Справа № 638/16125/25
№ провадження 2/646/5692/2025
26.12.25 м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Ісмаілова Руслана Грамуддіновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Куп'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Куп'янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та зобов'язання видати нове свідоцтво,
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла вищевказана позовна заява.
Дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами, приходжу до наступного.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч.3 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Представник позивача в позові зазначає місцем реєстрації позивача ОСОБА_1 , як: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №2132398 від 16.12.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 10.06.2022 як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної підсудності Кобеляцького районного суду Полтавської області (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Шевченка 16/25).
Вказані обставини були встановлені до відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частинами 1, 2 статті 4 вказаного Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Статтею 5 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Кабінетом Міністрів України 01 жовтня 2014 року прийнято Постанову № 509 «Про облік осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» і затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 вищевказаної постанови довідка є документом, який підтверджує факт реєстрації внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно абзацу 20 пункту 2 Постанови інформація про внутрішньо переміщену особу, у тому числі отримана від уповноваженої особи територіальної громади/центру надання адміністративних послуг у вигляді сформованої електронної справи, включається до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб без копій/сканкопій документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку. При цьому посадова особа уповноваженого органу, уповноважена особа територіальної громади/центру надання адміністративних послуг несе персональну відповідальність за правильність внесення інформації про внутрішньо переміщену особу до електронної справи та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
У постанові від 14.08.2024 у справі 607/5535/22 Верховний Суд зробив висновок, що визначення підсудності може бути як за зареєстрованим місцем проживання особи, так і за місцем її фактичного проживання, де вона взята на облік як ВПО та констатував, що з огляду на викладене, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце її проживання.
З огляду на зазначені обставини та вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд вважає, що вказана справа підсудна Кобеляцькому районному суду Полтавської області (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Шевченка 16/25), оскільки зареєстроване місце перебування, як внутрішньо переміщеної особи позивача, знаходиться в межах населеного пункту, що підпадає під територіальну юрисдикцію вищевказаного суду.
Статтею ч. 9 ст. 187 ЦПК України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до п. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Спори між судами про підсудність не допускаються. У зв'язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність то ЦПК України встановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий підсудності розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) цивільну справу до Кобеляцького районного суду Полтавської області (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Шевченка 16/25).
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353,354 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом адвоката Ісмаілова Руслана Грамуддіновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Куп'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Куп'янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та зобов'язання видати нове свідоцтвопередати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Кобеляцького районного суду Полтавської області (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Шевченка 16/25).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Передача справи на розгляд до іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко