребою проведення атестації прокурорів як першочергової, тимчасової та надзвичайної процедури в розумінні Венеційської комісії, спрямованої на кадрове перезавантаження органів прокуратури, з метою посилення інституційної спроможності, ефективності системи органів прокуратури та, як наслідок, підвищення до неї довіри суспільства. Відповідність прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є його обов'язком згідно з Законом № 1697-УІІ та міжнародним стандартам.
Проведення реформи органів прокуратури загалом, і атестації зокрема, спрямоване на ефективне виконання прокуратурою своїх конституційних обов'язків як складової системи правосуддя України, від ефективності діяльності якої залежить захист прав і свобод інших осіб. Тому підтвердження професійної компетентності прокурора, його відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, безпосередньо впливає на ефективність його діяльності, від чого залежить рівень захисту прав і свобод необмеженої кількості осіб.
Отже на думку суду, кадровими комісіями для проведення співбесід з прокурорами інформації, передбаченої п. 15 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ, не суперечить вимогам статті 8 ЄКПЛ.
Відносно тверджень позивача про неврахування під час формування тестових питань спеціалізації прокурорів, суд зазначає таке.
У відповідності до Закону № 113-ІХ процедура проведення атестації відповідає досягненню поставлених цілей і справедливих результатів, є припустимою з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів відповідає цілям, яких заплановано досягти, необхідністю досягнення важливіших цілей; є значно меншою від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії.
Закони № № 1697-VII, 113-ІХ та Порядок № 221 не встановлюють вимог щодо співвідношення в іспиті кількості тестових запитань на знання різних галузей законодавства.
Відповідно п. 2 розділу II Порядку № 221, перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше, ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Законодавством віднесено до дискреції Генерального прокурора визначати кількість тестових питань, їх предмет, формулювання запитань тощо.
Визначення предметом більшої частини тестових питань положень Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України підтвердило спрямованість органів прокуратури на реалізацію конституційних функцій, які передбачають підтримання прокурорами публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідування вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді (стаття 131-1 Конституції У країни).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 1697-VII, прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
Також, згідно зі ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
За таких умов, встановлення прохідного балу у 70 балів також виправдано завданням реформування органів прокуратури та вимогами діючих нормативно- правових актів.
При цьому, статтею 2 Закону № 1697-VII на прокуратуру покладаються наступні функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що переважна кількість повноважень прокурора місцевої прокуратури, у т. ч. і повноважень позивача, регламентується нормами Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.
За наведених умов, на думку суду, застосування у тестовому завданні 70% питань за даним напрямком є цілком виправданим та таким, що відповідає вимогам оцінки прокурора відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Відносно доводів позивача, щодо невідповідності рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації критеріям обґрунтованості та безсторонності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач достроково завершив тестування протягом 49 хв. 46 с., у той час коли загальний час тестування становив 1 год. 40 хв. 00 сек.
Питання, які вирішувалися ОСОБА_1 за результатами обраного ним логіну 11202011108205, містилися у переліку тестових питань для даного іспиту, затвердженого Генеральним прокурором.
Відповідно до п. 12 Порядку роботи кадрових комісій рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати “за» чи “проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Пунктом 6 розділу III Порядку передбачено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до наступних етапів атестації, припиняє в ній участь, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Так, у рішенні Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.11.2020 № 102 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації наявне його обґрунтування - набрання позивачем за результатами складення у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідною здійснювати повноваження прокурора 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту.
Іншого обґрунтування у силу специфіки складання іспиту у форі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, Порядком № 221 не передбачено.
Крім того, додаток 1 до Порядку № 221 містить типове рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому чітко зазначаються мотиви прийняття відповідного рішення.
Таким чином, суд вважає, що під час проходження відповідного іспиту 10.11.2020 порушень норм Порядку 221 не допущено.
Враховуючи викладене Четвертою кадровою комісією обласних прокуратур атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), відповідно до пунктів 13, 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пунктів 6, 8 розділу І, пунктів 4, 5 розділу II Порядку № 221, обґрунтовано 24.11.2020 прийнято рішення № 102 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Підпунктом 2 п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом і займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним І прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
На виконання зазначеного положення Закону України №113-ІХ, керівником Київської міської прокуратури видано наказ від 22.02.2021 № 284к про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру».
Таким чином, оскаржуваний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.
Стосовно тверджень позивача про порушення його права на працю суд зазначає таке.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності № 113-ІХ Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (п. 7 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Згідно п. 9 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 113-ІХ, а не норми ст. 235 КЗпП України, оскільки Закон № 113-1Х, є спеціальним та має застосовуватись імперативно, а саме: прокурори можуть бути переведені на посаду в місцеву прокуратуру лише у разі успішного проходження ними атестації передбаченої розділом II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Такі вимоги можуть бути реалізовані лише шляхом проходження ним відповідних етапів атестації.
Проходження служби в органах прокуратури має особливий характер, виходячи з її місця та функцій в системі державних органів (зокрема, протидія корупції, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування кримінальних проваджень, у тому числі резонансних, тощо). У зв'язку із запровадженням Законом № 113-ІХ першочергових і тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації прокурорів, подальша робота цих прокурорів в органах прокуратури можлива виключно у разі успішного проходження атестації.
Відносно доводів позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації Київської місцевої прокуратури № 8 під час звільнення позивача з посади та відсутності підстав для такого звільнення, суд зазначає таке.
У випадку звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру» важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один з юридичних фактів, передбачених у п. 19 “Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а, в пункті 57 якої вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Таким чином, визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру», у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Згідно з ч. З ст. 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури відносяться до юридичних осіб публічного права.
Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Статтею 4 Закону № 1697-УІІ зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття уповноваженими органами чи особами рішень про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів вказаним пунктом не передбачено.
Ураховуючи викладене, наказ керівника Київської міської прокуратури від 22.02.2021 №284к видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Стосовно доводів позивача про порушення принципу юридичної визначеності щодо підстав звільнення, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивача було звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УІІ в порядку передбаченому п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, тобто, у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.
Пункт 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX сформульований чітко та не допускає множинності тлумачення щодо правових наслідків для прокурорів, які не пройдуть атестацію, передбачену пунктами 7-18 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Відносно доводів позивача щодо невідповідності окремих положень Закону № 113-ІХ вимогам Конституції України, суд зазначає таке.
Згідно ст. 147 Конституції України, ст. 1 Закону України “Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-УІІІ органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2ст. 152 Конституції України).
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 151-2 Конституції України).
На теперішній час Конституційним Судом України рішення щодо визнання неконституційними окремих положень Закону № 113-ІХ не ухвалено. Отже положення Закону № 113-ІХ є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнані також на даний час є чинним Порядок, атому підстави для їх незастосування у спірних правовідносинах відсутні.
Оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 26.12.2025
Суддя Панченко Н.Д.