Справа № 636/9560/25
Провадження 3/636/4578/25
Іменем України
17.12.2025 м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
В провадження Чугуївського міського суду Харківської області 06.11.2025 надійшли матеріали стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 636/9560/25, провадження № 3/636/4578/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області від 06.11.2025 визначено головуючого суддю - Грошову Н.М.
06.11.2025 до суду надійшли матеріали стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП (справа № 636/9562/25, провадження № 3/636/4580/25).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.11.2025 визначено головуючого суддю - Грошову Н.М.
Постановою від 18.11.2025 року об'єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 636/9560/25, провадження № 3/636/4578/25), справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП (справа № 636/9562/25, провадження № 3/636/4580/25) та присвоєно справі єдиний номер справа № 9560/25, провадження № 3/636/4578/25.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 485586 від 17.10.2025, водій ОСОБА_1 , 17.10.2025, о 05:50 годині, за адресою: вул. Харківська, буд. 1, м. Чугуїв, Харківської області, на блок-посту «Дім», керував автомобілем Mazda 626, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 485588 від 17.10.2025, водій ОСОБА_1 , 17.10.2025, о 05:50 годині, за адресою: вул. Харківська, буд. 1, м. Чугуїв, Харківської області, на блок-посту «Дім», керував автомобілем Mazda 626, номерний знак НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженням у праві керування транспортним засобом на підставі постанови Могилів-Подільського відділу ДВС у Вінницької області від 22.11.2018, ВП № 57759586, чим порушив ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток в формі SMS-повідомлення на мобільний номер телефону вказаний у заяві про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.
Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі ознайомитись на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://court.gov.ua/fair/ та сайті Чугуївського міського суду Харківської області за адресою в мережі Інтернет https://ln.pl.court.gov.ua/sud2036/.
Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на вказані положення рішення Європейського суду з прав людини та положень чинного законодавства, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, суд, у відповідності до ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 485586 від 17.10.2025 та серії ЕПР 1 № 485588 від 17.10.2025 відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України та права передбачені ст. 268 КУпАП України, про що свідчить підпис останнього у протоколах.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Нормами ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Згідно з Розділом 1 п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 485586 від 17.10.2025;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.10.2025;
- посвідченням водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ;
- поясненнями ОСОБА_1 від 17.10.2025;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом, який долучено до матеріалів справи (DVD-диск з написом: «Диск з відеозаписом ч. 1 ст. 130 Романовський) на якому зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем Mazda 626, номерний знак НОМЕР_2 , його зупинку, оголошення ОСОБА_1 працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, роз'яснення наслідків відмови, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснення прав та оформлення матеріалів.
Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № № 483384 від 14.10.2025 зазначено, що посвідчення водія не вилучалося та не видавався тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.
Суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КпАП України, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення № ЕПР 1 № 485588 від 17.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30 червня 1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Так, згідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачає умисну форму вини, а саме особа повинна усвідомлювати, що будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами умисно продовжує керувати транспортним засобом.
За таких обставин, уповноважена особа, яка склала протокол повинна довести та надати докази того, що водій транспортного засобу був обізнаний про встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, однак умисно порушив встановлене стосовно нього обмеження, чим вчинив відповідне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені за ч. 3 ст. 126 КУпАП, обов'язково мають містити належним чином засвідчену копію постанови, якою відносно особи, що притягається до адміністративної відповідальності, застосовано відповідне обмеження, а також мають бути долучені документи (дані), які б підтверджували обізнаність особи, щодо якої винесено постанову про застосування відносно неї відповідного обмеження.
Суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
В той же час, під час судового розгляду було встановлено, що докази, які підтверджують факт обізнаності ОСОБА_1 в обмеженні його у праві керування транспортними засобами, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення № ЕПР 1 № 485588 від 17.10.2025 за ч.3 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 в поясненнях вказав, що не знав про обмеження у праві керування.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.
У матеріалах справи наявна копія постанови Могилів-Подільського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 20.11.2019, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 57759586, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 485588 від 17.10.2025, однак відсутні докази щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього обмеження у праві керування ним транспортними засобами.
Аналізуючи під час розгляду наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Слід зазначити, що самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення ОСОБА_1 ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, так як надані до суду матеріали не містять доказів щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього обмеження у праві керування ним транспортними засобами.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.
Викладене у сукупності свідчить про те, що по справі не встановлено об'єктивних даних про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи положення ст. 33 КУпАП, суддя при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_1 стягнення, суд враховує те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, приходить до висновку про накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст.40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (р/рUA168999980313020149000020001, отримувач коштів ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (стягувач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок. (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Суддя Н.М. Грошова