Справа № 367/12844/25
Провадження №2/367/7282/2025
Іменем України
26 грудня 2025 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Білогруд О.О.,
за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
установив:
позивач звернувся до суду з указаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб 20.06.2015, який зареєстрований Виконкомом Донської селищної ради Волноваського району Донецької області, актовий запис № 12. Подружжя має дитину ОСОБА_3 , 2015 року народження, який проживає з матір?ю, сімейні відносини фактично припинені, спільне життя та ведення господарства не підтримуються. Обидві сторони дійшли згоди щодо необхідності розірвання шлюбу. Сторони також мають спільне майно - автомобіль Ford Focus. 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Майнові питання сторони вирішують мирно шляхом поділу вартості порівну. На підставі викладеного позивач просив суд шлюб між ним та відповідачем розірвати та залишити проживати дитину з матір'ю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Ухвалою судді від 10.11.2025 указаний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків визначених ухвалою. В установлений строк надійшла заява про усунення недоліків із долученими документами. Ухвалою судді від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено до розгляду на 24.12.2025.
У судове засідання 24.12.2025 позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. 24.12.2025 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Керуючись статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), враховуючи клопотання позивача та відповідачки суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. Відповідно частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Оскільки відповідачка звернувся до суду із заявою, в якій зазначила про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення судового рішення у справі.
За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
За таких умов відмінність між датою судового засідання про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання, що узгоджується з позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження 61-175сво21).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Фактичні обставини, встановлені судом.
20.06.2015 у Виконкомі Донської селищної ради Волноваського району Донецької області, укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що в указану дату складено відповідний актовий запис за № 12. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Указане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . У шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги статті110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з пунктами 10 та 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (частина друга статті 104 СК України).
Відповідно до частини другої статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 СК України).
Відповідно до частини другої статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відповідно до частини другої статті 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (частини третьої статті 115 СК України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Кожна сторона, згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, враховуючи, що регулювання шлюбно - сімейних відносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаємопорозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи його розірвання, тобто шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається, враховуючи, що сторони ініціативи щодо примирення не проявили, відповідачка визнала позовні вимоги і таке визнання відповідає вимогам закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про залишення дитини проживати з матір'ю судом враховується позиція позивача та відповідача - батьків малолітнього ОСОБА_3 . У разі наявності спору щодо місця проживання малолітньої дитини такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. В такому випадку беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто, під час вирішення такого спору існують певні обставини, які повинні бути встановлені та перевірені уповноваженим органом.
Водночас, суд ураховує, що саме позивачем ОСОБА_1 , батьком дитини, ініційоване питання щодо залишення проживання неповнолітньої дитини з матір'ю, якою, у свою чергу, подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Указане свідчить про відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини. У цьому випадку, враховуючи, що спільна дитина сторін залишається проживати з матір'ю і це не оспорюється сторонами, суд не вирішує питання про визначення місце проживання дитини, а лише констатує факт залишення проживання дитини з матір'ю, не змінюючи при цьому її місце проживання. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2022 у справі №405/4659/19 та від 15.01.2020 у справі №200/952/18.
За клопотанням відповідачки їй слід залишити шлюбне прізвище " ОСОБА_5 ".
З урахуванням наведеного‚ на підставі статей 24, 56, 105, 110, 112, 113, 160-161 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 12, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 20 червня 2015 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Волноваха Волноваського району Донецької області, Україна, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (до шлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), уродженкою міста Волноваха Волноваського району Донецької області, Україна, зареєстрований виконкомом Донської селищної ради Волноваського району Донецької області, за актовим записом № 12, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Визначити, що малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишився проживати з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Роз'яснити сторонам, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом у порядку загального позовного провадження.
Після набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу направити до органу Державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2025.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Білогруд