Справа № 703/5522/25
2/703/1829/25
26 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Биченка І.Я.
за участю
секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
установив:
ОСОБА_3 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з неї аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22 лютого 2023 року по 11 листопада 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Сторони є батьками сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишився проживати з ОСОБА_3 , позивачем по справі, який на даний час перебуває на військовій службі по мобілізації.
Наразі відповідачка участі у житті та вихованні сина не бере, зловживає алкогольними напоями, дитину не навідує, не має офіційного працевлаштування та житла.
Вказані вище обставини свідчать про небажання відповідачки виконувати свої батьківські обов'язки і є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року провадження по справі відкрито. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року залучено до участі у справі військову частину НОМЕР_1 , третьою особою без самостійних вимог на предмет спору. Зобов'язано службу у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також копії актів обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження по справі. Розгляд справи призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував. Також вказав, що з кінця травня 2025 року ситуація погіршилася, ОСОБА_4 звільнена з роботи та залишила реабілітаційний центр. Знову почала зловживати алкогольними напоями, не забезпечила належних умов проживання для дитини та припинила співпрацю із соціальними службами.
Представник військової частини в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом, під час розгляду справи постановлено ухвалу без оформлення окремим документом.
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 08 жовтня 2024 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Рішення набрало законної сили 12 грудня 2024 року.
Згідно довідки служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради від 03 січня 2025 року №07/02-04 ОСОБА_6 продовжує перебувати на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проживає у баби ОСОБА_7 . Мати дитини ОСОБА_4 сина навідує періодично.
Як вбачається з постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2024 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн.
Відповідно до психологічного висновку спеціаліста за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психоемоційний стан дитини свідчить про наявність емоційної тривоги, дефіцит безпечного емоційного зв'язку з мамою, потребу в контакті з батьком та формування прив'язаності до бабусі як стабільної фігури. Ставлення малолітнього до батька характеризується позитивними емоціями та потребою в постійному близькому психологічному контакті. Хлопчик демонструє достатню емоційну прихильність до батька. Водночас, він має уникаючу прихильність до матері. Позитивний психоемоційний контакт з матір'ю порушений. Дитина не виявляє глибоких емоцій або потреби в тісніших взаєминах з матір'ю. Враховуючи психологічні особливості та реакції у ОСОБА_8 є міцна психоемоційна прив'язаність до бабусі та потреба у стабільному психологічному контакті з батьком.
Згідно характеристики на дитину ОСОБА_9 від 17 червня 2025 року №76, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад №17 «Пролісок» з листопада 2024 року. Дитина комунікабельна, активна, рухлива. Вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_7 та батько ОСОБА_3 .
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходить військову службу, та отримує відповідне грошове забезпечення.
Відповідно до довідки №5826 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 14 листопада 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з актів обстеження житлово-побутових умов від 18 жовтня 2024 року та 11 квітня 2025 року комісією у складі головного спеціаліста служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Кугота В.Ф., головного спеціаліста - юрисконсульта служби у справах дітей Смілянської міської ради Сенченко Т.А., проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що умови проживання дитини задовільні, дитина забезпечена окремою кімнатою, необхідним одягом та предметами гігієни.
Згідно довідки виконавчого комітету Смілянської міської ради від 18 липня 2025 року №3509/02-40 ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
23 вересня 2025 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради №472 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 в якому зазначено, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та відповідає інтересам дитини.
Також суду надано акти обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_4 від 16 липня 2024 року, 29 жовтня 2024 року та 20 червня 2025 року, а саме: АДРЕСА_3 , відповідно до яких умови для проживання у вказаному домоволодінні незадовільні, будинок та двір занедбані.
За клопотанням представника позивача були також допитані свідки по справі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що позивач по справі, ОСОБА_12 , є її сином, а відповідачка - ОСОБА_13 , була невісткою. Зазначила, що онук, ОСОБА_6 , проживає у їх родині з липня 2024 року, оскільки мати дитини - ОСОБА_13 не виконує своїх батьківських обов'язків, зловживає алкогольними напоями, лишила дитину без нагляду та не відповідала на телефонні дзвінки. Кошти на утримання дитини її син постійно перераховував. У липні 2024 року вони разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_11 приїхали за місцем проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_15 перебувала у стані алкогольного сп'яніння. За згодою відповідачки вона, свідок, забрала дитину до себе та за кілька днів, за проханням ОСОБА_15 , дитину повернули, відповідачка обіцяла не вживати алкоголь. Однак своєї обіцянки ОСОБА_15 недотрималася, свідок знову вимушена була забрати дитину до себе в сім'ю та повідомила про це службу у справах дітей. ОСОБА_16 дитину не відвідувала, потім приходила один раз на місяць та робила це під впливом соцслужб, а в подальшому приходити до дитини перестала. Коли онук захворів відповідачка кілька разів його відвідала, матеріальної допомоги на лікування не надавала, оскільки не має постійної роботи. Вказала, що позивач звільнятися з військової служби не планує, лише має бажання перевестися на службу ближче до місця проживання дитини. Також свідок повідомила, що коли онук проживав у матері, то умови проживання в будинку були незадовільні, там була повна антисанітарія. Також свідок вказала, що їй відомо про те, що ОСОБА_13 проходила лікування від алкогольної залежності в ЧОПЛ. Після вилучення дитини в матері психічний стан хлопчика покращився, однак матір він не сприймає, в дитячому садочку відповідачка навідувала дитину лише один раз, дитиною не цікавиться, зі святами не вітає.
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона є рідною сестрою позивача - ОСОБА_17 . Відповідачку - ОСОБА_18 , колишню дружину брата, знає з 2010 року. З 2020 року по 2023 рік ОСОБА_13 проживала в їх сім'ї, до та після народження дитини. Доглядати за дитиною ОСОБА_15 допомагала ОСОБА_7 , однак відповідачка не виявляла зацікавленості та турботи до сина, не займалася його розвитком, не проявляла емоційного зв'язку. Після початку війни, а саме з 27 квітня 2022 року, позивач вступив на військову службу, а відповідачка залишилася з дитиною в будинку позивача, де її фінансово забезпечували. У січні 2024 року ОСОБА_13 забрала дитину та, за її словами, пішла до своєї матері, залишивши усі речі. З того часу ОСОБА_15 почала вживати спиртні напої. У липні 2024 року, коли вона, свідок, разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_7 приїхали до будинку ОСОБА_15 щоб побачитися з дитиною то виявили, що ОСОБА_15 перебувала у сильному алкогольному сп'янінні, та віддала їм хлопчика на кілька днів. Потім попросила його повернути. Однак, 14 липня 2024 року, коли брат, позивач по справі, зателефонував до ОСОБА_15 , то виявив, що вона знову перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Вона, свідок, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 приїхавши за місцем проживання ОСОБА_15 почули та побачили, що дитина голосно плаче в замкненому будинку, а ОСОБА_15 спить. Після довгих спроб її розбудити, ОСОБА_15 все таки відчинила двері ледь стоячи на ногах. Дитина була брудна, голодна, виснажена та налякана. Будинок був заповнений димом від сигарет, а вікна зачинені. Хлопчик просився до неї, свідка, а відповідачка його не відпускала, тримала силоміць, потім то віддавала дитину, то забирала, викручуючи хлопчикові руки. Після цього були викликані працівники поліції. Внаслідок вказаних подій хлопчик перебував у стані сильного стресу, був занедбаний, не соціалізований, мав труднощі з мовленням і спілкуванням. Відповідачка, після цієї ситуації навідала дитину лише у листопаді 2024 року. 24 квітня 2025 року відбулося засідання служби у справах дітей на якому ОСОБА_15 була присутня, їй надали шанс відновити контакт з дитиною, оскільки на той момент вона мала тимчасову роботу та житло. Зустрічам з дитиною їй не перешкоджали, однак ОСОБА_15 почала все рідше цікавитися сином та скасовувала зустрічі. Домовившись про зустріч на 24 травня 2025 року вона не прийшла, тоді свідок разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_7 приїхали до неї, щоб вона мала змогу побачитися з дитиною, однак ОСОБА_15 знову була у стані сильного алкогольного сп'яніння. Наразі хлопчик проживає в родині позивача, його психологічний стан покращився, від соціалізувався, слово «мама» не вживає, фінансово дитину утримує брат, позивач по справі. З листопада 2024 року ОСОБА_4 з дитиною не бачилася.
Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що позивач по справі є його товаришем, з відповідачкою мало знайомий. Повідомив суду, що був свідком того, як 14 липня 2024 року він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_14 приїхали до місця проживання відповідачки. Дитина плакала в зачиненому будинку. ОСОБА_13 знаходилася у стані сильного алкогольного сп'яніння, дитина була забруднена. Відповідачка поводила себе агресивно. В результаті чого були викликані працівники поліції і саме з їх дозволу дитину забрали ОСОБА_14 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Згідно з ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він в т.ч. ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітнього.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
В п.16 вищевказаної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результат для дитини, який має настати.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, спілкування з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі та більш активної участі матері у її вихованні.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка обов'язків по вихованню дитини не виконує, її життям та здоров'ям не цікавиться, не забезпечує належні умови для життя та розвитку дитини. Після того, як дитина стала проживати в родині батька, мати дитиною не цікавилася та не навідувала його. Крім того, в судовому засіданні представник служби у справах дітей повідомив, що ОСОБА_4 почала знову зловживати алкогольними напоями, не забезпечила належних умов для проживання дитини з нею, та припинила співпрацю із соціальними службами.
Також суд враховує ту обставину, що ОСОБА_4 , незважаючи на попередження органу опіки та піклування про можливість позбавлення батьківських прав, проявила байдужість до виховання дитини, не усвідомила та не змінила свого ставлення до виховання дитини, натомість, припинила вчиняти будь які дії, щодо відновлення спілкування з дитиною та його повернення.
Відтак, враховуючи висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ній обставинах.
Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до вимог ст. 182 цього Кодексу при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями частини 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів.
Згідно положень ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням наведеного та інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки факт ухилення матері від виконання покладених на неї законом батьківських обов'язків щодо виховання дитини, доведено вищевказаними доказами.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81,141,258-259, 264-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволити повністю.
Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1211 грн 20 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, ЄДРПОУ 34275340;
третя особа - військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя І.Я. Биченко