26 грудня 2025 року м. Київ справа №320/60475/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 262340026711 від 22 жовтня 2024 року Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області;
???- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату
ОСОБА_1 пенсії з 16.10.2024 року із врахуванням довідки №100-13787м від 11.10.2024 року та довідки № 100-13755 від 11.10.2024 року із врахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку з поданням довідок про розмір заробітної плати. Позивач зазначає, що пенсійний орган, зазначаючи у своєму рішенні про те, що довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами, не врахував, що позивач не зобов'язаний зберігати первинні документи та надавати їх разом з довідкою про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.10.2024 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії - до призначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами та надав дві довідки про заробітну плату № 100-13787 від 11.10.2024 року та № 100-13755 від 11.10.2024 року.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду у Дніпропетровській області.
Листом від 28.07.2024 № 2600-0206-8/207921 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії. Підставою для відмови зазначено, що подані довідки не підтверджені первинними документами, а тому не можуть бути враховані.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Статтею 27 Закону № 1058-IV передбачений порядок визначення розміру пенсії за віком.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності з 01.01.2004.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п.2.10 Порядку).
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №539/3234/16-а.
Установлено, що після призначення пенсії позивач подав до пенсійного органу додаткові документи та просив перерахувати пенсії з їх урахуванням. Так, було додано довідку №5 від 09.09.2024, яка підтверджує, що позивач дійсно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СНОК ЛТД» з 05.08.1993 по 04.07.1995. Також, було додано довідку від 100-13754 від 11.10.2024, яка підтверджує, що позивач дійсно працював в складі фонду «Закритого акціонерного товариства «Будівельна фірма «Київінжбуд» з 26.07.1982 по 20.04.1983. Також, було додано довідку від 11.10.2024 №100-13787 та від 11.10.2024 №100-13755 які складені на підставі відомостей нарахування заробітної плати за 1985-1988 роки, та за 1989-1990, 1992 роки.
Відповідно до підпункту 3 п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Враховуючи вищенаведені норми, суд зауважує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Водночас, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії направлено позивачу рішення, в якому зазначено, що надані довідки не підтверджено первинними документами.
Відповідно до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 442/5949/16-а.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунку пенсії, зокрема, звернення до суб'єкта видачі довідок з метою проведення такої перевірки. При цьому неможливість проведення відповідної перевірки відповідачем не дає підстав для відмови у зарахуванні відповідних документів.
Відтак, дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, відповідач фактично усунувся від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача, переклавши на позивача тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати згідно довідок про заробітну плату, суд зазначає таке.
Як вже було встановлено, приймаючи рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, відповідач відмовив з формальних підстав, а саме з підстав, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами. Проте у позивача відсутній обов'язок надавати пенсійному органу разом з уточнюючими довідками первинні документи, на підставі яких уточнюючі довідки були складені. Перевірка вказаних в уточнюючих довідках відомостей може бути здійснена лише у взаємодії з органом (підприємством, установою), що їх видав.
При цьому, суд повторно зазначає, що розгляд заяви позивача по суті не здійснювався, оцінка документам не надавалась, відсутні будь-які висновки щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії, відповідно права позивача у цій частині не порушені. Тому позовні вимоги у цій частині є передчасними.
З таких підстав, суд відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення № 262340026711 від 22 жовтня 2024 року Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 22.10.2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог. - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.