26 грудня 2025 року справа №320/7793/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» окремих працівників Обухівського РУП ГУНП в Київській області» від 14.03.2023 № 100, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності дізнавача сектору дізнання Обухівського РУП ГУНП в Київській області, сержанта поліції ОСОБА_1 та накладено на неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дізнавача сектору дізнання в Обухівському РУП ГУНП в Київській;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.2023 по день прийняття судом рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ стосовно неї прийнято за відсутності рішення у справі про адміністративне правопорушення, яким встановлено вину ОСОБА_1 у вчинені дисциплінарного проступку. Тобто, на переконання позивача, відповідач приймаючи оскаржуваний наказ порушив принцип презумпції невинуватості та фактично перебрав на себе повноваження суду і безпідставно встановив вину позивача в порушенні Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення та її причетність до дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач наголошує, що порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та частини першої статті 130 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» не можуть бути підставами для звільнення її зі служби в поліції, оскільки факт такого порушення не встановлений компетентним органом, тобто судом. При цьому позивач стверджує, що сам факт обвинувачення не є самостійною підставою для формування висновку про несумісність особи стосовно якої відповідне обвинувачення пред'явлено зі службою в органах поліції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Так, зокрема представник ГУНП в Київській області стверджує, що ОСОБА_1 будучи працівником поліції, всупереч вимогам чинного законодавства, у період дії комендантської години без службової необхідності керувала автомобілем марки «АУДІ А4», номерний знак НОМЕР_1 . При цьому позивач порушила вимоги пункту 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Крім цього представник наголосив на тому, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 51152 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наведені обставини, на переконання відповідача, є достатніми для формування висновку про несумісність ОСОБА_1 зі службою в органах поліції.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому більш детально розкриває доводи викладені ОСОБА_1 у позовній заяві, наполягає на порушенні відповідачем принципу презумпції невинуватості, відсутності обставин порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 та наголошує, що порушення комендантської години відбулася не за власним бажанням ОСОБА_1 , а за результатом погроз колишнього чоловіка та наказів працівника поліції ОСОБА_2 . Крім цього представник позивача відмітив, що відзив на позовну заяву поданий неуповноваженою на те особою.
Ухвалою суду від 09.10.2023 у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Представниками сторін подано письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.205 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до копії послужного списку, позивач проходила службу в поліції з 21.08.2019 по 16.03.2023.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» окремих працівників Обухівського РУП ГУНП в Київській області» від 14.03.2023 № 100 за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, статті 14 Закону України «Про дорожній рух», пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 05.03.2019 за № 223/33194, пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 03.03.2023 № 123 «Про запровадження комендантської години на території Київської області», що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, Правил дорожнього руху, відмові на вимогу поліцейського у законному порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійсненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівництву у дотриманні службової дисципліни, неповідомленні про факт дорожньо-транспортної пригоди за скороченим номером « 102», порушенні режиму комендантської години, дізнавача сектору дізнання Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби (далі - оспорюваний наказ та/або Наказ № 100) (т. 1, а.с. 16-19).
ОСОБА_1 не погоджується з оспорюваним рішенням, вважає його протиправним, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Разом з цим статтею 18 згадуваного закону регламентовано основні обов'язки поліцейського.
Так, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Водночас положеннями частини першої та частини другої статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Аналіз наведеного зумовлює висновок суду про те, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. При цьому у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Між тим сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, який поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Отже, окреслюючи загальні риси професії поліцейського варто вказати, що з аналізу положень Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту НПУ слідує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити й дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 по справі № 420/2780/23.
Одночасно відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту, Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Положеннями частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських регламентовано частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту.
Ними є: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Відповідно до частини дев'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За приписами визначеними положенням статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок № 893).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 893, серед іншого визначено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.
За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції.
Склад дисциплінарної комісії визначається з урахуванням вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно пунктів 1-4, 7, 13 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення за наявності підстав, визначених, зокрема абзацом другим пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 та метою якого є збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Судом встановлено, що начальником - підполковником поліції ОСОБА_3 , надіслано на адресу начальника Департаменту головної інспекції Національної поліції України, генералу поліції третього рангу Володимиру Голобошу Інформаційну довідку від 09.03.2023 № 266/109/15/01-2022 «Про складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП» стосовно ОСОБА_1 ..
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.03.2023 № 330 «Про призначення та проведення службового розслідування», за результатами надходження до керівництва Головного управління 09.03.2023 інформації про порушення Правил дорожнього руху дізнавачем сектору дізнання Обухівського РУП ГУНП в Київській області, сержантом поліції ОСОБА_1 наказано призначити службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області (п. 1) (далі - Наказ № 330). Пунктом 2 Наказу № 330 створено дисциплінарну комісію.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд зауважує, що в ході її розгляду не встановлено порушень ГУНП в Київській області порядку призначення службового розслідування. Відтак, суд вважає, що призначаючи службове розслідування, зокрема стосовно позивача, відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Одночасно, у згадуваній площині, суд звертає увагу, що позовні вимоги, ані представник позивача, ані позивач не обґрунтовують порушенням відповідачем порядку призначення службового розслідування.
Переходячи далі до оцінки спірних правовідносин, суд враховує, що згідно з пунктами 1-5 розділу VІ Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 7, 9 розділу VІ Порядку № 893 висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.
У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами службового розслідування, призначеного на підставі Наказу № 330 складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни керівництвом та окремими працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Андрієм Нєбитовим 13.03.2023.
У Висновку зафіксовано стосовно позивача наступні порушення:
«…Як зазначили у своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у той же час, неподалік від їхнього місця перебування, вони почули різкий свист резини автомобіля і глухий удар, останні припустили, що можливо відбулася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим вони завершили оформлення адміністративних матеріалів та відразу поїхали на місце ймовірної пригоди.
Надалі, о 23.00 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прибули за адресою АДРЕСА_1 , де виявили автомобіль марки «АУДІ А4» номерний знак НОМЕР_1 , срібного кольору, який знаходився на тротуарі.…
Поруч із вказаним автомобілем перебувала ОСОБА_1 , яка являється колишньою дружиною ОСОБА_4 (відповідно до рішення Обухівського районного суду справа № 372/3006/22, провадження № 2-317/23, шлюб укладений 11.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірваний), остання повідомила працівникам поліції, що не впоралась з керуванням та здійснила виїзд на тротуар, у результаті чого пошкодила передній лівий диск.».
На 6 аркуші Висновку, Дисциплінарна комісія стосовно окресленого епізоду прийшла до висновку, що ОСОБА_1 будучи працівником поліції, не виконуючи вимоги пункту 8 вказаного Порядку, у період дії комендантської години без службової необхідності керувала автомобілем марки «АУДІ А4», номерний знак НОМЕР_1 .
Заперечуючи щодо обставин допущення позивачем такого порушення, представник ОСОБА_1 у відповіді на відзив на позовну заяву посилається на те, що зміст Висновку вказує, що навіть якщо ОСОБА_1 і перебувала біля зазначеного транспортного засобу, то таке перебування почалося до настання комендантської години о 23 год 00 хв.
При цьому, надалі представник позивача стверджує, що в силу непереборних обставин, а саме через накази працівників поліції ОСОБА_2 та погрози свого колишнього чоловіка ОСОБА_4 позивачка вимушена була перебувати біля транспортного засобу та не змогла вчасно до настання комендантської години потрапити додому.
Надаючи оцінку наведеному, суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.
Згідно з розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 03.03.2023 № 132 «Про запровадження комендантської години на території Київської області» запроваджено з 05 березня 2023 по 12 березня 2023 року на території Київської області комендантську годину щодня з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що пригода трапилась за адресою Малишка, 1 у м. Обухів. За вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прибули о 23:00 год.
Суд частково погоджується з доводами представника позивача, що відповідна пригода трапилась до настання комендантської години, однак вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/101536410 місцем проживання ОСОБА_1 з 02.07.2002 є: АДРЕСА_2 .
За відкритими даними за посиланням: https://surl.lt/mmwfnk відстань від місця пригоди до місця проживання позивача складає 19,7 км та становить 19 хвилин.
Враховуючи часовий проміжок часу подій, що відбулися, стверджувати, що ОСОБА_1 без обставин транспортної пригоди не порушила б комендантську годину не вбачається за можливе.
Посилання ж представника позивача на те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом викликає у суду обґрунтовані сумніви, за відсутності будь-яких пояснень її місця перебування біля такого транспортного засобу. В ході розгляду справи ані представником позивача, ані позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин перебування за кермом транспортного засобу «АУДІ А4», номерний знак НОМЕР_1 іншої особи.
Крім цього, такі твердження суперечать поясненням, що були надані ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, 10.03.2023.
Інші ж твердження представника позивача в частині погроз колишнього чоловіка ОСОБА_4 також не підтверджуються належними та достатніми доказами.
Стосовно ж зауваження, а саме через накази працівника поліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 вимушена була перебувати біля автомобіля у період комендантської години, суд звертає увагу на те, що у своїх поясненнях від 10.03.2023 позивач не наголошувала на будь-яких незаконних діях працівника поліції ОСОБА_2 ..
Відтак, зважаючи на викладені обставини, суд у наведеній частині погоджується з висновком Дисциплінарної комісії.
Стосовно другого епізоду.
«…Так під час спілкування з ОСОБА_1 , лейтенант поліції ОСОБА_2 , на місці дорожньо-транспортної пригоди у останньої виявив ознаки алкогольного сп'яніння, які підпадають під перелік ознак визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови, та нечітка хода.».
Матеріалами справи підтверджено, що стосовно ОСОБА_1 09.03.2023 о 00:15 працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААБ № 151152, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Стосовно змісту протоколу позивач висловила не згоду, зазначивши, що остання транспортним засобом не керувала.
Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 18.04.2023 справа № 372/1296/23, провадження № 3-477/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 31.07.2023 у згадуваній справі постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано та закрито провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Надаючи оцінку таким обставинам, суд зауважує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, порушеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення є тільки в тій частині, що в діях останньої відсутній склад саме адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 420/3630/20.
У цій площині слід звернути особливу увагу на те, що позивач стверджує про невжиття алкогольних напоїв, відмовилась від проходження освідування в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатору «Drager» та проходження огляду у лікаря-нарколога на стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння з причин, які вона повідомити не могла. Зазначене відображено у наданих позивачем поясненнях від 10.03.2023 під час проведення службового розслідування (т. 1, а.с. 112).
Відповідно до пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, позивач будучи на той час працівником поліції фактично ухилялась від проходження відповідного освідування, що враховуючи її обов'язок знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, свідчить про не забезпечення нею дотримання службової дисципліни та уникнення будь-якого двозначного трактування її поведінки.
Тобто ОСОБА_1 не тільки порушено пункт 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, а й вчинено активні дії шляхом відмови у виконанні згаданого пункту Правил дорожнього руху, які, на переконання суду підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського.
Суд зауважує, що особа, яка має статус поліцейського має забезпечувати дотримання принципу законності, підтримання публічної безпеки і порядку, виконувати завдання у сферах визначених статтею 2 Закону № 580-VIII, тобто бути взірцем дотримання вимог чинного законодавства та не допускати його порушення в будь-яких проявах, у тому числі ухилення від проходження відповідного освідування на предмет наявності / відсутності алкогольного сп'яніння.
Суд вважає, що поліцейський має навпаки вчиняти всіх активних дій з метою усунення стосовно нього будь-яких сумнівів щодо порушення ним норм чинного законодавства з метою їх спростування.
Відтак, на переконання суду, дані факти та обставини свідчать про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
Надання, надалі позивачем документів стосовно її медичного огляду (на наступний день) не нівелює окреслених обставин.
Одночасно, суд зауважує, що про обставини дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 не повідомляла за скороченим номером « 102», що підтверджується її поясненнями від 10.03.2023, оскільки вважала, що такі дії вчинив ОСОБА_5 ..
Суд звертає увагу, що порядок ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції (далі - органи (підрозділи) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - заяви (повідомлення)) з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП) врегульовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 «Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194 (далі - Порядок № 100).
Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Аналіз викладеного свідчить, що позивач маючи статус поліцейського була зобов'язана вчинити дії, регламентовані пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 100, проте такі дії не вчинила. Пояснення щодо причин не вчинення таких дій, на переконання суду, не нівелюють обов'язок позивача їх вчинити, та не спростовують допущене нею порушення в цій частині.
Беручи до уваги викладене, суд вважає підтвердженими висновки службового розслідування стосовно порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VІІІ, пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, статті 14 Закону України «Про дорожній рух», пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 05.03.2019 за № 223/33194, пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 03.03.2023 № 123 «Про запровадження комендантської години на території Київської області», що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, Правил дорожнього руху, відмові на вимогу поліцейського у законному порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійсненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівництву у дотриманні службової дисципліни, неповідомленні про факт дорожньо-транспортної пригоди за скороченим номером « 102», порушенні режиму комендантської години.
З приводу ж посилань представника відповідача стосовно порушення ОСОБА_1 вимог пункту 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 та заперечень щодо таких порушень, висловлених представником позивача, суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи таке порушення відповідачем не встановлювалось. Отже, суд вважає, що в наведеній частині відповідач допустив описку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відповідність оспорюваного рішення, критеріям, що встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як наслідок, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на їх похідний характер.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.