Справа № 199/17302/25
(3/199/8129/25)
іменем України
26.12.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 24.01.2024 (орган, що видав 1210), РНОКПП НОМЕР_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 16.12.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слідує, що ОСОБА_1 21.11.2025 о 06:23 годині за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру а саме: висловлювався на адресу своєї дружини ОСОБА_2 нецензурну лайку, принижував її честь та гідність у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2013 р.н., чим спричинив страждання та порушив психологічний стан.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщеним про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі SMS-повідомленням, яке доставлено адресату о 13:41 годині 25.12.2025.
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності, не з'явилася в судове засідання без поважних причин, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП (в редакції закону № 3733-ІХ від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП (в редакції закону № 3733-ІХ від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
З цього слідує, що з 19.12.2024 як обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП, є наслідки у вигляді: 1) реального заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (для ч. 1 ст. 173-2 КУпАП) та 2) реального заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю малолітньому чи неповнолітньому потерпілому (для ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).
При цьому, ч. 4 ст. 269 КУпАП визначено, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.
З викладеного слідує, що, наприклад, якщо чоловік (колишній чоловік) або співмешканець вчиняє адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, стосовно своєї дружини (колишньої дружини) або співмешканки, у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа (малолітня чи неповнолітня) також визнається потерпілим, але в межах протоколу про адміністративне правопорушення за відповідною частиною ст. 173-2 КУпАП, яким констатовано вчинення правопорушення стосовно повнолітньої особи.
У той же час, якщо особа вчиняє стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи окреме діяння, передбачене частиною першою цієї статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю малолітнього або неповнолітнього потерпілого, в такому випадку дії порушника підлягають окремій кваліфікації за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В даній справі, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , начебто, вчинив домашнє насильство психологічного характеру а саме: висловлювався на адресу своєї дружини ОСОБА_2 нецензурну лайку, принижував її честь та гідність у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2013 р.н., чим спричинив страждання та порушив психологічний стан.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 , 2013 р.н., визнаний потерпілим.
У відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Проте, уповноважений працівник поліції, складаючи протоколи про адміністративні правопорушення, кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та не склав відносно ОСОБА_1 окремий протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не зазначивши у ньому суть адміністративного правопорушення, вчиненого, начебто, стосовно малолітньої дитини.
За таких обставин слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Санкція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає, як найбільш суворий вид стягнення за вчинення даного правопорушення, адміністративний арешт, а систематичне вчинення таких адміністративних правопорушень утворює преюдицію для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України.
Таким чином, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення - працівник поліції, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Викладене зобов'язує суддю розглядати справу за ст. 173-2 КУпАП з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
Зокрема, суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко